Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №545/4381/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4381/25

Провадження № 2/545/667/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.,

за участю секретаря: Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №2108556830709 від 26.03.2021, за яким надав позичальнику кредит в розмірі 2200 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Факторинг Партнерс» до останнього перейшло право грошової вимоги за договором №2108556830709 від 26.03.2021.

Також, 18.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №555142716274, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 2 000 грн, зі сплатою процентів. Відповідно до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 укладеного між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» про перехід права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 555142716274.

Проте відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договорами, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 42827,10 грн, а саме: за договором №2108556830709 від 26.03.2021 в сумі 37709,10 грн, з яких 2200 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 35509,10 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; за договором №555142716274в сумі 5118 грн, з яких 2000грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3118 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Позивач просив стягнути з відповідача в загальній сумі заборгованість за вищевказаними кредитними договорами в розмірі 42827,10 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином.

За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.

Встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №2108556830709 від 26.03.2021, за яким надав позичальнику кредит в розмірі 2200 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Факторинг Партнерс» до останнього перейшло право грошової вимоги за договором №2108556830709 від 26.03.2021.

Також, 18.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №555142716274, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 2 000 грн, зі сплатою процентів. Відповідно до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023укладеного між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» про перехід права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 555142716274.

Проте відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договорами, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 42827,10 грн, а саме: за договором №2108556830709 від 26.03.2021 в сумі 37709,10 грн, з яких 2200 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 35509,10 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; за договором №555142716274 в сумі 5118 грн, з яких 2000грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3118 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Отже, факти укладення договорів про споживчі кредити між сторонами та отримання відповідачем коштів за ними є доведеними.

Однак, позичальником умови договорів позики належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість у вказаних розмірах.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч.1 ст.610, ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №3532079 від 21.12.2021 у розмірі 69030,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.37 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що включає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.

Разом з тим, суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову 42827,10гривень, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у витягу з акту про надання юридичної допомоги, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що заява представника позивача підлягає до часткового задоволення, у зв`язку з чим з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Також на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ, 03150) заборгованість за кредитними договорами №2108556830709 від 26.03.2021 та №555142716274 від 18.03.2021 у розмірі 42827,10 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн, а всього 48249,50 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Л. І. Стрюк