Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №495/8779/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуСправа № 495/8779/25

Номер провадження 3/495/171/2026

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Віталій МИШКО розглянувши матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Із матеріалів справи вбачається, що 11.11.2025 о 18 год 15 хв в с. Бритівка, дорога Н33 87, Білгород-Дністровський район, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у якого шини мають місцеві пошкодження, що оголюють корд, правопорушення вчинено повторно, чим порушив вимоги п. 31.4.5. б Правил дорожнього руху.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.4 ст.121 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Биковський С.І. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Своє клопотання обґрунтовує наступним. ОСОБА_1 вину в пред`явленому йому адміністративному правопорушенні не визнає, так як транспортним засобом вказаним в протоколі працівником поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Розсоха А.І., а саме транспортним засобом марки Ніссан Премєра державний номерний знак НОМЕР_1 він не керував, а даний транспортний засіб йому зовсім не належить, про що інспектор поліції сам зазначає в своєму протоколі. Докази, що підтверджують факт вчинення з боку ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП працівником поліції до суду надано не було. До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 долучений відеозапис, на відеозаписі факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки Ніссан Премьра державний номерний знак НОМЕР_1 не зафіксовано. Більш того, на відео не зафіксовано взагалі подій 11.11.2025 року, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №510199 від 11.11.2025 року. На відео зафіксовано лише з`ясування обставин працівником поліції стосовно транспортного засобу, який знаходився без руху в стоячому положенні та 2 фотофіксації незрозумілого походження з яких не вбачається приналежність авто. Надані до суду відеозаписи не містять ані моменту запинки транспортного засобу, про який йдеться в протоколі про адміністративне правопорушення під керуванням ОСОБА_1 , ані руху транспортного засобу в той момент, коли ОСОБА_1 перебував за кермом останнього до його зупинки. Таким чином, будь-яких належних доказів зокрема долученими до протоколу відеозаписами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинення працівниками поліції саме під час руху транспортного засобу, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних засобів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУПАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Биковського В.Д., дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП з таких підстав.

Відповідності до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах (ст. 245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

З`ясовуючи обставини справи, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності дост.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 за № 28/3299 (далі Інструкція), де зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведених поліцейськими процесуальних дій та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини пов`язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення у випадку їх оспорювання.

Працівниками Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області до даного протоколу про адміністративне правопорушення долучено диск із відеозаписом, на відеозаписі факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки Ніссан Премьра державний номерний знак НОМЕР_1 не зафіксовано. Більш того, на відео не зафіксовано взагалі подій 11.11.2025 року, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №510199 від 11.11.2025 року. На відео зафіксовано лише з`ясування обставин працівником поліції стосовно транспортного засобу, який знаходився без руху в стоячому положенні та фотофіксації незрозумілого походження з яких не вбачається приналежність авто. Надані до суду відеозаписи не містять ані моменту запинки транспортного засобу, про який йдеться в протоколі про адміністративне правопорушення під керуванням ОСОБА_1 , ані руху транспортного засобу в той момент, коли ОСОБА_1 перебував за кермом останнього до його зупинки.

У відповідності з ч. 4 ст. 121 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою - третьою цієї статті.

Об`єктивна сторона ч. 4 ст. 121 КУпАП полягає у повторному протягом року порушенні правил експлуатації транспортних засобів, що мають технічні несправності, з якими їх експлуатація заборонена, або які не відповідають стандартам, зокрема, щодо гальмівної системи, рульового керування, світлових приладів (вночі) чи переобладнання з порушенням, а також у порушенні правил експлуатації транспортних засобів, що використовуються для перевезення пасажирів (таксі).

Суд звертає увагу, що в порушення вищезазначеної норми закону, в матеріалах справи відсутні письмові докази того, що ОСОБА_1 протягом року було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1-3 ст.121 КУпАП, а саме не надано належним чином завіреної копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1-3 ст.121 КУпАП, яка набрала законної сили.

У судовому засіданні під час розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не знайшов свого підтвердження факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Інших доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставною для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, а тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 121, 245, 247, 251, 255, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі №495/8779/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Віталій МИШКО