Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 січня 2026 р.
Справа: №711/11167/25
Суддя: Михальченко Ю. В.
Справа № 711/11167/25
Номер провадження 3/711/17/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В., за участі: захисника – Дмитренка Р.М. розглянувши адміністративні матеріали (протокол серія ЕПР1 № 519775 від 21.11.2025 року), які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зач.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 519775 від 21.11.2025 року, ОСОБА_1 27 вересня 2025 року о 20.08 год. в м.Черкаси по вул. Героїв Дніпра, 7, керував автомобілем «NISSAN X-TRAIL» д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці у встановленому законом порядку відмовився. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я КНП «ЧОПНД» в лікаря нарколога та підтверджується висновком № 398. Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнає, пояснив, що 27 вересня 2025 він перебував у кафе «Кав`ярня» зі своєю дівчиною. Потім вийшов на вулицю, розумів, що за кермо автомобіля йому вже сідати не можна, тому думав викликати таксі чи попросити когось, щоб відвезли на його автомобілі додому. Проходив повз перехожий, сказав, що є посвідчення водія і він може відвезти додому за невелику оплату. Він сів позаду, його дівчина сіла попереду на місце пасажира, а чоловік сів за кермо. Потім відчув удар, не зрозумів що сталося, авто зупинилося і цей чоловік побіг у невідомому напрямку. Він вийшов з автомобіля, також вийшла його дівчина, у нього був розбитий ніс. До них підійшла жінка спитала чи все добре і повідомила, що може викликати поліцію. Пізніше приїхали працівники поліції, пояснення не відібрали і у нього ні у дівчини. Запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, він повідомив, що буде проходити лише у лікаря. Працівникам поліції пояснив, що за кермом автомобіля була інша людина, але вона зникла з місця ДТП. Працівники поліції спитали чи має він відношення до автомобіля, він показав документи на авто. Огляд на стан сп`яніння проходив у лікаря, протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП тоді не складали, лише за ст. 124 КУпАП, але він відмовився підписувати протоколи тому, що не вчиняв ДТП.
Адвокат Дмитренко Р.М. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Повідомив, що постановою суду від 29.10.2025 року закрито провадження по справі відносно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_1 у ДТП.
Згідно копії письмових пояснень ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи та оголошені в судовому засіданні встановлено, що 27 вересня 2025 року близько 20.00 год. вона гуляла із собакою на стадіоні школи № 33, йшла додому і потрібно було перейти через дорогу, вона зупинилась, оскільки автомобіль їхав з великою швидкістю, а потім почула скрип тормозів і дуже сильний удар. Цей автомобіль наїхав на припаркований автомобіль Ауді, чорного кольору. На вулиці було темно, але відстань була 10 м і був дуже потужний удар. Вона зразу підійшла дізнатись чи потрібна допомога. Побачила біля відкритих пасажирських дверей стояла жінка, а перед капотом стояв чоловік, двері водія були відкриті. Вона подзвонила до голови ОСББ, щоб дізнатись про власника автомобіля Ауді, але він не знав чий автомобіль. Потім вона викликала поліцію. Вона не бачила чи хтось відбігав від автомобіля. Попереду авто стояв чоловік, а жінка збоку. Ця вулиця дуже темна, нещодавно там зробили нове асфальтне покриття і хто там живе, то знають, що швидко їздити не можна. Вона тільки почула, як жінка сказала до чоловіка, що ти зробив. Тілесних ушкоджень на чоловікові вона не бачила. Біля авто був ОСОБА_1 , вона не бачила з яких дверей виходила жінка, коли вона підійшла, жінка стояла біля пасажирських дверей спереду.
Згідно рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Полонського Данііла, який міститься в матеріалах справи та оголошений в судовому засіданні, під час несення служби у складі екіпажу АГАТ-106 спільно з сержантом поліції ОСОБА_3 на службовий планшет отримали завдання ДТП без потерпілих за адресою вул. Героїв Дніпра 7. Прибувши на місце виклику було виявлено заявницю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що бачила як авто nissan x-trail, д.н.з. НОМЕР_3 здійснило наїзд на припаркований Т3 Audi А6 д.н.з. НОМЕР_4 . Поруч з авто перебував чоловік, як пізніше встановлено ОСОБА_1 , який повідомив, що був пасажиром даного транспортного засобу, водія особисто не знає та водій зник у невідомому напрямку. В ході спілкування ОСОБА_4 постійно плутався у показах, не міг чітко пояснити що, де, і як відбулося, не міг назвати особу, яка керувала транспортним засобом та не міг чітко описати його прикмети. У ОСОБА_1 було виявлено сліди крові на руках та обличчі внаслідок ДТП. Удар авто припало на передню ліву частину автомобіля і зазначені ушкодження можна було отримати лише водію ТЗ. Зі слів заявниці, вона бачила що крім чоловіка та жінки в авто нікого більше не було. Працівники кафе «Кав?ярня» додатково повідомили, що даний чоловік міг сісти за кермо автомобіля та нададуть відеозапис де це може бути зафіксованим. Спираючись на дані факти було встановлено, що ОСОБА_4 керував даним транспортним засобом та здійснив наїзд на припаркований ТЗ. Також під час спілкування у водія ОСОБА_5 було виявлено ознаки алкогольного сп?яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови. Водій від проходження освідування на місці, у встановленому законом порядку, за допомогою приладу drager відмовився. У медичному закладі ЧОНД, водій пройшов освідування результат - алкогольне сп?яніння, з яким водій не погодився. Висновок закладу був наданий згодом після аналізу сечі та крові і за висновком № 398 у водія стан алкогольного сп`яніння.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Дмитренка Р.М., дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1
будучи в стані алкогольного сп`яніння перебував за кермом транспортного засобу, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.
В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 взагалі перебував за кермом автомобіля, оскільки згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).
Так, відповідно до матеріалів справи, до протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП додані письмові пояснення свідка ОСОБА_2 яка повідомила, що вона не бачила, хто вийшов із-за керма, що потребувало перевірки «обвинувачення» в судовому засіданні, але як і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і Суд були позбавлені можливості зробити відповідну «перевірку».
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, 245, 247, 252, 256, 280, 283-287 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: Ю. В. Михальченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua