Вирок від 15 січня 2026 р. у справі №500/4649/16-к — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 500/4649/16-к

Провадження № 1-кп/946/138/26

ВИРОК

Іменем України

16 січня 2026 року місто Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 ,

потерпіла ОСОБА_6 , представник потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши в місті Ізмаїл Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160150001858, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, не одруженого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлені наступні фактичні данні.

18 червня 2016 року приблизно о 14 годині, ОСОБА_4 , знаходячись на території СТО «Автомаркет», розташованої за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Незалежності (колишня назва - Суворова), 221, в ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин зі своєю дружиною ОСОБА_6 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останній, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій, наніс не менше 4 ударів кулаками рук в область обличчя та правого плеча потерпілої ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: двох синців в області чола і виличної області справа і садно верхньої губи з боку передодня рота, а також два синці правого плеча, які згідно висновку судово-медичної експертизи мали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе не визнав повністю і пояснив, що потерпіла ОСОБА_6 є його колишньою дружиною. Зараз ніяких стосунків з нею не підтримує. 18 червня 2016 року біля 14 години він приїхав на територію СТО «Автомаркет», розташованої за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Незалежності, 22. Потім туди приїхали ОСОБА_6 разом із своїм співмешканцем на ім`я ОСОБА_8 . У них виник конфлікт, ОСОБА_6 разом із співмешканцем накинулись на нього, а він – ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_6 від чого вона впала. Сам він – ОСОБА_4 ОСОБА_6 не бив. В яку частину тіла штовхнув ОСОБА_6 не пам`ятає, про що вони розмовляли тоді теж не пам`ятає. В обличчя ОСОБА_6 він не бив. Раніше конфліктів із застосуванням фізичної сили між ними не булою

Не зважаючи на повне не визнання обвинуваченим своєї провини, його винність у скоєнні кримінального проступку повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_4 є її колишнім чоловіком. На СТО «Автомаркет», розташованої за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Незалежності, 22, на ремонті перебував її автомобіль. 18 червня 2016 року на СТО «Автомаркет» приїхав ОСОБА_4 та почав вимагати, щоб йому віддали автомобіль. Коли вона приїхала на СТО «Автомаркет», то ОСОБА_4 спровокував бійку, вдарив її 3 або 4 рази, вона від ударів впала. Потім працівники СТО «Автомаркет» вигнали ОСОБА_4 . На той час вона разом із ОСОБА_4 не мешкала, він вигнав її з дому в лютому 2016 року, але вони не були розлучені. ОСОБА_4 бив її по зубах, по скроні, в плече. Сама вона ніяких тілесних пошкоджень ОСОБА_4 не завдавала.

Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 серпня 2016 року згідно до якого до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що 18 червня 2016 року приблизно о 15 годині в місті Ізмаїл на проспекті Суворова біля СТО «Автомаркет» її колишній чоловік ОСОБА_4 , з яким склалися неприязні відносини, спричинив їй тілесні ушкодження (т. 1 а.п. 36).

Заявою від 18 червня 2016 року, згідно до якої ОСОБА_6 повідомила, що 18 червня 2016 року на території СТО «Автомаркет» її чоловік ОСОБА_4 завдав їй тілесні ушкодження (т. 1 а.п. 37).

Висновком експерта № 375 від 26 липня 2016 року, згідно до якого потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців і садна обличчя, синця правого плеча, які є результатом дії тупих предметів, можливо кулаків. Тілесні ушкодження могли утворитися 18 червня 2016 року. Пошкодження мають незначні швидкоминучі наслідки тривалістю до 6-ти діб, відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (т. 1 а.п. 38).

Протоколом слідчого експерименту від 22 грудня 2017 року та фото таблицею до нього, під час якого потерпіла ОСОБА_6 в присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілої – адвоката ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , судово-медичного експерта ОСОБА_12 та двох понятих показала місце, де відбувалися події 18 червня 2016 року - територія СТО «Автомаркет», розташованої за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Незалежності (колишня назва - Суворова), 221. Далі потерпіла ОСОБА_6 показала, яким чином ОСОБА_4 наніс їй перший удар, а потім вказала де вона впала після удару. Далі свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вказали, яким чином вони допомагали ОСОБА_6 підвестися. Далі потерпіла ОСОБА_6 показала, яким чином ОСОБА_4 наніс їй другий та третій удар, а потім вказала місце, де вона знову впала. Далі свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вказали, де вони знаходились, коли ОСОБА_6 впала, та де вони знаходилися та яким чином свідок ОСОБА_11 допомагав ОСОБА_6 підвестися. Свідок ОСОБА_9 вказав де він знаходився, коли ОСОБА_4 наносив удар ОСОБА_6 та де були на той час свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1 а.п. 108-121).

Висновком експерта № 97 від 26 квітня 2018 року, згідно до якого потерпілій ОСОБА_6 заподіяні ушкодження обличчя у вигляді двох синців в області чола і виличної області справа і садно верхньої губи з боку передодня рота, а також два синці правого плеча, які є результатом дії тупих предметів, можливо кулаків (кулака). Тілесні ушкодження могли утворитися 18 червня 2016 року. Пошкодження мають незначні швидкоминучі наслідки тривалістю до 6-ти діб, відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (т. 1 а.п. 127-128).

Таким чином, суд аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого і вважає їх способом захисту від висунутого обвинувачення.

Також суд вважає, що всі інші вище зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для постановлення обвинувального вироку.

Тому суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки ОСОБА_4 вчинив умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд, відповідно до ст. 65 - 67 КК України враховує характер і міру громадської небезпеки вчиненого злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання, висновок органу пробації.

Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

До обставин, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого суд відносить відсутність попередніх судимостей у обвинуваченого.

З урахуванням усіх обставин справи, особи обвинуваченого, пом`якшуючих обставин, керуючись вимогами карного закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, та вважає можливим призначити покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Однак, суд враховує, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, за яке передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. З часу скоєння проступку минуло 9 років. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Тому ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого 50000грн на відшкодування моральної шкоди, суд вважає його обґрунтованим та підлягаючим задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 23,1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як роз`яснено судам в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння моральної шкоди цивільному позивачу – потерпілій ОСОБА_6 від дій цивільного відповідача – обвинуваченого ОСОБА_4 знайшов повне підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд встановлює розмір моральної шкоди в сумі 10000грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у вище зазначеному обсязі.

Керуючись ст. 369 –371, 373 –375 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Звільнити ОСОБА_4 від покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 ) 10000грн на відшкодування моральної шкоди.

В інший частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 – відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд впродовж 30 діб з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеськім апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року, та з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.

СУДДЯ Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1