Вирок від 15 січня 2026 р. у справі №607/23321/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2026 Справа №607/23321/25 Провадження №1-кп/607/653/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення – прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з боку захисту - захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження №42022212220000087 від 19.11.2022 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився с. Софіївка Фрунзівського району Одеської області, громадянин України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , має середню спеціальну освіту, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має неповнолітню дочку, військовослужбовець, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. Закону № 194-VІІІ від 12.02.2015),

встановив:

23.01.2019 ОСОБА_7 призвано на військову службу за контрактом та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія другої гармати першого артилерійського взводу дев`ятої артилерійської батареї третього артилерійського дивізіону вказаної військової частини.

Відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 №15/2015, затвердженого Законом України від 15.01.2015 №113-VIII, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб.

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період - тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Прапорщик ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість прапорщик ОСОБА_7 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за таких обставин.

Розпорядком дня військової частини, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 прибувають на військову службу о 8 год 30 хв.

08.04.2019 прапорщик ОСОБА_7 без поважних причин з метою тимчасового ухилення від військової служби о 8 год 30 хв у розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув.

У період з 08 год 30 хв 08.04.2019 по 16 год 00 хв 03.11.2025 військовослужбовець військової служби за контрактом ОСОБА_7 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

03.11.2025 о 16 год 00 хв прапорщик ОСОБА_7 прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.

Обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. Закону № 194-VІІІ від 12.02.2015), та щиро розкаявся у вчиненому.

По суті правопорушення надав показання про те, що дійсно у 2019 році він не з`явився на службу у військову частину. Причиною цього назвав розлучення, яке спричинило депресію у нього. Він хворів. Однак стаціонарно не лікувався. Після цього працював, не ховався.

У судових дебатах та останньому слові зазначив, що визнає свою вину, кається у вчиненому. Просив суд призначити йому «умовний» термін покарання, щоб мати змогу допомагати дочці, яка навчається, та важко хворому братові.

Захисник в судових дебатах просив врахувати те, що обвинувачений визнав вину, кається, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор у судових дебатах просив визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. Закону № 194-VІІІ від 12.02.2015),та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини згідно обвинувачення, його винуватість також доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами, із обсягом яких сторона захисту погодилась та які жодним чином не оспорювала:

- даними витягу з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.01.2019 № 16, яким ОСОБА_7 , який уклав контракт терміном на три роки, з 23.01.2019 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду водія другої гармати першого артилерійського взводу дев`ятої артилерійської батареї третього артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ;

- даними Облікової карти до військового квитка серії НОМЕР_2 та картки обстеження та медичного огляду Теребовлянської ЦРЛ від 22.01.2019, відповідно до яких ОСОБА_7 визнано придатним до військової служби за контрактом, 22.01.2019 знятий з військового обліку, вибув у ЗСУ;

- даними доповіді т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2019 № 2167 про те, що 08.04.2019 о 09:00 від командира 3 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про факт самовільного залишення військової частини прапорщиком ОСОБА_7 ;

- даними витягу з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2019 № 80, яким ОСОБА_9 вирішено вважати таким, що 08.04.2019 самовільно залишив розташування базового табору, знято з 08.04.2019 з усіх видів забезпечення;

- даними наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 № 426 від 09.04.2019, яким призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 (без зброї) прапорщиком ОСОБА_7 ;

- даними наказу командира військової частини НОМЕР_1 (із основної діяльності) № 95/0 від 14.06.2019 про підсумки службового розслідування щодо незаконної відсутності на службі прапорщика ОСОБА_7 , яким службове розслідування, призначене вказаним вище наказом № 426 від 09.04.2019 вирішено вважати завершеним. За відсутність на службі без поважних причин, а саме у термін з 08.04.2019 по 14.06.2019, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 18, 128 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прапорщика ОСОБА_7 , водія 2 гармати 1 артилерійського взводу 9 артилерійської батареї 3 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , по прибуттю притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити вид дисциплінарного стягнення «Сувора догана»;

- даними акту підсумків службового розслідування, затвердженого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 14.06.2019, відповідно до яких встановлено, що прапорщик ОСОБА_7 08.04.2019 на ранковому шикуванні був виявлений відсутнім на військовій службі. Розшукові заходи позитивних результатів не дали, тому була здійснена доповідь № 2167 від 09.04.2019 про факт самовільного залишення місця служби. Станом на 13.06.2019 військовослужбовець до розташування підрозділу не повернувся, встановити місце його знаходження не представилось можливим;

- відомостями листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 123 від 28.01.2022 про те, що військовослужбовець ОСОБА_7 у вказаний відділ для постановки на військовий облік не звертався, за місцем реєстрації не виявлений;

- даними контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу, укладеного на строк три роки між Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_7 23.01.2019, відповідно до яких останній взяв на себе зобов`язання зокрема: проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду – і понад встановлений строк цього контракту відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». ОСОБА_7 згідно даного контракту мав право, зокрема, на вільне пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді.

