Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №381/6956/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/6/26

381/6956/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Ковалевської Л.М., за участю секретаря судового засідання Омельчук С.А., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Постановою № 218 від 26.03.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 , розглянувши відповідно до ст. 235 КУпАП матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зокрема 26.03.2025 року установлено адміністративне правопорушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацією вчинене ОСОБА_1 порушення вимог ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмова від проходження медичного огляду та лікування, за що визнано винним ОСОБА_1 вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. 00 коп. Строк пред`явлення постанови до виконання - 26.06.2025 року.

Позивач вважає постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, позивач вказав, що 23.11.2025 року, банківські рахунки позивача були заблоковані.

24.11.2025 року, адвокат Нікушина В.С. направила адвокатський запит до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції з метою отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу.

Позивач стверджує, що 25.11.2025 року, на роботі ТОВ «ГРІНХАУС СОЛЮШИН» отримав повідомлення-попередження у відділі бухгалтерського обліку, що на адресу роботодавця надійшла копія Постанови про звернення стягнення на заробітню плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню № 79590102 від 20.11.2025 року, відповідно до якої мають бути здійсненні відрахування.

Того ж дня, позивач ознайомився з постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 218 від 26.03.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП.

При цьому, позивач зазначає, що вище вказану Постанову не було направлено на поштову адресу визначену в Єдиному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів - ОСОБА_1 , таким чином не була направлена та вручена належним чином.

Позивач вважає, що порушено процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення. Зокрема, розгляд справи про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснювався за його відсутності, що підтверджується оскаржуваною постановою. Докази здійснення відвідачем належного повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зокрема 26.03.2025 року - відсутні.

При цьому, позивач звертає увагу, що відповідач не вручав повістку про необхідність прибуття для проходження ВЛК позивачу.

Також зазначив, що постанова не містить відомостей про роз`яснення позивачу його прав, а також отримання від нього пояснень. Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить відомостей стосовно безпосередньої присутності позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивач стверджує, що відсутні докази вини, докази направлення даної Постанови на поштову адресу позивача з номером трекінгу поштового відправлення ВТ «Укрпошта» на виконання вимог ст. 285 КУпАП, а також у матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності письмової відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК в цілому.

На підставі викладеного, просив суд поновити строк на звернення до суду, Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення № 218 від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн. 00 коп. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити. А також, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1211,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8 000 грн. 00 коп.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Ковалевську Л.М.

01 грудня 2025 року від представника позивача, адвоката Нікушиної В.С., до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення № 218 від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2025 року заяву адвоката Нікушиної В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення №218 від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 08 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з позовною заявою, адвокатом Нікушиною В.С. було подано клопотання про витребування доказів від ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення та отримання сповіщення про розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на 26.03.2025 року, а також докази направлення та отримання ОСОБА_1 постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №218 від 26.03.2025 року.

Зазначені в клопотанні докази судом не витребовувались, оскільки 18 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено належним чином завірену копію справи №218 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , за ознаками ч.3 ст.210-1 КУпАП, дана справа містить постанову №218 від 26.03.2025 року.

У відзиві, представник відповідача зазначає, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення №218 від 21.03.2025 року, роз`яснено його права та обов`язки, які зазначені в статті 268 КУпАП (про що свідчать його особисті підписи), та у відповідності до частини 2 статті 254 КУпАП вручено другий примірник зазначеного протоколу, про що свідчать його особисті підписи в даному протоколі та повідомлено про дату розгляду протоколу -26.03.2025 року. Також ОСОБА_1 роз`яснено, що при розгляді даного протоколу 26.03.2025 року він може скористатися послугами захисника. 26.03.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , після встановлення всіх обставин справи у відповідності до статей 7, 235, 278 та 283 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесена постанова №218 від 26.03.2025 року, якою останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. Копія постанови №218 направлена ОСОБА_1 поштовим зв`язком, оскільки останній, будучи повідомлений належним чином, на розгляд справи не з`явився. Заяви, повідомлення, клопотання від ОСОБА_1 не надходили. Також про відмову від отримання направлення на медичний огляд та його проходження свідчать пояснення ОСОБА_1 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення №218 та визнається самим позивачем у позові. Останнім не спростовується наявність додатків до протоколу, в тому числі актів про відмову та направлення на медичний огляд. Підставою для таких дій позивач вказує наявність сімейних обставин. Зазначена ОСОБА_1 обставина у жодному разі не надавала права йому, у період дії воєнного стану відмовлятись від одержання направлення на ВЛК та свідчать про умисне ухилення від проходження ВЛК. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, що становлять 8 000 (вісім тисяч) гривень, представник відповідача зазначає, що зібрані адвокатом Нікушиною В.С. та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були надані безпосередньо позивачем. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи. У зв`язку з вище викладеним, представник відповідача просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

24 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Нікушиної В.С., до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає наступне.

