Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №196/821/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1507/26 Справа № 196/821/25 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л.П. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг фізичній особі, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір, що підтверджується підписом у Анкеті-заяві. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсоткам, а також іншими витратами відповідно договору, чим не виконала зобов`язань за договором та в останньої виникла заборгованість станом на 03 квітня 2025 року в розмірі 40 850,64 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36 177,63 грн.; заборгованості по пені – 4 673,01 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 січня 2024 року станом на 03 квітня 2025 року в розмірі 40 850,64 грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 січня 2024 року в розмірі 36 177,63 грн., що складається з тіла кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій 16 жовтня 2025 року апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині вимог про стягнення заборгованості по пені, в задоволенні яких було відмовлено і задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув увагу на те, що долучена до матеріалів справи копія Анкети-заяви позичальника містить підпис ОСОБА_1 , чим остання дала згоду на укладення кредитного договору. На підставі договору від 27 січня 2024 року позичальнику був відкритий картковий рахунок та видана платіжна кредитна картка. Банком надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачкою.

Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачкою дій направлених на виконання договору та щодо не виконання останньою своїх зобов`язань належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду оскаржено в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по пені, в іншій частині заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2024 року між позивачем АТ «Універсал Банк», як кредитодавцем, та відповідачкою ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Дані обставини підтверджуються копією відповідної Анкети-заяви (а.с.12).

Підписуючи Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному застосунку monobank, вона просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я НОМЕР_2 ; просить встановити кредитний ліміт на суму зазначеному у мобільному застосунку; у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка на 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом; засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем.

Згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 09 червня 2025 року відповідачці відкрито рахунок № НОМЕР_1 та їй було встановлено розмір кредитного ліміту в сумі 15 000,00 грн. (а.с.15).

Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 03 жовтня 2024 року, позивачем нараховано відповідачці заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 27 січня 2024 року в розмірі 40 850,64 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36 177,63 грн.; заборгованості по пені – 4 673,01 грн. (а.с.13-14).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та відповідачка уклали договір шляхом підписання Заяви позичальника та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, які відповідачкою не повернуті; наведені обставини не оскаржені сторонами та не можуть бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, на думку суду безпідставними є вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по пені, враховуючи пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга – переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2024 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» (а.с.12).

Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови.

Підписанням Анкети-заяви 27 січня 2024 року відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або Банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 4).

До Анкети-заяви Банком було долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с.25-48).

З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 січня 2024 року станом на 03 квітня 2025 року в розмірі 40 850,64 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36 177,63 грн.; заборгованості по пені – 4 673,01 грн. (а.с.13-14).

Однак, встановлено, що кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі Анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані Банком позичальнику ОСОБА_1 через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 (а.с.12).

У підписаній Анкеті-заяві відповідачка визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Після підписання Анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у Банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачці, а у відповідачки виникло зобов`язання оплачувати послуги Банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Універсал Банк», не довела відсутність заборгованості.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачка зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту матеріали справи не містять.

Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідачка з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме АТ «Універсал Банк», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Щодо стягнення пені

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути із відповідачки пеню.

Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, – прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки, як слідує з матеріалів справи і встановлено судом, пеня за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану, відтак відповідачка звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитодавця АТ «Універсал Банк».

Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.

Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок пені, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по пені в розмірі 4 673,01 грн. не підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» – залишити без задоволення.

Заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 січня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.О. Макаров

М.М. Пищида