Цим доводиться, що ОСОБА_7 , як військовослужбовець за контрактом, повинен був у перший робочий день після вихідних (08.04.2019 - понеділок) явитись на військову службу до військової частини НОМЕР_1 . Тому, наведені вище дані документів із військової частини, у яких зазначено про факт самовільного залишення ОСОБА_7 місця розташування військової частини, фактично підтверджують факт нез`явлення його вчасно на службу.

Також, даними медичної характеристики від 13.06.2019, згідно яких ОСОБА_7 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався, таданими листів: КНП «Міська лікарня № 8» Одеської міської ради від 16.08.2024, КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» від 01.08.2024 про те, що він впродовж 2019-2024 років до цих лікарень за медичною допомогою не звертався та на лікуванні не перебував, підтверджується відсутність поважних причин нез`явлення обвинуваченим на службу.

З приводу зазначеної обвинуваченим причини не прибуття на військову службу – захворювання депресією, вона, крім слів обвинуваченого, нічим не підтверджена. Надані прокурором документи із різних лікувальних установ, містять інформацію, що він за медичною допомогою не звертався, зокрема до психіатра.

Наведені вище докази оцінені судом як належні, допустимі, достовірні, а їх сукупність - достатньою, для визнання обвинуваченого винуватим поза розумним сумнівом у межах висунутого обвинувачення.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. Закону № 194-VІІІ від 12.02.2015), нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій цієї статті - військовослужбовцем (крім строкової служби).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким умисним злочином; конкретні обставини кримінального провадження, а саме визнання вини обвинуваченим; позицію сторін щодо покарання;відсутність обставин, які обтяжують покарання; обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття; відомості про особу обвинуваченого: він раніше не судимий, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, має дочку, 2011 року народження, негативно характеризується за місцем військової служби.

Виходячи із наведених обставин у сукупності суд вважає за необхідне призначити покарання, єдиноможливе згідно санкції статті обвинувачення – у виді позбавлення волі, на мінімальний строк згідно ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. Закону № 194-VІІІ від 12.02.2015).

Саме таке покарання, відповідно до положень ст. 50 КК України, доцільне та достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання із випробуванням, як про це просить сторона захисту, суд не вбачає.

Так, суд зважає на фактичні обставини кримінального правопорушення, які полягають в тому, що обвинувачений, відслуживши менше трьох місяців, без поважних причин не явився на військову службу в розташування вказаної військової частини, після чого впродовж шести років, навіть коли в країні виник особливий, надскладний період -воєнний стан, коли держава та суспільство вживають усіх можливих заходів з метою надання відсічі ворогу, ОСОБА_7 так і не повернувся до військової частини для виконання своїх обов`язків, або до органів, відповідальних за військовий облік. Тобто, обвинувачений, будучи військовослужбовцем та відсутнім у військовій частині кілька років, не вживав будь-яких дій для повернення на службу, що свідчить про його негативне ставлення до служби та свого військового обов`язку, військової дисципліни.

Така позиція суду відповідає практиці Верховного суду у аналогічних справах (напр. постанова у справі №607/14781/23 від 16.10.2024).

Надані стороною захисту документи (з Дії - Актовий запис про народження ОСОБА_7 , світлокопії свідоцтва про народження ОСОБА_10 та Виписний епікриз від 19.11.2025), не взмозі довести того, що ОСОБА_10 , який має тяжке захворювання, є рідним братом обвинуваченого, на що вказує захист.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з моменту взяття його під варту, тобто із 04.11.2025, зарахувавши у цей строк відповідно до ст. 72 КК України термін його попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, який застосований щодо обвинуваченого згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 04.11.2025, продовжений ухвалою суду від 10.12.2025 на строк до 07.02.2026 включно, із визначенням застави, доцільно продовжити до набрання вироком законної сили, але не пізніше шістдесяти днів з дня проголошення вироку.

Керуючись наведеним та ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. Закону № 194-VІІІ від 12.02.2015), та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою – 04.11.2025.

Зарахувати, на підставі ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання ОСОБА_7 термін його попереднього ув`язнення із 04.11.2025 до дати ухвалення вироку, тобто по 16.01.2026 включно, з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не пізніше 23:59 16.03.2026.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддяОСОБА_1