Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №711/10358/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/10358/25

Провадження № 2-а/711/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Скляренко В.М.

при секретарі Буйновській А.П.

за участі:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №5999573 від 23.10.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, що була винесено інспектором патрульної поліції Дрозденком А.М..

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що підставою притягнення позивача до відповідальності в оскаржуваній постанові зазначено те, що він порушив правила обгону. Натомість позивач стверджує, що під час руху він виконав обгін транспортного засобу відповідно до вимог п. 14.6 ПДР, оскільки маневр було розпочато за відсутності заборонних знаків, розмітки чи інших перешкод. Також позивач стверджує, що інспектор не надав йому доказів вчинення правопорушення, а відеозапис з нагрудної камери інспектора може свідчити лише про те, що позивач не згоден з правопорушенням. Тож позивач стверджує, що оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог ПДР України.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що інспектором поліції не було порушено жодних, передбачених законом вимог щодо порядку та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 23.10.2025 поліцейським Дрозденком А.М. в ході патрулювання території обслуговування та здійснення контролю за дотриманням правил дорожнього руху на А/Д Р-60 на відрізку дороги 167-169км, де встановлені дорожні знаки 3.25 «Обгін заборонено», було виявлено автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 311, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив обгін автомобіля, що рухався у попутному напрямку в зоні дії даних дорожніх знаків. Подія була зафіксована з використанням відеозапису на службову камеру №101480755, про що було повідомлено позивача та надано йому для ознайомлення відповідне відео. Натомість, на теперішній час відповідач не може надати відеозапис вчиненого правопорушення, оскільки такий відеозапис був видалений із серверів після закінчення 30-денного строку його зберігання. Оскільки відповідачем не було допущено жодних порушень законодавства, то наразі відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

20.11.2025 судом відкрито провадження у справі.

17.12.2025 судом здійснено заміну відповідача з Управління патрульної поліції в Полтавській області на належного відповідача – ГУ НП в Полтавській області.

07.01.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому викладено обґрунтування заперечень проти позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Пояснив, що маневр обгону він розпочав на ділянці дороги, де була переривчаста лінія дорожньої розмітки і ніяких дорожніх знаків, які б забороняли обгін, там не було. На відеозаписі, який йому продемонстрував інспектор поліції, також не було видно ніяких дорожніх знаків, які б забороняли обгін, але інспектор поліції проігнорував його заперечення факту події порушення ним правил обгону та склав оскаржувану постанову.

12.01.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5999573 від 23.10.2025, поліцейським відділення поліції №2 (м. Лохвиця) Миргородського районного відділу поліції ГУ НП в Полтавській області старшим сержантом поліції Дрозденком А.М. на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: 23.10.2025 о 13год. 20хв. на 169км. дороги Р-60 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» та здійснив обгін в зоні дії даного дорожнього знаку, чим порушив п. 8.4-в ПДР України.

Також в постанові зазначено, що до постанови додається відео з нагрудної камери №11 13027593/33.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).

Згідно з п. 1.1 ПДР останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності притягається водій, зокрема, за порушення правил зупинки.

Пунктом 8.4 «в» ПДР передбачено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до п.1.10 ПДР обгін – це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Дорожній знак 3.25 «Обгін заборонено» позначає початок ділянки дороги, де забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких(одиночні транспортні засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засіб у зчепленні з буксированим), що рухаються із швидкістю менше 30 км/год).

