Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №629/2501/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2501/25

Номер провадження 2/629/77/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у м. Лозова Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №629/2501/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування, в якому просила встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім?єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 2013 року до дня смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 . Крім того, просила змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , надавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в період з 2013 року по 16 травня 2023 року вона проживала разом з ОСОБА_3 однією сім?єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з чоловіком вони вели спільне домогосподарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати по сплаті комунальних послуг та на потреби сім?ї, фактично виконували права та обов`язки подружжя, спільних дітей не мали. Останні роки свого життя ОСОБА_3 тяжко хворів, мав онкологічне захворювання, потребував допомоги та догляду, які надавала йому ОСОБА_1 . В силу незадовільного стану здоров?я, ОСОБА_3 був позбавлений можливості самостійно себе обслуговувати, фактично в період з 2018 року позивач опікувалася чоловіком, матеріально забезпечувала потреби останнього, бо ОСОБА_3 не працював. Позивач вказала, що супроводжувала його до лікувального закладу та допомагала виконувати всі призначення лікарів, він був прооперований. Всі питання по господарству (прибирання будинку, приготування їжі, підтримка належних житлових умов) вирішувались нею самостійно. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після смерті чоловіка позивач здійснила його поховання, як дружина, розпорядилася його особистими речами та продовжила проживати в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв?язку з відсутністю факту родинних та інших відносин та роз?яснено право звернення до суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. ОСОБА_1 зазначила, що після смерті ОСОБА_3 , окрім неї, як спадкоємці четвертої черги за законом, іншим спадкоємцем першої черги за законом є син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який наразі перебуває в умовах психоневрологічного інтернату. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом ОСОБА_3 не мав. З огляду на фактичне спільне проживання разом з ОСОБА_3 однією сім?єю, догляд за останнім в силу його хвороби та незадовільного стану здоров?я, з метою подальшої реалізації своїх спадкових справах після смерті чоловіка, позивач була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Справа була розподілена в провадження судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Мицик С.А.

16.05.2025 року суддею Мицик С.А. було направлено справу за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Справа була розподілена в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Лук`яненко С.А.

Ухвалою судді Лук`яненко С.А. справу було передано за підсудністю до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Ухвалою суду від 29.08.2205 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового розгляду, надано сторонам час для подання заяв по суті, витребувано у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади М.В. завірену належним чином копію спадкової справи №103/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з Лозівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повні витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо наявності/відсутності актових записів про укладання та розірвання шлюбу стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новоіванівка Лозівського району Харківської області; щодо наявності/відсутності актових записів про укладання та розірвання шлюбу стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Соснівка Житомирського району Житомирської області; з КУ "Ржавецького психоневрологічного інтернату" інформацію щодо причин перебування ОСОБА_2 у даному закладі, про наявність/відсутність у останнього опікуна та наявності/відсутності у інтернаті інформації чи являється ОСОБА_2 недієздатним та надати копію рішення про визнання останнього недієздатним, у разі його наявності.

10.09.2025 року до суду надійшла витребувані витяги з Лозівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

15.09.2025 року до суду надійшла витребувана інформація з КУ "Ржавецького психоневрологічного інтернату".

16.09.2025 року надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він просив продовжити строк для надання відзиву у зв`язку з тим, що юрисконсульт КУ "Ржавецького психоневрологічного інтернату" перебувала на лікарняному, а тому не могла надати кваліфіковану юридичну допомогу.

Ухвалою суду було задоволено заяву відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позов.

25.09.2025 року до суду надійшла від приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади М.В. витребувана належним чином завірена спадкова справа.

30.09.2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував в повному обсязі проти задоволення позову. ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_1 дійсно мешкає у будинку його батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок згідно договору міни від 05.12.1994 належав на праві спільної сумісної власності його батькові - ОСОБА_3 , його матері - ОСОБА_4 та йому- ОСОБА_2 . Оригінали договору міни від 05.12.1994 та витягу про державну реєстрацію прав зберігалися вдома, а тому відповідач припускає, що позивач без законних на то прав, заволоділа даними документами. Після смерті матері ОСОБА_4 всіма питаннями щодо оформлення спадщини займався батько, його, в силу відставання в інтелектуальному та психічному розвитку, батько не залучав до вирішення цього питання. Відповідач зазначив, що з позовної заяви ОСОБА_1 він дізнався, що батько отримав свідоцтво про право на спадщину від 06.04.2012 та 28.04.2012 було проведено реєстрацію права власності на 1/6 частину домоволодіння за вказаною вище адресою. ОСОБА_2 вказав, що ним свідоцтво не було отримано. Він як інвалід 2 групи з дитинства безстроково, що потребує постійного стороннього догляду, після смерті матері в 2012 році був влаштований на повне державне забезпечення у КУ Піско-Радьківський психоневрологічний інтернат, оскільки батько

працював водієм та не міг надавати йому достатньо уваги і піклування. Відповідач вказав, що батько забирав його у домашні відпустки приблизно раз на рік. В період відпустки з 01.08.2013 року по 10.08.2013 року ОСОБА_1 з батьком не мешкала. Під час відпусток з 14.07.2015 року по 20.07.2015 року, з 06.09.2016 року по 11.09.2016 року, з 27.07.2018 року по 06.08.2018 року ОСОБА_1 лише іноді приходила для надання допомоги по господарству, так як приватний будинок потребував належного догляду, батько користувався послугами позивача на платній основі. У зв`язку з запровадження карантину спілкування з батьком відбувалось обмежено. Відповідач вказав, що в період з 12.07.2019 року по 11.06.2021 року перебував на лікуванні. Під час телефонних розмов з батьков ОСОБА_2 дізнався про хворобу батька та те, що у зв?язку з необхідністю стороннього догляду ОСОБА_1 переїхала до їх домоволодіння, яке за наявності трьох житлових кімнат може забезпечити проживання людини, яка надавала допомогу його батькові. Жодного разу батько не повідомляв йому, що має намір чи бажання проживати з ОСОБА_1 однією сім?єю як чоловік та жінка реєструвати шлюб із нею. Відповідач додав, що проявів турботи, піклування чи зацікавленості його життям, як сина ОСОБА_3 , людини з якою начебто позивач проживала однією сім?єю, від ОСОБА_5 по відношенню до нього не було. ОСОБА_1 єдиний раз приїжджала в інтернат та відвозила його додому на період домашньої відпустки з 21.09.2023 по 29.09.2023 року у зв`язку з домовленістю продовжувати проживати в будинку батьків, сплачуючи комунальні послуги, так як вона внутрішньо переміщена особа. Під час відвідування в Інтернаті та в період домашньої відпустки позивач не повідомляла його про намір отримання спадщини. Відповідач також заперечував щодо того, що позивач утримувала матеріально його батька, оскільки у нього був великий трудовий стаж та звільнений він у зв`язку з тяжким захворюванням, тож мав право на державні виплати. Також, відповідач наголосив на тому, що батько не виявив волі щодо прав ОСОБА_1 на спадкування, а тому єдиним законним спадкоємцем є він - його син. Щодо поховання позивачем ОСОБА_3 вказав, що цей факт не свідчить про родинні відносини. Враховуючи вищевказане, просив відмовити в задоволенні позову. Крім того, просив витребувати:- у позивача ( ОСОБА_1 ) оригінали наступних документів: договір міни від 05.12.1994 та витяг про державну реєстрацію прав; свідоцтво про право на спадщину від 06.04.2012 та витяг про державну реєстрацію прав; свідоцтво про ОСОБА_2 смерть ОСОБА_3 , свідоцтво про народження; - у позивача ( ОСОБА_1 ) інформацію щодо реєстрації статусу внутрішньо переміщеної особи (за адресою: АДРЕСА_1 ) та отримання державної допомоги ВПО (в період з будинок за адресою: АДРЕСА_2 (за потреби); повний перелік майна ОСОБА_3 , яким розпорядилась ОСОБА_1 після його смерті, із зазначенням яким саме чином вона ним розпорядилась; - з ГУ ПФУ у Харківській області інформацію щодо нарахування та виплати пенсії (соціальних виплат тощо) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 2018 по 2023 роки; - у сервісному центрі МВС України інформацію про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на автотранспортні засоби.

19.11.2025 року до суду надійшла заява позивача, в якій вона вказала, що з 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (по день смерті ОСОБА_3 ) вони дійсно проживали однією сім?єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Оригінали документів, копії яких надано до суду зберігаються в неї на законних підставах, оскільки з ОСОБА_3 у них були довірливі, щирі та сімейні стосунки, а тому «припускати», що вона володіє ними незаконно - неприпустимо. ОСОБА_1 вказала, що в силу стану здоров?я відповідача, її цивільний чоловік ОСОБА_3 не вбачав необхідності обговорювати з ним та інформувати його про наші почуття, сімейні стосунки та інші питання, які пов?язані з нашими відносинами, веденням спільного господарства, місця мого проживання тощо. Щодо того, що відповідач зазначив, що вона «людина, яка надавала допомогу по господарству на оплатній основі», позивав пояснила, що в неї не було такої необхідності, оскільки вона офіційно працює весь час, мала та має заробітну плату. Також вона має сім?ю: сина, невістку, онука і в разі потреби фінансову допомогу їй надали б рідні люди. Позивач вказав, що ОСОБА_3 отримував заробітну плату та в подальшому пенсію по інвалідності в мінімальному розмірі, так як був інвалідом III групи. ОСОБА_1 додала, що сам відповідач зазначає про те, що він відстає в інтелектуальному та психічному розвитку, є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства

безстроково, яка потребує постійного стороннього догляду, у зв?язку з чим влаштований на повне державне забезпечення до психоневрологічного інтернату, а тому батько його не залучав до вирішення питання спадкування. Позивач вказала, що ніколи не була внутрішньо переміщеною особою. ОСОБА_1 просила врахувати викладене в заяві, розгляд справи проводити за її відсутності, позов просила задовольнити.

Ухвалою суду було відмовлено в клопотанні відповідача про витребування доказів, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час, місце та дату розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 23.09.1986 року розірвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.32). Також, викладене узгоджується з витребуваними витягами(а.с.63-67).

З 06.01.1984 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , про що свідчить вказане у витягу(а.с.61-62).

ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що не оспорюється сторонами та підверджується матеріалами спадкової справи(а.с.76-84).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 , про що свідчать матеріали витребуваної спадкової справи та копія свідоцтва про смерть(а.с.76-84, 135).

Як вказує відповідач у відзиві, він як інвалід 2 групи з дитинства безстроково, що потребує постійного стороннього догляду, після смерті матері в 2012 році був влаштований на повне державне забезпечення у КУ Піско-Радьківський психоневрологічний інтернат, оскільки батько працював водієм та не міг надавати йому достатньо уваги і піклування. Вказане підтверджується путівкою №97, виданою 19.03.2012 року, довідками, долученими до відзиву(а.с.90 (зворотний бік),95-96).

Відповідно до витребуваної інформації(а.с.68), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дієздатна особа з інвалідністю 2 групи з дитинства безстроково, знаходиться на повному державному забезпеченні в Комунальній установі Ржавецький психоневрологічний інтернат з 18.09.2024 (наказ №194 від 17.09.2024). Переведення підопічного з іншого інтернату аналогічного типу, а саме Комунальної установи Піско-Радьківський психоневрологічний інтернату здійснювалось відповідно до його письмової заяви від 23.05.2024 та згідно з путівкою № 454 від 12.09.2024 на влаштування до інтернату до якого переводився, виданою Департаментом соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був спільною сумісною власністю ОСОБА_3 , його дружини ОСОБА_4 і сина ОСОБА_2 , що підтверджується договором міни житлового будинку на квартиру від 05 грудня 1994 року, посвідченим державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області Лавренко Л.А.(а.с.15-16).

Після смерті ОСОБА_4 її 1/3 частина житлового будинку успадкована чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Руденко Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №720(а.с.18)..

ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на частку спадкового майна, а свідоцтво на іншу частину спадкового майна не видано(а.с.20-21).

ОСОБА_1 в період з 2013 року по 16 травня 2023 року проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , згідно з довідкою, долученою до позову, працювала у виконавчому комітеті Лозівської міської ради Харківської області на посаді прибиральника службових приміщень та отримувала заробітну плату(а.с.31).

ОСОБА_3 працював в АТ "Харківобленерго" водієм, про що свідчить копія трудової книжки(а.с.24-27).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали як подружжя, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, любили, поважали та підтримували один одного.

В 2018 році ОСОБА_3 тяжко захворів, мав онкологічне захворювання, його прооперували, ОСОБА_1 була поряд та допомагала йому, підтримувала його та вирішувала всі питання по домогосподарству, оплаті комунальних послуг. Факт того, що померлий хворів підтверджується долученою медичною документацією(а.с.22-23, 28-30).

Вищевикладене, а саме факт проживання однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та догляд позивача за ОСОБА_3 , підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.131-133).

На підтвердження проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також долучено фотознімки(а.с.136-144).

Факт тяжкої хвороби ОСОБА_3 , догляд ОСОБА_1 за ним та факт того, що вона проживала з ним в період догляду підтверджується відповідачем у відзиві.

Належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного відповідачем не було надано, твердження у відзиві, що заперечують вищевикладене, не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Згідно з долученими копіями заяв ОСОБА_3 , витягу з наказу(а.с.91-92, 93(зворотний бік)), померлий брав з інтернату сина у відпустки в такі періоди: з 07.08.2013 по 10.08.2013 рік, з 14.07.2015 по 20.07.2015 рік, з 06.09.2016 по 11.09.2016 рік, з 23.07.2018 по 06.08.2018 рік.

Як вбачається з витягів з наказів(а.с.94), в періоди з 12.07.2019 по 11.06.2021 рік, з 12.07.2019 року по 11.06.2021 рік ОСОБА_2 вибував на лікування.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть НОМЕР_2 (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 позивач здійснила його поховання, як дружина, та продовжила проживати в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується накладною та квитанцією(а.с.147-148).

Долучена до відзиву заява ОСОБА_1 про надання відпустки ОСОБА_2 з 21.09.2023 по 29.09.2023 рік свідчить про те, що після смерті батька відповідача позивач забирала його у відпустку та він проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.93).

Враховуючи зазначену вище заяву, дослідивши всі інші докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що посилання відповідача про те, що ОСОБА_1 не проявляла до нього турботи як до сина чоловіка, а також, що забирання у відпустку було з метою подальшого залишення проживати у вищевказаному будинку, ні чим не підтверджуються.

Як вбачається з постанови нотаріуса(а.с.21а), спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена за заявою ОСОБА_1 , в якій остання вказала, що після його смерті залишилось спадкове майно. Як вбачається з вказаної постанови, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв?язку з відсутністю факту родинних та інших відносин та роз?яснено право звернення до суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Статтею 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

У відповідності до ч.2 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч.4 ст.3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 74 Сімейного Кодексу України визначено, що, якщо жінка і чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. У пункті 6 вказано, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і тому подібне.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Дослідивши всі докази в їх сукупності, враховуючи викладене в заявах по суті, беручи до уваги письмові пояснення свідків, фотознімки, суд вважає факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2013 року по 16 травня 2023 року доведеним за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати, з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні наступні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Згідно ст.ст.1216, 1217, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно інформації зі спадкового реєстру, за життя спадкодавець ОСОБА_3 належним йому майно не розпорядився та заповіту не залишив.

У відповідності до ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Спадкоємцем першої черги після його смерті є його син ОСОБА_2 . Жодних відомостей про наявність інших спадкоємців немає.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно (ст.1265 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч.2 ст.1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Так, беручи до уваги все вище викладене, судом встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2013 року та по день його смерті, тобто понад 5 років.

Враховуючи встановлення судом факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, факт того, що позивач відноситься до спадкоємців четвертої черги, є таким, що відповідає чинному законодавству.

Тобто вимога про зміну черговості є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги.

Щодо похідної вимоги ОСОБА_1 , а саме про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , надавши їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги.

Як зазначається в п.5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Слід зазначити, що зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дає змогу стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими юридичними фактами, як відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

В Постанові від 18 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 741/1428/23 дійшов висновку, що суд може задовольнити позов щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування за наявності сукупності наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне ставлення і спілкування, емоційна підтримка тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не

може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров`я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо. Отже, безпорадність особи пов`язана саме зі станом її здоров`я.

Так, з матеріалів справи вбачається той факт, що за час свого життя ОСОБА_3 тяжко хворів з 2018 року, ОСОБА_1 опікувалась ним та доглядала його, покупала ліки і харчі, вони мали спільний бюджет, готувала йому, прибирала в будинку, сплачувала за комунальні послуги. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обставин для зміни черговості спадкування.

Обставини щодо тривалої тяжкої хвороби померлого, опіки та догляду позивача за ним, оплати ОСОБА_1 комунальних послуг, прибирання будинку підтверджуються і викладеним в заяві відповідача.

Зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток із правила черговості, що застосовується лише тоді, якщо в судовому порядку належним чином встановлено всі обставини, передбачені ч.2 ст.1259 ЦК України, на підставі яких суд вправі ухвалити відповідне рішення.

За встановлених обставин вбачаються наявні правові підстави для застосування ст.1259 ЦК України та зміни у черговості на одержання права на спадкування позивача з четвертої на першу чергу.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, з урахуванням наявності заявленого клопотання про відеоконференцію та повторної неявки у судове засідання відповідача, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,4, 12,13, 76-81,89,141,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування- задовольнити.

Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім?єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 2013 року до дня смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , надавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги.

Судовий збір залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.О.Каращук