З наданих відповідачем документів вбачається, що на повістці відсутній особистий підпис ОСОБА_1 . Також відповідачем не надано відеозапис, який би підтверджував доведення факту відмови від отримання повістки та акт складання акту за результатами такої відмови. Акт не містить підпису позивача. Також вказує, що так як справа про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП розглядалася за відсутності позивача, копія складеної постанови протягом трьох днів, мала бути надіслана позивачу. Однак, відповідачем не надано жодних доказів направлення даної Постанови на поштову адресу позивача з номером трекінгу поштового відправлення ВТ «Укрпошта», та жодних доказів про вручення такої постанови. Представник позивача стверджує, що відповідач порушив приписи ст. 285 КУпАП, що призвело до передчасних дій щодо відправлення даної Постанови як виконавчого листа до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області. Фактично дії відповідача спричинили позбавлення права позивача на своєчасне оскарження постанови та порушення прав позивача щодо позбавлення право вільно розпоряджатися своїми коштами у відкритих банківських рахунках тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до матеріалів позову та клопотання про поновлення строків на звернення до суду, суд вважає, що оскільки оскаржувана постанова винесена без участі позивача, про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався з Постанови державного виконавця 25.11.2025, а матеріали позову подані до суду 01.12.2025, то наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ВК Фастівської міської ради про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 22).

21.03.2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 державним службовцем ОСОБА_3 складено протокол № 218 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 за фактом того, що 21.03.2025 року о 11-30 у ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено порушення громадянином ОСОБА_1 вимог, встановлених ст. 22 Закону, а саме відмова від проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з протоколу №218 від 21.03.2025 у графі «пояснення особи, що притгягується до адмінвідповідальності» зазначено: «Я, ОСОБА_1 відмовляюсь від проходження ВЛК по сімейним обставинам» (а.с.75-76).

26.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , який розглянувши відповідно до ст. 235 КУпАП матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , установив адміністративне правопорушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацією зокрема вимог ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмова від проходження медичного огляду та лікування, за що визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. 00 коп.

Позивач із постановою № 218 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не погоджується та просить суд її скасувати, а провадження у справі закрити. При цьому, зазначає, що дізнався про наявність оскаржуваної постанови 25.11.2025 на робочому місці з Постанови про звернення стягнення на заробітну плату у виконавчому провадженні №79590102, яка надйшла поштою на адресу роботодавця.

У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, з дати винесення постанови до отримання позивачем інформації по її наявність пройшло вісім місяців.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (в подальшому Закон № 3543-XII), особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932 -ХІІ встановлено, що особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Закон № 3543-XII закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно із п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов`язані, зокрема проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно положень абзацу 9 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Статтею 235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, відповідальність встановлена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою № 218 від 26.03.2025 за справою про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушено обов`язок, встановлений ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 23-24).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови).

Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з вимогами пункту 29 Порядку №560, у повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Як вбачається із матеріалів справи, що надана відповідачем, була виписана повістка датована 06.03.2025 із зазначенням у ній мети виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних на 21.03.2025 на 8-00 годину (а.с.77).

Проте, на зазначеній повістці відсутній особистий підпис ОСОБА_1 . Крім цього, відповідачем не надано відеозапис, який би підтверджував доведення факту відмови від отримання повістки та акт складання акту за результатами такої відмови. Акт не містить підпису позивача (а.с.80)

Відповідно до абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Положеннями пункту 74 Порядку №560 передбачено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис. Направлення на медичний огляд військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов`язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.

Таким чином, з наведеного вбачається, що процедурі проходження медичного огляду передуєвидача направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та його направлення в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 Порядку №560.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії. Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП. ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сформовано направлення № 8/1610 від 21.03.2025, видане начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 згідно якого ОСОБА_4 направлено для проведення медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби (а.с.78).

Докази вручення наведеного направлення позивачу у матеріалах справи відсутні.

Також, в матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідної процедури та етапності.

Зокрема, відповідачем не надано доказів своєчасної видачі направлення від 21.03.2025 на ім`я ОСОБА_1 на проходження останнім військово-лікарської комісії, у направленні відсутня інформація про те, на яку дату та годину позивач направлявся на відповідне обстеження,а також, не надано доказів вручення ОСОБА_1 повістки про виклик для проходження медичного огляду (ВЛК) на 21.03.2025 року (а.с.79).

Крім цього, відповідачем не було складено акту про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, за змістом якого було би вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Також, ОСОБА_1 як стверджує представник відповідача було оголошено (озвучено) текст направлення та попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за ст. 336 КК України.

Отже, для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування.

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Військовозобов`язаним та резервістам, які добровільно виявили бажання проходити військову службу в обраній ними військовій частині та призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період командирами військових частин відповідно до абзацу третього пункту 81 цього Порядку, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду видаються командирами військових частин або начальниками центру рекрутингу Збройних Сил за формою згідно з додатком 11.

Командир військової частини або начальник центру рекрутингу Збройних Сил повідомляє керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки засобами системи електронного документообігу про сформоване у паперовій формі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом доби після отримання засобами системи електронного документообігу повідомлення від командира військової частини або начальника центру рекрутингу Збройних Сил на підставі отриманих даних вносить відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли військовозобов`язані та резервісти самостійно виявили бажання пройти медичний огляд, вони можуть подати запит засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

За наявності підстав для проходження медичного огляду направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі формується з використанням відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, протягом одного календарного дня з дня подання військовозобов`язаним або резервістом такого запиту з урахуванням вимог абзацу першого пункту 74-1 цього Порядку.

Сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів направлення надсилається до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Сформоване на запит військовозобов`язаного або резервіста направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду вважається отриманим таким військовозобов`язаним або резервістом у день надсилання цього направлення в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

У сформованому направленні на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду зазначаються інформація згідно з вимогами законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

У разі коли військовозобов`язаному або резервісту було надіслано або вручено повістку з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби і таким військовозобов`язаним або резервістом в межах строку прибуття за такою повісткою було подано запит про формування в електронній формі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, вважається, що з часу отримання в електронній формі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду військовозобов`язаний або резервіст підтверджує отримання повістки про виклик з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У такому випадку військовозобов`язані та резервісти можуть не з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З наведеного вбачається, що внаслідок зміни правового регулювання згідно Постанови Кабінету Міністрів України №91 від 28 січня 2025 року, військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване лише за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому, для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування.

Також, направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. При цьому, лише під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

З наведеного правового регулювання у контексті спірних правовідносин вбачається, що оголошення (зачитування) особі змісту направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 не передбачено.

З урахуванням вищезазначено, слід дійти висновку, що у матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі, що сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить кваліфікований електронний підпис керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу та QR-код з відповідною інформацією.

Отже, формування відповідачем власноручно заповненого направлення № 8/1610 від 21.03.2025, не відповідає вимогам п. 74 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Крім того, у матеріалах справи відсутні накази керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про визначення державного службовця ОСОБА_3 уповноваженою посадовою особою, якій надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частин 1 та 2 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, постанова №218 від 26.03.2025 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 25500 гривень є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідач зазначає, що судові витрати у даному спорі є завищеними та неспівмірними із складністю і характером даної справи та в міру порушення законодавчих обмежень не підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Так, статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

До матеріалів справи були надані докази, що підтверджують понесені Позивачем втирати на правничу допомогу, а саме як вбачається з Акту приймання наданих послуг №1 за договором № 01122020/899 від 24.11.2025, 27.08.2025 сторони підтвердили, що вартість послуг адвоката Нікушиної В.С. за складання адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_2 складає 8000 гривень (а.с.27-30)

Відповідач не спростував ці докази та не надав жодних обґрунтованих доводів чи доказів на користь зменшення розміру таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025р. по справі №540/5794/21.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211 гривень.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 1211 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 17, 33, 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити пропущений процесуальний строк для подання адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову № 218 від 26.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 25500 гривень визнати протиправною та скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 січня 2026.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА