Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №358/815/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/815/25 Провадження № 3/358/30/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Тітов М.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 332919, складеного інспектором відділення поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Підлужнім О.М., вбачається, що водій ОСОБА_1 17 травня 2025 року близько 01 год. 10 хв. по вул. Шинкаренка в м. Богуслав керував транспортним засобом марки TOYOTA AVENSIS, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з ротової порожнини, різкою зміною шкірного покриву обличчя, вираженим тремтінням пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та у найближчому медичному закладі за допомоги лікаря нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 в судовому засіданні викладене у протоколі не визнав, пояснив, що не керував автомобілем взагалі, так як 17 травня 2025 року відпочив зі своїми знайомими в с. Хохітва, у подальшому їхав в автомобілі разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який і керував автомобілем. Коли їх зупинили працівники поліції, водій вийшов і втік у невідомому напрямку. Він разом з ОСОБА_2 вийшли з автомобіля, після чого працівники поліції після спілкування з ним, почали пропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він пояснив, що може пройти огляд лише як пасажир, а як водій не буде, бо не є водієм, однак працівники поліції склали відносно нього протокол.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Божок М.І. просив закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що 17 травня 2025 року він разом із своїм знайомим ОСОБА_5 відпочивали в с. Хохітва, де познайомились із ОСОБА_6 . Потім на автомобілі, який належить ОСОБА_1 , вони поїхали до місця проживання в м. Миронівка. За кермо автомобіля сів ОСОБА_7 . Коли їх зупинили працівники поліції, то Ростислав злякався та втік.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 вищевказаного Порядку).

Аналогічне положення щодо фіксування факту відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я закріплено в п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі Інструкція 1).

Згідно п.п. 2, 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція 2), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно до п. 8 розділу ІІ вищевказаної Інструкції 2, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103).

Натомість, посадовою особою, яка склала протокол щодо ОСОБА_1 не було дотримано зазначених положень нормативних актів та протокол щодо останнього про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, складено за відсутності відповідних достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення.

Так, із переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що на узбіччі у темну пору доби, коли під`їхали працівники поліції, зупинився автомобіль і з боку дверей водія вийшов чоловік та пішов у невідомому напрямку. У подальшому поліцейські перевіряли документи у двох чоловіків, які стояли біля автомобіля. Потім працівники поліції запропонували одному з них, а саме ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, на що останній відмовився, пояснивши, що він не водій і не керував транспортним засобом, а може пройти огляд виключно як пасажир. Як видно із відеозапису, ОСОБА_1 одягнений у інший одяг, ніж чоловік, який вийшов із автомобіля і пішов в невідомому напрямку.

Також, із дослідженого відеозапису неможливо пересвідчитись, яким чином працівник поліції виявив (встановив) наявність вказаних у направленні ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , оскільки на відеозаписах не зафіксовано обставини огляду останнього на предмет виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, працівники патрульної поліції не вчинили жодних дій, направлених на виявлення та дієву перевірку таких ознак, як виражене тремтіння пальців рук та різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя.

Крім того, у справі відсутні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Так, статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності грунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права.

Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і допустимими доказами, а не грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

ЄСПЛ, у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обгрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

До прикладу Київський апеляційний суду в своїй постанові від 05 жовтня 2023 року по справі№ 760/15246/22 дійшов висновку, що «Як вбачається з відеозапису, долученого до протоколу, момент керування та зупинки транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 не зафіксовано, відсутні будь які докази про те, що ОСОБА_1 саме 23 вересня 2023 року о 00 годині 26 хвилин дійсно керував вказаним у протоколі транспортним засобом.» Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року по справі 757/22878/22-п, від 25 січня 2024 року 758/11685/23.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів того, що 17 травня 2025 року близько 01 год. 10 хв. по вул. Шинкаренка в м. Богуслав транспортним засобом марки TOYOTA AVENSIS, номерний знак НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_1 , а не інша особа, вважаю недоведеним наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його об`єктивної сторони.

У відповідності до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 204/803 6/16-а, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП протокол складається при вчиненні адміністративного правопорушення. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, правопорушення.

Сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Вимоги практики ЄСПЛ вказують на те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Таким чином, на порушення вимог ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, Інструкції 1, Інструкції 2 поліцейським не дотримано процедуру та порядок документування факту перебування водія ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та факту його відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також не доведено факт керування транспортним засобом саме цією особою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, ч.1 ст.130, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов