Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №706/614/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/614/25

2/706/59/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

представника позивача Селяніна В.О. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2021 році відповідач уклала в електронній формі 2 кредитні договори, за якими отримала в користування грошові кошти на обумовлений із кредитодавцями строк, які зобов`язалась повернути у строки визначені договорами та сплатити проценти за користування ними. Зокрема:

1) 18.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2113841489094, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 2 500 грн строком на один рік зі сплатою процентів;

2) 14.05.2021 між ТОВ «Київська торгово – інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір № 555147394006, за умовами якого відповідач отримала в позику 2 000 грн та зобов`язалась сплачувати за користування грошовими коштами проценти.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином взяті на себе за кредитними договорами зобов`язання не виконала, в результаті чого у неї утворилась заборгованість, право вимоги якої первісними кредитодавцями відступлено ТОВ «Вердикт Капітал». Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за укладеними із ОСОБА_1 договорами відчужило ТОВ «Коллект Центр», яке, у свою чергу, право вимоги до відповідача за плату відступило позивачу – ТОВ «Факторинг Партнерс».

Заборгованість за вищевказаними кредитними договорами в загальній сумі 52 212 грн, 2 422,40 грн судового збору та 16 000 грн витрат на правову допомогу, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 .

Постановленою 16.05.2025 Христинівським районним судом Черкаської області ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву на позовну заяву.

15.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Домачука В.А. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, зауважуючи про відсутність доказів перерахування грошових коштів відповідачу; невірне розрахування процентів за кредитними договорами № 2113841489094 та №555147394006; неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правову допомогу складності справи, ціни позову та обсягу наданих послуг.

У поданій 20.10.2025 представником ТОВ «Факторинг Партнерс» відповіді на відзив позивач наполягає на доведеності факту укладення кредитних договорів в електронній формі та отримання за ними відповідачем коштів. Стверджує, що розрахунок заборгованості за договорами проведений у відповідності до погоджених сторонами умов, згідно визначених відсоткових ставок та у межах строку кредитування. Представник позивача переконує, що підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір – розумним і справедливим. Крім іншого, представник товариства зазначає, що повідомлення боржників про відступлення прав вимоги здійснював первісний кредитодавець, а ТОВ «Факторинг Партнерс» наділене правом вимоги до відповідача на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги. Оскільки відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду доказів на підтвердження цієї позиції, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не підлягає до задоволення.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 20.11.2025 за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 банківської картки, вказаної у договорах, та зарахування на неї грошових коштів.

У судовому засіданні представник позивача Селянін В.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково – у розмірі тіла кредиту за договорами. У стягненні процентів просила відмовити з огляду на їх необґрунтованість та несправедливість. Витрати на правову допомогу, на думку відповідача, є занадто великими.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення у справі відкладено до 08 год 30 хв 16.01.2026.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши надані позивачем та витребувані за його клопотанням докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд дійшов таких висновків і такого рішення.

Між сторонами склались правовідносини, які врегульовані нормами цивільного законодавства.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами частин 1 3статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з положеннями частини 1статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи юридичний спір в частині стягнення заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 2113841489094 від 18.05.2021 суд встановив такі обставини:

18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредиту» (далі у тексті також первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений Договір про надання фінансових послуг №2113841489094 «Стандартний» (далі у тексті також Договір №2113841489094, правочин, Кредитний договір), за умовами якого первісний кредитор взяв на себе обов`язок надати відповідачу кредит без конкретної споживчої цілі, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві анкеті, та складає 2 500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2. правочину його сторони дійшли згоди про те, що кредит надається на строк, зазначений у заяві анкеті і графіку платежів, який є додатком до цього Договору №2113841489094 та є невід`ємною його частиною.

Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3. Кредитного договору).

Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування ним за ставкою 2 % за кожен день строку користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів, не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту (п.1.4.а Кредитного договору).

Однак, починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4. а) Договору; а починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 б) Договору; і починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 в) Договору.

Відповідно до п.1.4.1. Договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

У разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.1.4.2. Договору).

Умови п.1.9. Кредитного договору визначають, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

За умовами п.2.1.1.11 позичальник може збільшити строк кредитування на наступний термін за умови сплати позичальником (або на умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення/підписання будь-яких додаткових угод, звернень, тощо.

У підписаній відповідачем та первісним кредитором 18.05.2021 Анкеті-заяві зазначено, що відповідач просить товариство надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 2500 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язуюсь повернути кредит у розмірі 2 500 грн та сплатити проценти у розмірі 800 грн.

Невід`ємною частиною Кредитного договору є Додаток №2 «Графік платежів», за змістом якого дата видачі кредиту 18.05.2021, дата платежу 02.06.2021, кількість днів у розрахунковому періоді 16, чиста сума кредиту 2500 грн, сума платежу за розрахунковий період 3 300 грн, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту 2 500 грн, проценти за користування кредитом 800 грн.

Аналогічні умови містить і паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту - 2 500 грн, строк кредитування - 16 днів.

Відповідно до Інформації щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій у графі «вибір суми та строку займу: сума 2 500 грн, строк - 16.

Договір укладений та підписаний сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н2, що відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

18.05.2021 відповідач заповнила Анкету-заяву для отримання кредиту, де зазначила власні персональні дані, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, номер карткового рахунку НОМЕР_1 , а також адресу, номер телефону.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надало відповідачу 18.05.2021 о 14:35:45, за номером Договору 2113841489094, кредит у сумі 2 500 грн шляхом здійснення онлайн транзакції на карту НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 06.01.2025.

Належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та зарахування на неї 18.05.2021 2500 гривень підтверджено наданою на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» інформацією №20.1.0.0.0/7-251204/51472-БТ від 10.12.2025.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредиту» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений Договір факторингу №1-12.

Відповідно до додатку №2 до Договору факторингу №1-12від 01.12.2021, Акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №1-12 від 01.12.2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді на флеш-носії, у розмірі 12,9 Мбайт, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках в кількості 31632, загальна сума заборгованості складає 60183678,63 грн.

Досліджене судом платіжне доручення №307600018 від 03.12.2021 підтверджує, що 03.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» на виконання умов Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 перерахувало на рахунок ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 5535543,12 гривень.

Згідно додатку №3 до Договору факторингу №1-12, реєстру боржників, право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №2113841489094 від 18.05.2021 в розмірі 16 875 гривень, у тому числі 2 500 грн тіла кредиту та 14 375 грн боргу за процентами, було відступлено ТОВ «Вердикт Капітал».

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором №10-01/2023 від 27.11.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207307, після чого, з урахуванням умов Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору Договору №10-01/2023 про відступлення(купівлю-продаж)прав вимоги від 10.01.2023.

Відповідно до реєстру боржників, право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №2113841489094 від 18.05.2021 було відступлено ТОВ «Коллект Центр». Сума відступлених вимог склала 49 089 грн, з яких: 2 500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 46589 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення прав вимоги №18-02/2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Коллект Центр» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Коллект Центр» і боржниками.

Відповідно до умов вище зазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «Факторинг Партнерс» заміняє ТОВ «Коллект Центр» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Коллект Центр» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 18-02/2025 від 18 лютого 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 49 089 грн.

Згідно підготовленого первісним кредитором розрахунку заборгованості за Кредитним договором №2113841489094 від 18.05.2021 заборгованість відповідача складає 16875 грн, з яких: 2500 грн – борг по тілу кредиту; 14375 грн – заборгованість за процентами.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 загальна сума боргу 49 089 грн, з яких 2500 грн – борг по тілу кредиту; 46589 грн – заборгованість за процентами.

ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відповідачу проценти в розмірі 32 214 грн за період із 01.12.2021 по 17.05.2022 з розрахунку 7,67 % день.

Враховуючи пояснення відповідача ОСОБА_1 , яка факт укладення правочину та отримання коштів на виконання його умов не заперечила, встановлені з досліджених письмових доказів обставини, суд приходить до висновку, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування», як первісний кредитор, належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачу в кредит 2 500 грн.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконала, отримані в позику гроші не повернула і проценти за користування ними не сплатила, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому порушене право позивача підлягає захисту.

Позивач вважає, що у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №2113841489094 від 18.05.2021 виникла заборгованість у розмірі 49 089 грн, з яких: 2 500 грн – борг по тілу кредиту; 46 589 грн – заборгованість за процентами.

Проценти за користування кредитом первісний кредитор обрахував за період із 18.05.2021 по 30.11.2021, тобто за 197 днів. При цьому первісний кредитор застосував такі процентні ставки: 16 днів 2% за кожен день, 14 днів 3,64% за кожен день, 15 днів 5,02% за кожен день, 227 днів 7,67% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Вердикт Капітал» у виконаному станом на 10.01.2023 розрахунку зазначає про донарахування процентів із 01.12.2021 по 17.05.2022 в розмірі 32 214 грн.

ТОВ «Коллект Центр», а в послідуючому – позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» борг ОСОБА_1 не змінював і вважає, що остання не виконала умови Кредитного договору саме в обрахованому ТОВ «Вердикт Капітал» розмірі, який і просить стягнути на свою користь.

Перевіряючи доводи позивача щодо заявленого до стягнення розміру позовної вимоги, суд враховує, що за імперативним правилом ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

18.05.2021 ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, виявила бажання отримати в ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредит у розмірі 2500 грн з орієнтовним строком повернення кредиту 16 днів та зобов`язалась повернути кредит у розмірі 2500 грн та сплатити проценти у розмірі 800 грн.

Згідно з п. 1.2., 1.3. , 1.4.1., 1.4.2. Кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до договору та є його невід`ємною частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Пунктом 1.4. Кредитного договору визначено проценти, які розраховуються в межах погодженого сторонами 16 денного орієнтовного строку повернення кредиту, а також проценти, які нараховуються у разі неповернення кредиту протягом 16 днів.

Пунктом 1.9. кредитного договору передбачено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

В паспорті споживчого кредиту та графіку платежів встановлено, що кредит в розмірі 2500 грн надається строком на 16 днів.

Отже, сторонами у Кредитному договорі погоджено суму кредиту в розмірі 2500 грн, строк кредитування, який склав 16 днів, розмір процентів за користування кредитом, які складають 2% в день від суми кредиту та за весь строк кредитування становлять 800 грн, а також розмір процентів, які нараховуються у разі порушення визначеного строку повернення кредиту, які становлять: 3,64% в день та застосовуються з наступного дня після орієнтовного строку повернення кредиту, 5,02% в день та застосовуються з 15 дня після орієнтовного строку повернення кредиту, 7,67% в день та застосовуються з 30 дня після орієнтовного строку повернення кредиту.

Доводи позивача про те, що кредит надавався на 1 рік суд відхиляє, ці умови правочину щодо строку кредитування, зважаючи на їх нечіткість та двозначність трактує на користь споживача.

Також, вирішуючи юридичний спір, суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) виклала такі правові висновки щодо змісту поняття «користування кредитом».

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) і вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

За наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушила умови Кредитного договору №2113841489094 від 18.05.2021, добровільно заборговані кошти не сплатила, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором про надання фінансових послуг №2113841489094 від 18.05.2021 у розмірі 3 300 грн, з яких: 2 500 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 800 грн – заборгованість за процентами.

Щодо заборгованості за Договором позики № 555147394006 суд встановив такі обставини та дійшов такого рішення:

14.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №555147394006.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору на підставі заявки на позику від 14.05.2021, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності, грошові кошти на суму у загальному розмірі 2 000 грн, які у випадку проведення пролонгації/ реструктуризації заборгованості направляються на погашення заборгованості за договором позики № 555147394006 від 14.05.2021, укладеного між сторонами, на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п.1.1.1, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.1.1 Договору передбачено застосування зниженої процентної ставки в розмірі 400 % річних від суми позики та стандартної процентної ставки – 950% річних від суми позики, остання застосовується, зокрема, в межах строку надання позики, зазначеного у пункті 1.1 Договору та у межах строку прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, застосовується відповідно до абзацу 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки зазначених у реєстраційній анкеті клієнта позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору датою надання позики є дата списання грошових коштів з поточного рахунку позикодавця на банківський рахунок позичальника, передбачений у п.2.1. цього договору.

Пунктом 3.1 Кредитного договору погоджено, що позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно графіку платежів.

За приписами п. 4.2. 4.3. Договору, позичальник, який прострочив внесення чергового платежу (при простроченні більше ніж на 1 календарний день від дати внесення чергового платежу, зазначеної у графіку платежів), зобов`язаний сплатити неустойку за прострочення внесення чергового платежу у розмірі 25% від суми простроченого зобов`язання із внесення чергового платежу. Закінчення строку, на який було надано позику, не звільняє сторони від відповідальності за невиконання (порушення) зобов`язань за цим договором.

Пунктом 6.4 Кредитного договору передбачено право позикодавця укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Відповідно до п. 6.23 Кредитного договору правочин складений в електронному вигляді та розміщений в особистому кабінеті позичальника на сайті системи за адресою www.loany.com.ua.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів первісним кредитодавцем ОСОБА_1 позивач надав квитанцію №1646958625 від 14.05.2021 про перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_3 грошових коштів в сумі 2 000 грн.

Зазначена обставина також підтверджена витребуваною у АТ КБ «ПриватБанк» інформацією. Згідно наданих банком відомостей на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 14.05.2021 зараховані грошові кошти в сумі 2 000 гривень.

З огляду на викладене суд виснує, що ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» виконало зобов`язання за договором позики та надало відповідачу кредит у сумі 2000 гривень.

18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №18/12-2023, за умовами якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555147394006 від 14.05.2021.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 555147394006 від 14.05.2021 у загальній сумі 3 123 грн, з яких 2 000 гривень – тіло кредиту, 1 123 грн – проценти.

Доказів погашення відповідачем заборгованості як позивачу, так і попередньому кредитору, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, що складений первісним позикодавцем, відповідає умовам договору, що погоджені сторонами.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором позики №55514739406 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» на суму 6 423 грн, що становить 12,30 % від ціни позову, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у сумі 297,95 грн (2422,40 грн*12,30 %).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи відомо, що на підтвердження адвокатських повноважень та понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 1063 від 01.03.2025 щодо примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , витяг з Акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням надано товариству послуги на суму 16 000 грн.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, однак доказів їх не співмірності складності справи не надав, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі пропорційно до задоволених вимог: 16 000 грн * 12,30 % = 1 968 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280 – 284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 6 423 (шість тисяч чотириста двадцять три) гривні, з яких:

- заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2113841489094 від 18.05.2021 у розмірі 3 300 (три тисячі триста) гривень;

- заборгованість за Договором позики № 555147394006 від 14.0.52021 у розмірі 3 123 (три тисячі сто двадцять три).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, в розмірі 297 (двісті дев`яносто сім) гривень 95 копійок та 1 968 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім) гривень витрат на правничу допомогу.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду складене та проголошене 16 січня 2026 року.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ – 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 м. Київ, 03150.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА