Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №444/4701/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4701/25

Провадження № 2/444/496/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

12 січня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г. В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м2, житловою площею 16,4 м2, допоміжна площа 32,9 м2 з господарськими будівлями та спорудами.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами як голові та єдиному членові колгоспного типу двору станом на 30 червня 1990 року, та робітничого типу двору станом на 15 квітня 1991 року, оскільки записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, таким чином право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Водночас в БТІ реєстрація права власності на дане майно не була проведена.

Крім того вона не має можливості зареєструвати право власності на будинок в державного реєстратора, їй надано відмову у вчиненні реєстраційної дії.

Позивач вважає, що її право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, підготовче судове засідання призначено на 12 січня 2026 року о 13 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладаються на думку суду.

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнав їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Крехів, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 25 травня 2002 року (арк.спр.10-11).

З свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видане Крехівською сільською радою Львівської області 07 вересня 1991 року, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 07 вересня 1991 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 07 вересня 1991 року було зроблено запис № 6. У зв`язку із чим позивачка своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 " змінила на " ОСОБА_5 " (арк.спр.14).

Згідно з викладеним у виписці № 403 з погосподарської книги № 3 Крехівської сільської ради, яка видана 02 червня 2025 року Крехівським старостинським округом № 6 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок домогосподарства № 359, станом на 30 червня 1990 року належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом якого була ОСОБА_3 , 1971 року народження, тобто позивач (арк.спр.15).

З виписки № 535 з погосподарської книги № 7 Крехівської сільської ради, яка видана 03 вересня 2025 року Крехівським старостинським округом № 6 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок домогосподарства № 259, станом на 15 квітня 1991 року належав до робітничого двору, головою та єдиним членом якого була ОСОБА_3 , 1971 року народження, тобто позивач (арк.спр.16).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 118007889, який сформованого Дмитрієнко Наталією Тарасівною, державним реєстратором Жовківської районної державної адміністрації Львівської області 22 березня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4622784400:01:006:0033, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (арк.спр.17).

Згідно з ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок станом на 30 червня 1990 року належав до колгоспного типу двору, а станом на 15 квітня 1991 року до робітничого типу двору, ОСОБА_6 була головою колгоспного типу та єдиним його членом, а також головою робітничого типу двору станом на 15 квітня 1991 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто з вищенаведеного встановлено, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог чинного на той час законодавства в погосподарській книзі Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 2, 3, 8 ч. 3 ст. 10 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV державний реєстратор: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, підстави для відмови в державній реєстрації прав: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості;16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням; не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 24 цього ж Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Суд враховує, що 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Вненкевич Галини Петрівни про реєстрацію за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором прав на нерухоме майно 29 жовтня 2025 року прийнято рішення № 81580107 про відмову в проведенні реєстраційних дій, з якого вбачається, що державним реєстратором встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме подані документи, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки в ОСОБА_1 відсутні документи, які є підставою для державної реєстрації прав, передбачені ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначено, що технічний паспорт не є документом, що підтверджує право власності.

Як зазначає позивач у позовній заяві, їй усно роз`яснено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинку, садові, дачні будинку, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений- сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстроване в Державному реєстрі прав.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

З довідки № 2359, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 23 травня 2025 року, встановлено, що в КП ЛОР «Шептицьке МБТІ» станом на 31 грудня 2012 року реєстрація права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не проводилась.

Суд враховує, що правовстановлюючий документ на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутній, оскільки право власності на даний будинок зареєстроване не було.

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ідентифікатора об`єкта будівництва, виготовлених Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , встановлено, що рік побудови житлового будинку 1939, загальна площа житлового будинку 49,3 м2, житлова площа 16,4 м2, допоміжні приміщення та їх площа: кухня 13,4 м2, кладова 12,6 м2, веранда 6,9 м2, загальна площа допоміжних приміщень 32,9 м2.

При будинку є два сараї, погріб та споруди: огорожі, ворота (арк.спр.20-27).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами як голові та єдиному членові колгоспного типу двору станом на 30 червня 1990 року, та робітничого типу двору станом на 15 квітня 1991 року, оскільки записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, таким чином право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно з вимогами чинного на той час законодавства в погосподарській книзі Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Водночас в БТІ реєстрація права власності на дане майно не була проведена, що стверджується довідкою виданою в.о.директора КП ЛОР "Шептицьке МБТІ" від 23.05.2025 року за №2359 (арк.спр.19).

Крім того, позивачу відмовлено у реєстрації права власності на будинок державним реєстратором, та надано відмову у вчиненні реєстраційної дії.

Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, оскільки відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Зібрані в справі докази оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м2, житловою площею 16,4 м2, допоміжна площа 32,9 м2, з господарськими будівлями та спорудами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя: Олещук М. М.