Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №553/4479/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/4479/25

Провадження № 1-кп/553/398/2026

В И Р О К

Іменем України

15.01.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальне провадження № 12025170460000430 від 01.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новоайдар Новоайдарського району Луганської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично без визначеного місця проживання, згідно ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 01.10.2025, близько 20:00 години, правомірно перебуваючи на території вокзалу «Полтава-Південна», що за адресою м. Полтава, площа Слави 1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна з корисливих мотивів і звернення його на свою користь, будучи обізнаним про те, що в Україні діє воєнний стан, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою подолання та попередження опору потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс йому один удар в ліву частину обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді забою, набряку м`яких тканин щічної ділянки ліворуч, які утворилися від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, тобто вчинив насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, після чого незаконно заволодів мобільним телефоном марки «Хіаоmі», моделі «Мі5» у корпусі білого кольору вартістю 3460,38 грн., та грошовими коштами у сумі 400 грн., які належать потерпілому. Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник розпорядившись викраденим телефоном та грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріального збитку на 3860,38 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що він дійсно скоїв вказане кримінальне правопорушення при тих обставинах, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив провести підготовче та судове засідання у кримінальному провадженні без його участі, цивільний позов заявляти не бажає. Просив призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідив документи, які характеризують обвинуваченого як особу.

Розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Судом встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд, згідно ст. 66 КК України, визнає те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Як особа обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, неодружений, не працює, згідно ст. 89 КК України судимості не має.

Підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_3 більш м`якого покарання ніж передбачено ч.4 ст. 186 КК України судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням судом не встановлено.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення. Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

На думку суду, саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільні позови не заявлені.

Процесуальні витрати складаються з витрат на проведення експертизи розмірі 2674,20 грн., які суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 02.10.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) 20 грн.,

Речові докази:

- мобільниЙ телефон марки «Хіаоmі», моделі «Мі5» у корпусі білого кольору – залишити потерпілому ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1