Вирок від 15 січня 2026 р. у справі №465/11136/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/11136/25

1-кп/465/342/26

ВИРОК

Іменем України

16.01.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141370000736 від 17 вересня 2025року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 у невстановлений органом досудового розслідування час, однак, не швидше 08:45 годин 08 серпня 2025 року, перебуваючи на стоянці транспортних засобів, що розташована поблизу торгового центру “Вам”, що у м. Львові по вул. Наукова, 35а, знайшов банківську картку АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 , яка була втрачена та належить потерпілій ОСОБА_5 . Усвідомивши, що виявлена ним картка належить іншій особі та у відповідності до норм ст.1 Закону України «Про інформацію», п.1, п.3 ст.36 Закону України «Про платіжні послуги», ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дана банківська карта є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи умисел на незаконне привласнення офіційного документа, привласнив картку АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 , що обслуговується у АТ «А-Банк», власником якої є ОСОБА_5 , з метою її подальшого використання з корисливих мотивів задля власного збагачення.

Крім цього, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102 – IX (із подальшими змінами), в Україні введено воєнний стан, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за допомогою наявної у нього, раніше привласненої банківської карти АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 , що обслуговується у АТ «А-Банк», власником якої є ОСОБА_5 , завідомо розуміючи, що дана банківська картка є чужою та використовується для доступу до чужого банківського рахунку, де зберігаються грошові кошти та маючи намір на таємне викрадення таких коштів, в період часу із 21 серпня по 09 вересня 2025 року за допомогою безконтактної дії «PayPass» здійснив розрахунки за придбані товари у наступних суб`єктах господарювання, котрі здійснюють діяльність у м. Львові, а саме: ТОВ «Сільпо-Фуд», що по вул. Садова, 2а на загальну суму 2 799, 53 гривень, у ТОВ «Сільпо-фуд», що по вул. Виговського, 10 на загальну суму 1705, 84 гривень, в приміщенні аптеки «Аптека D.S.», що по вул. Виговського, 100 на загальну суму 431, 28 гривень, в магазині «Близенько», що по вул. Кульпарківська, 172 на загальну суму 737, 93 гривень, в офлайн-магазині «Rozetka», що по вул. Кульпарківська, 226а на загальну суму 1756, 00 гривень, у магазині «Мagazine nuts», що по вул. Кульпарківська, 226а на загальну суму 868,70 гривень, у магазині «ІЗЮМ», що по вул. Виговського, 100 на загальну суму 100,00 гривень, уТЦ «SPARTAK», що по вул. Гетьмана Мазепи, 1Б на суму 35,00 гривень, у торговельному центрі № 17 ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна», що по вул. Городоцька, 300 на суму 217,90 гривень, в магазині «IQOS», що по вул. Кульпарківська, 226а на загальну суму 805,00 гривень, вмагазині «Продукти», що по вул. Виговського, 100 на суму 9,00 гривень, вмагазині, де діяльність здійснює ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_2 на загальну суму 178,00 гривень, в магазині «Biotus» по вул. Садова, 2а, на загальну суму 2898 гривень, в магазині «Чарка до свята» повул. Кульпарківська, 166 на суму 369,00 гривень, в магазині «Табакерка» по вул. Кульпарківська, 226а на загальну суму 1565 гривень, у магазині «Ашан Південний», що по вул. Володимира Великого, 58 на загальну суму 4805, 22 гривень,таким чином спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 19281, 40 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно знайшов та привласнив картку АТ «А-Банк»,якою розраховувався за придбані товари у магазинах та аптеці. Викрадене повністю повернув потерпілій. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість стверджується доказами, зібраними в ході досудового розслідування.

Потерпіла в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі, претензій до обвинуваченого не має.

Відтак на підставі ст.55 КПК України та відповідно до ч.1 ст.325 КПК суд ухвалює рішення про завершення судового розгляду у відсутності потерпілої.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Фактичні обставини справи підтверджуються доказами, зібраними в ході досудового розслідування, та ніким не оспорюються в судовому засіданні. З огляду на це, суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумніву в добровільності їх позицій, роз`яснивши, що вони в такому випадку позбавляються права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за доцільне розглянути справу за правилами, передбаченими цими нормами.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив привласнення офіційного документа, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.

Пом`якшуючою покарання ОСОБА_4 обставиною є щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, відшкодування заподіяного збитку.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин, відповідно до ст.67 КК, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку, та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а також особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психолога не перебуває, наявність пом`якшуючої обставини: щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, відшкодування завданого збитку потерпілій, відсутність обтяжуючих обставин.

Відповідно до ч. 1ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції.

Така правова позиція відповідає висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові 22 січня 2024 року (справа № 236/4167/20).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи викладені вище обставини та вимоги статей 65, 68 КК України, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та у межах санкції статті ч. 1 ст. 357КК України у виді штрафу. На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачений не скоїть нових злочинів та виконає обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Відповідно до ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого певні обов`язки, як на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов відсутній.

Керуючись ст. ст. 349,368,370,373,374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 , остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1(один ) рік.

Згідно зі ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 , такі обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази: DVD-диск із відеозаписами з камер спостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження,банківську карту АТ"А-Банк" № НОМЕР_1 - повернути потерпілій ОСОБА_5 , скасувавши арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 25.09.25 .

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

З інших підстав, вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1