Відповідно до п. 14.5.24 ДСТУ 4100:2021 «Знаки дорожні» знаки 3.25 та 3.27 потрібно застосовувати на дорогах з однією смугою для руху в одному напрямку, якщо залежно від інтенсивності руху, ширини, стану проїзної частини тощо, створюється підвищена небезпека зіткнень при здійсненні обгону. Знаки 3.25, 3.27 потрібно застосовувати разом з розміткою 1.1 або 1.11 згідно з ДСТУ 2587. Знак 3.25 потрібно застосовувати на ділянках доріг у межах кривих у плані, на підйомах та спусках (якщо спуск закінчується кривою в плані), на яких не забезпечена відстань видимості зустрічного автомобіля відповідно до таблиці 5.5 ДБН В.2.3-4 та таблиці 5.7 ДБН В.2.3-5.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У національній судовій практиці судами неодноразово акцентувалась увага на тому, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення вимог дорожнього знаку 3.25, у даному випадку обов`язково підлягає встановленню наявність події здійснення позивачем обгону саме в зоні дії відповідного дорожнього знаку. До того ж слід зазначити, що враховуючи вимоги п. 14.5.24 ДСТУ 4100:2021, то на місці події (початок обгону) має бути дорожня розмітка 1.1 або 1.11, тобто вузька суцільна лінія. Отже в даному випадку належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є фіксація здійснення обгону в зоні дії дорожнього знаку 3.25, тобто на ділянці дороги з вузькою суцільною лінією дорожньої розмітки. Подібний висновок узгоджується з правової позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №760/3696/16-а, від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, від 17.03.2020 у справі №482/83/17.

За обставинами справи судом встановлено, що фіксація обставин події адміністративного правопорушення здійснювалась з використанням технічних засобів відеофіксації. Суд бере до уваги, що в оскаржуваній постанові міститься посилання на відеозапис з нагрудної камери №11 13027593/33. Натомість у відзиві відповідач зазначає про те, що фіксація події вчинення позивачем правопорушення здійснювалось з використанням службової камери №101480755. В цьому контексті варто звернути увагу, що відсутність в оскаржуваній постанові відомостей про такий засіб фіксації події адміністративного правопорушення, як службова камера №101480755, унеможливлює використання відповідного відеозапису в якості доказу, оскільки такий доказ є недопустимим. Отже посилання відповідача на те, що подія могла бути підтверджена відеозаписом зі службової камери №101480755 суд відхиляє.

Щодо відеозапису з нагрудної камери №11 13027593/33, то як стверджує позивач на такому відеозаписі відсутня фіксації події обгону, а міститься лише фіксація розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським. У свою чергу відповідач не надав суду відповідний відеозапис для його дослідження в судовому засіданні, посилаючись на те, що наразі він знищений за закінченням строків зберігання, що обумовлено відсутністю у відповідача відомостей про наявність у позивача намірів оскарження відповідної постанови.

Варто звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, реалізуючи завдання адміністративного судочинства, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не надано суду жодного доказу. При цьому відсутність відповідних доказів є наслідком поведінки відповідача (невжиття належних заходів для збереження доказів, які є додатками до оскаржуваної постанови, до набрання такою постановою законної сили).

При цьому, суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕНА №5999573 від 23.10.2025, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Тож, надаючи оцінку фактичному існуванню події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, по обставинам спірних правовідносин слід зауважити, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм змістом подібне кримінальному провадженню і в аспекті застосування принципу верховенства права має ґрунтуватись на тих самих засадах, що і кримінальне переслідування. Статтею 62 Конституції України закріплено дію в Україні презумпції невинуватості, яка складається з наступних елементів: 1) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; 3) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; 4) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналіз фактичних обставин змісту події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг доказів, наданих відповідачем суду, не дозволяє дійти об`єктивного висновку поза розумним сумнівом, що позивач 23.10.2025 о 13год 20хв вчинив діяння, яке є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відтак суд приходить до висновку, що при розгляді даної справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, а є в наявності лише оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, яка підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що службовими особами відповідача не виконано належним чином вимог, встановлених ст. 280 КУпАП, а дії відповідних осіб не відповідають засадам, які передбачають для суб`єктів владних повноважень обов`язок діяти наступним чином: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на оскарження відповідного рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, внаслідок чого позов належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд бере до уваги, що позивач не заявляв вимог про відшкодування йому судових витрат, а відтак, з огляду на зміст принципу диспозитивності, у суду відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 252, 283-285, 293, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5999573 від 23.10.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. – скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В.М. Скляренко