Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №175/7766/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/500/26 Справа № 175/7766/25 Суддя у 1-й інстанції - Войтух О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, заступника начальника міжрегіонального управління – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Більчука Олександра Андрійовича на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 виконуючий обов`язки директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 заступник міжрегіонального управління – начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, Петрова Олена Олександрівна на бездіяльність виконувача обов`язків директора департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневського Юрія Анатолійовича, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 скаржник звернувся до суду на бездіяльність виконувача обов`язків директора департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневського Юрія Анатолійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 виконуючий обов`язки директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Більчук Олександр Андрійович заступник міжрегіонального управління – начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, Петрова Олена Олександрівна.

Просив суд визнати неправомірною бездіяльність виконувача обов`язків директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневського Юрія Анатолійовича при розгляді скарги стягувача у виконавчому проваджені № 63340536 ОСОБА_1 від 05.05.2025, щодо не прийняття постанови про проведення перевірки виконавчого провадження № 66340536 та витребування його матеріалів із Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо не проведення перевірки законності виконавчого провадження № 63340536 і не прийняття процесуального рішення у формі постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 63340536 за скаргою від 05.05.2025, щодо не направлення стягувачу у виконавчому провадженні № 63340536 ОСОБА_1 копії постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 63340536 за скаргою від 05.05.2025.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 виконуючий обов`язки директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Більчук Олександр Андрійович заступник міжрегіонального управління – начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, Петрова Олена Олександрівна на бездіяльність виконувача обов`язків директора департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневського Юрія Анатолійовича – задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність виконувача обов`язків директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневського Юрія Анатолійовича при розгляді скарги стягувача у виконавчому проваджені № 63340536 ОСОБА_1 від 05 травня 2025 року, щодо не прийняття постанови про проведення перевірки виконавчого провадження № 66340536 та витребування його матеріалів із Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо не проведення перевірки законності виконавчого провадження № 63340536 і не прийняття процесуального рішення у формі постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 63340536 за скаргою від 05 травня 2025 року, щодо не направлення стягувачу у виконавчому провадженні № 63340536 ОСОБА_1 копії постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 63340536 за скаргою від 05 травня 2025 року.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Міністерство юстиції України та заступник начальника міжрегіонального управління – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Більчук Олександр Андрійович звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

В обґрунтування апеляційних скарг, посилаються на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за потрібне апеляційні скарги залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Слобожанському ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 63340536 з примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 у справі № 2-6510/2011, яке відкрите постановою державного виконавця Дніпропетровського районного ВДВС Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Реутова Є.О. 20.10.2020 на підставі виконавчого листа, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 21.01.2013 у справі № 2-6510/2011.

05.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність заступника начальника міжрегіонального управління – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О.А. у виконавчому провадженні № 63340536 щодо нездійснення контролю за рішеннями та діями державних виконавців у вказаному виконавчому провадженні, у результаті чого за майже 4 (чотири) календарних роки на адресу боржника ОСОБА_4 , зазначену у виконавчому листі № 2-6510/011, не було надіслано копію постанови державного виконавця Реутова Є.О. від 20.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63340536.

Листом від 17.06.2025 за вих. № 85495/76288-33-25/20.3.1 виконувач обов`язків директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневський Ю.А. було розглянуто скаргу ОСОБА_1 , згідно з результатом розгляду якої не було встановлено порушень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення скарги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття перша Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Перелік обов`язків і прав виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби; державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Статтею 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, що в.о. директора Департаменту ДВС МЮУ Вишневецький Ю.А. є керівником органу державної виконавчої служби, державним виконавцем, державним службовцем, уповноваженим державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, і зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені законом.

Частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас частиною п`ятою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

У матеріалах справи міститься Лист від 17.06.2025 за вих. № 85495/76288-33-25/20.3.1 від виконувача обов`язків директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневський Ю.А. про те, що ним було розглянуто скаргу ОСОБА_1 , згідно з результатом розгляду якої не було встановлено порушень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).

Відповідно до розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, передбачено, що директор Департаменту ДВС МЮ України має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби.

Пунктом 3 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ Інструкції про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова у якій зазначаються: підстави перевірки виконавчого провадження; строки проведення перевірки; у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону; у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; строк виконання постанови; коло осіб, яким надсилаються копії постанови; інша необхідна інформація.

Із наведеного слідує, що як про проведення перевірки, так і за результатами перевірки директор Департаменту ДВС МЮ України приймає постанову, незалежно від результату такої перевірки (обґрунтованості чи необґрунтованості скарги).

Встановивши, що в.о. директор Департаменту ДВС МЮУ Вишневецький Ю.А. всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень не прийняв відповідної постанови про результати розгляду скарги ОСОБА_1 , а надав відповідь у вигляді листа, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність неправомірної бездіяльності виконувача обов`язків директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Вишневського Юрія Анатолійовича при розгляді скарги стягувача у виконавчому проваджені № 63340536 ОСОБА_1 від 05 травня 2025 року.

З огляду на наведені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Посилання у апеляційній скарзі на неврахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2023 року у справі № 175/2496/19, є помилковими, оскільки у цій постанові встановлені судами фактичні обставини справи не є тотожними та ідентичними у порівнянні зі справою, в якій подано апеляційну скаргу.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в апеляційних скаргах, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції чітко вказав підстави для задоволення скарги, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.

Інші доводи апелянтів колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про її задоволення.

Оскаржувана ухвала, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинна бути залишена без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційних скарг без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачені апелянтами суми судового збору за подання апеляційних скарг поверненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, заступника начальника міжрегіонального управління – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Більчука Олександра Андрійовича — залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено “14” січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: