Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №212/12651/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12651/25

2/212/1032/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого судді - Шевченко Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни Я.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла вказана позовна заява.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 разом з відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради видного згідно з розпорядженням (наказом) від 14.07.2007 №23279 на прав спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира приватизована згідно із ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та у свідоцтві про право власності на житло не вказано в яких частинах спірна квартира належить сторонам у справі.

Згідно технічного паспорту на квартиру у власності, квартира за адресою: АДРЕСА_1 складається з 2-х кімнат житловою площею 28,8 кв.м., у тому числі: 1-а кімната – 16,6 кв.м., 2-а кімната -12,2 кв.м., кухні площею 6,8 кв.м., ванної – 2,60 кв.м., вбиральні - 1,2 кв.м., коридору - 7,9 кв.м., вбудованої шафи – 0,5 кв.м. Квартира обладнана балконом (терасою) 0,7 кв.м., лоджия – 2,5 кв.м. Загальна площа квартири становить 51,0 кв.м. Висота приміщення 2,50.

Оскільки вказана квартира перебуває у спільній сумісній власності, а тому здійснення права спільної сумісної власності відбувається в порядку ст. 369 ЦК України, тобто за згодою всіх співвласників.

Всі співвласники раніше досягли згоди щодо припинення права спільної сумісної власності у квартирі, шляхом визначення частини кожного у праві власності. Однак, декілька років тому, відповідач ОСОБА_2 , виїхав з квартири та зв`язок було втрачено. На даний час, позивачам невідомо фактичне місце проживання відповідача, а тому вони не мають можливості прийти до нотаріуса разом з ним для укладання відповідного договору.

Вказані обставини створюють негативні наслідки для позивачів, як співвласників майна, оскільки вони не можуть реалізувати свої права власників у повній мірі, оскільки частки співвласників не визначено.

З огляду на вищевикладене, виникла необхідність у визначенні розміру часток співвласників.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 05.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 02.12.2025 року правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено праву до судового розгляду на 14.01.2026 року, крім того було витребувано інформацію від Державної прикордонної служби України щодо відповідача.

14.01.2026 року ухвалою суду було призначено заочний розгляд цивільної справи.

Позивачі та представник позивачів не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність, просили задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки невідомі, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Представник позивача надано копію свідоцтва про право власності на житло, згідно якого на праві спільної сумісної власності належить квартира ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14), також надано копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.15) та копію технічного паспорту на квартиру (а.с.16).

Також, надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджу право власності на вищевказану квартиру (а.с.17-18). Крім того, надано копію звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомості від 17.10.2025 року, де зазначено, що оціночна вартість об`єкту оцінки складає без ПДВ 469 281,00 грн. (а.с.22-35)

Оцінка суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Аналізуючи ст. 357 ЦК України, термін «визначення часток» означає визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

У ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 368 і ч. 2 ст. 372 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватно власності» від 22.12.1995 року № 20 розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна.

Судом встановлено, що на даний час спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тобто розмір часток співвласників у праві власності не визначений, відтак, враховуючи вищевикладене та відсутність у матеріалах справи доказів про те, що участь когось із сторін у надбанні зазначеного майна була більшою або меншою, такі частки мають бути рівними.

Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

При визначенні розміру часток у майні, суд виходить із положень ст. 370 ЦК України, вважаючи, що розмір часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідності до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності припиняється.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що виключно позивачам належить право обирати спосіб захисту порушеного права і що в результаті визначення розміру частки між позивачами і відповідачем припиняється право спільної сумісної власності та виникає право спільної часткової власності.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати залишити за позивачами.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 319, 328, 355, 356, 357, 368, 369, 370, 371, 372 Цивільного кодексу України, суд, -, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення розміру часток у приватній спільній сумісній власності - задовольнити повністю.

Визначити, що розмір часток співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_1 є рівними і становить по частці кожного іх співвласників, а саме:

Визначити, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру становить частини вказаної квартири.

Визначити, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру становить частини вказаної квартири.

Визначити, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру становить частини вказаної квартири.

Визначити, що частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру становить частини вказаної квартири.

Копію рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. В. Шевченко