Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №186/1255/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1208/26 Справа № 186/1255/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання , –

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на час навчання.

Позов мотивований тим, що відповідач ОСОБА_1 є її батьком. Відповідач сплачував аліменти на її утримання до досягнення нею повноліття. На даний час вона досягла повноліття, є студентом Словянського фахового коледжу транспортної інфраструктури, форма навчання - денна, працювати не має можливості. Відповідач не надає матеріальної допомоги, хоча має таку змогу, отримує пенсію та страхові виплати. Мати позивача не в змозі самостійно задовольнити всі її потреби, пов`язані з її навчанням, несе додаткові витрати щодо її утримання.

Просила суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання, в розмірі 10 000 гривень щомісячно, починаючи стягувати з дня надходження позову до суду на період її навчання і до закінчення нею навчання, а саме: до 30 червня 2027 року; судові витрати стягнути з відповідача.

Рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її утримання, на час її навчання, в розмірі 6 000 (шести тисяч) гривень з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, щомісячно, починаючи з 03 червня 2025 року, тобто з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х річного віку, допустивши рішення суду негайному виконанню в межах місячної суми стягнення аліментів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що копією повторного свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 10 червня 2016 року підтверджується, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Довідкою №162 від 22 квітня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 навчається в Слов`янському фаховому коледжі транспортної інфраструктури на І курсі 503 група спеціальності 273 Залізничний транспорт освітньо-професійної програми Обслуговування та ремонт пристроїв електрозв`язку на транспорті. Форма навчання - бюджетна. Денне відділення. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року. Навчання проходить онлайн (а.с.19).

Копією плану ортодонтичного лікування, терапевтичних заходів, рахунку від 24 березня 2025 року, підтверджується, що мати позивачки несе додаткові витрати на лікування повнолітньої дитини - ОСОБА_2 .

Інформацією Петропавлівського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №8421 від 18 лютого 2025 року підтверджується, що на примусовому виконанні у відділі перебуває ВП №52372891 з виконання виконавчого листа №243/5939/169-ц від 05 вересня 2016 року, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дітей. У зв`язку з тим, що боржник своєчасно не повідомив про свої доходи, що призвело до заборгованості із пенсії в розмірі 25 265,12 гривень та зі страхових виплат в розмірі 25 997,04 гривень. 22 січня 2025 року винесено постанову про звернення стягнення із пенсії та страхових виплат боржника. Даний факт підтверджується також розрахунками заборгованості зі сплати аліментів відносно відповідача - ОСОБА_1 . З даних розрахунків вбачається, що відповідач отримує пенсію та страхові виплати в зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві.

Довідкою Словянського фахового коледжу транспортної інфраструктури за №57 від 26 червня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 навчається в даному закладі освіти з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року, навчання з 01 вересня 2024 року по теперішній час проходить у дистанційному форматі, навчається на денній формі навчання на бюджетній основі, з 01 вересня 2024 року по теперішній час ОСОБА_2 стипендії не отримує. Враховуючи дистанційний формат навчання кошти на проїзд до навчального закладу і проживання в гуртожитку вона не витрачає, навчальні посібники не отримувала, студентка задовільно відвідує онлайн-лекції, академічної заборгованості немає (а.с.70).

Копіями медичної документації, долученої до матеріалів справи, підтверджується, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи та має 80% втрати професійної працездатності через травму на виробництві, потребує постійного лікування.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 навчається в Слов`янському фаховому коледжі транспортної інфраструктури на І курсі 503 група спеціальності 273 Залізничний транспорт освітньо-професійної програми Обслуговування та ремонт пристроїв електрозв`язку на транспорті. Форма навчання - бюджетна. Денне відділення. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року. Навчання проходить онлайн (а.с.19).

Довідкою Словянського фахового коледжу транспортної інфраструктури за №57 від 26 червня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 навчається в даному закладі освіти з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року, навчання з 01 вересня 2024 року по теперішній час проходить у дистанційному форматі, навчається на денній формі навчання на бюджетній основі, з 01 вересня 2024 року по теперішній час ОСОБА_2 стипендії не отримує. Враховуючи дистанційний формат навчання кошти на проїзд до навчального закладу і проживання в гуртожитку вона не витрачає, навчальні посібники не отримувала, для навчання викладачі надають безкоштовно конспекти лекцій, інформації про додаткові особисті витрати на придбання навчальних посібників відсутня, студентка задовільно відвідує онлайн-лекції, академічної заборгованості немає (а.с.70).

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Отже, у даній справі не встановлено такого обов`язкового складника для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, як існування потреби у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі.

Окрім того, позивачкою при зверненні з цим позовом не зазначено про конкретні потреби та витрати, які вона несе у зв`язку із навчанням, а також не обґрунтовано заявленої суми аліментів.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Оцінюючи обставини справи в сукупності та взаємозв`язку з нормами закону, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до переконання про помилковість висновку місцевого суду, що у зв`язку з навчанням позивач потребує матеріальної допомоги, яку її батько має можливість надавати.

Однак, встановивши, що ОСОБА_2 навчається у дистанційному форматі на бюджетній основі, тому позивач кошти на проїзд до навчального закладу і проживання в гуртожитку не витрачає, для навчання їй викладачі надають безкоштовно конспекти лекцій, суд першої інстанції не врахував, що позивач не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), у зв`язку з чим оскаржуване рішення не може залишатися чинним та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

Стосовно витрат на ортодонтичне лікування колегія суддів звертає увагу на те, що такі витрати є додатковими та не входять до складу аліментів, які стягуються на користь повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так відповідно до п. п. 3, 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач та відповідач звільненні від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

За таких обставин компенсація судових витрат по оплаті судового збору повинна бути проведена у порядку визначеному законом.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року – відмовити.

Компенсувати судові витрати по оплаті судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у порядку, встановленому законом.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 січня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

М.О. Макаров