Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №713/3585/25 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/3585/25

Провадження №2-а/713/5/26

РІШЕННЯ

іменем України

15.01.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участі секретаря Матейчук-Степан Л.Ю., представника позивача Білої У.М. , представника ІНФОРМАЦІЯ_1 Фуштей М.В. розглянувши у судовому засіданні місті Вижниця в режимі адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Біла Уляна Михайлівна до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позові вказує, що Постановою № 137 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04 лютого 2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 за матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.

Фактичними обставинами встановлено, що 28.01.2025 військовозобов`язаний громадянин України, всупереч вимогам правил військового обліку, встановленими законодавством, порушив правила мобілізаційного законодавства, а саме: протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов`язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Згідно ст. 7, п. 1, пп. 17-1, пп. 34 ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних належать відомості про наявність права на відстрочку під час мобілізації, та відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є порушником військового обліку з 29.12.2024. Відповідно до постанови КМУ № 1487 було направлено звернення до органів національної поліції Е997829. Під час перевірки документів та аналізу облікової картки ОСОБА_3 , а також звірки даних AITC «ОБЕРІГ» Єдиного державного реєстру було підтверджено факт не оновлення персональних даних. Запит до реєстрів та баз даних не дав змоги отримати інформацію щодо персональних даних, зазначених в ст. 7 ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме пп. 7, пп. 7-1, пп. 17-1, пп. 34. Запити до реєстрів були надіслані 04.02.2025 року та є в матеріалах справи. Запит до реєстру ПФУ не надав інформації про інвалідність особи, а також про працевлаштування, зокрема не вдалося отримати інформацію про актуальні засоби зв`язку військовозобов`язаного та відомості про наявність права на відстрочку. ОСОБА_3 зобов`язаний був оновити свої персональні дані в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року включно.

Докази на підтвердження вчинення ним будь-яких активних дій у відповідний період не надавав. Раніше до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`являвся, право на відстрочку в особливий період під час мобілізації не оформляв. Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Своїми діями громадянин ОСОБА_3 не виконав військовий обов`язок, чим порушив вимоги пп. 5 та 7 ч. 3 ст. 1, ч. 8 ст. 2 п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Вважали, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а постанова є незаконною, необґрунтованою, а також такою, що не відповідає обставинам події й винесена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, з огляду на що вона підлягає скасуванню у зв`язку із наступним.

Позивач є особою з інвалідністю з дитинства та відповідний статус встановлено йому довічно, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ № 221966, копія якої додається. Вказане також підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , копія якого додається. Окрім того, позивач також виховує та утримує сина, який є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, встановленої безтерміново, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 452472, копії яких додаються. Тобто, в ОСОБА_1 наявні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим він неодноразово особисто з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою оформлення відстрочки. Той факт, що позивач належно та сумлінно виконує свої обов`язки, передбачені законом, свідчить і той факт, що за період воєнного стану ОСОБА_1 двічі проходив медичний огляд військово-лікарською комісією.

Зокрема, вперше направлення на медичний огляд ВЛК позивачу було видано начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 на початку 2023 року.

Метою видачі направлення вказано “визначення придатності до проходження військової служби за призовом по загальній мобілізації”. Вказана мета медичного огляду підтверджується також і карткою обстеження та медичного огляду № 77, .

При цьому, під час медичного огляду позивача було підтверджено наявність у нього проблем зі спиною, слухом, а також сліпоту лівого ока.

Слід звернути увагу також на те, що у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого окрім діагнозу позивача зазначено також його посаду та місце роботи.

З огляду на наведене довідкою військово-лікарської комісії № 6/77 від 03.02.2023 р. ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до військової служби у високомобільних десантних військах, морській піхоті, плавскладі .

Слід зазначити також про те, що у військовий квиток позивача серії НОМЕР_3 було внесено ВІН-код, який відповідає його номеру в реєстрі Оберіг (копія додається). Окрім того, у військовому квитку позивача також наявна інформація про проходження ним медичного огляду у 2023 році (дата переогляду – 03.02.2028 рік).

Також у 2023 році позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як особі, що визнана в установленому порядку особою з інвалідністю, відмітка про що була внесена на 23 сторінці військового квитка позивача.

Розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.01.2025 р. № 128 позивача було повторно направлено на медичний огляд ВЛК, за результатами якого його прийнято діагноз та постанову ВЛК: Сліпота правого ока. (Н54.4) Субатрофія лівого ока. Вторинна некомпенсована (мед) глаукома, тотальне більмо рогівки лівого ока – як наслідок проникаючого поранення лівого ока важкого ступеня у дитинстві (1976 р.). Початкова вікова катаракта, ангіопатія сітківки правого ока. Пресбіопія. Гострота зору правого ока – 1.0. Гострота зору лівого ока – субатрофія (сліпота). Двобічна хронічна НС приглухуватість І ст. Двобічний хронічний мезотимпаніт І ст. Хронічна вертеброгенна, дискогенна попереково-крижова L2, L3, L4, L5, S1, радикулопатія на фоні дегенеративних змін поперекового відділу хребта, спондильозу, спондилоартрозу. На підставі статей 31а, 23б, 34б, 36 в графи ІІ Розкладу хвороб – непридатний до військової служби.

У зв`язку із наведеним позивача було виключено з військового обліку за станом здоров`я, що підтверджується відміткою про виключення з обліку у військово-обліковому документі позивача, сформованому 14.11.2025 р., у якому також зазначено, що “Категорія обліку – Не військовозобов`язаний”, “Підстава зняття/виключення – Непридатний”

Вказує, що позивач належно ставився до своїх обов`язків, проходив медичні огляди ВЛК, а також надавав до ІНФОРМАЦІЯ_5 документи, які підтверджують наявність у нього права на відстрочку. Тобто, позивач особисто з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема, і в період з 16.05.2024 р. по 18.07.2024 р. Так, звертаємо увагу суду на те, що відповідно до тексту постанови суть адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину позивачу, полягає, зокрема, у тому, що позивач не уточнив персональні дані в частині відомостей про медичний огляд та наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Однак, як зазначалося вище, відповідному ТЦК та СП було достеменно відомо про наявність у позивача групи інвалідності, встановленої довічно, оскільки саме на цій підставі йому надавалася відстрочка у 2023 році та позивач до моменту його виключення з військового обліку кожні три місяці звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 з відповідними заявами про продовження строку відстрочки.

Крім того частиною 1 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП. Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Наведені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду. Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, позивач протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України "Про загальну мобілізацію", не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов`язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач своїми протиправними діями (бездіяльністю) порушив вимоги Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Однак, в оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в вину позивачу. Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Просить поновити строк на оскарження постанови № 137 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 4 лютого 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. 2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 137 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 4 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

У судовому засіданні представник позивача Біла І.М. позов підтримав просив позов задовольнити в повному обсязі .

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав надав письмові заперечення в яких зазначає, що згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», розділ II Прикінцеві та перехідні положення, пункту 2, пп. 1, абзацу 3: громадяни України, які перебувають на військовому обліку(як стверджує сам позивач він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ), зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Тобто законодавець чітко визначає межі оновлення даних, а саме у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно. З огляду на те що позивачем не надано жодних доказів того, що з його боку вживались будь які активні дії для звірки персональних даних у відповідний період вважає, що в даному випадку присутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не намагався скористатись мобільним застосунком Резерв+, відвідати ІНФОРМАЦІЯ_9 у відповідний визначений законодавцем період.

В свою чергу Постановою № 137 від «28» 01 2025 року чітко передбачено коли позивач зобов`язаний був оновити персональні дані та які саме відомості не були оновлені у відповідності до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр військовозобов`язаних».

Керуючись статтею 42 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 6 п. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» беручи до уваги норми КУпАП в діях військовозобов`язаного вбачається правопорушення передбачене ч.3 статті 2101 вищезазначеного кодифікованого нормативно-правового акту у зв`язку з порушенням законодавства про оборону та вчинення правопорушення під час дії на території України особливого періоду. В бездіяльності ОСОБА_1 вбачається порушення правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Беручи факт того, що порушення вчинене під час дії особливого періоду, який безперервно триває з 17 березня 2014 року, слід вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

На підтвердження викладених обставин та у відповідності до пункту 56 Постанови КМУ № 1487 було направлено звернення до органів національної поліції № Е997829, адже у зв`язку з порушенням мобілізаційного законодавства та правил військового обліку надалі залишався не зрозумілим правовий статус військовозобов`язаного, тобто чи являється він особою підлягаючою мобілізації в особливий період чи навпаки як такий, що згідно статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до Постанови КМУ № 1487 пункту 56 за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20). Оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач. При цьому, звертає увагу суду що, жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, номери його засобів зв`язку, а також адреси електронної пошти. З огляду на викладене інформаційно-комунікаційна взаємодія з іншими реєстрами та базами даних не дає змоги отримати персональні дані зазначені в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а отже примітка до положень статей 210, 2101 в даних правовідносинах не підлягає застосуванню. Крім того, копією протоколу підтверджується, що позивач був присутній при його складанні, йому були роз`яснені процесуальні права, а також повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується його підписом й відповідно даних щодо заявлення ним будь-яких клопотань з його боку відсутні . Більш того в поясненнях до протоколу позивачем не доведено поважність пропуску строку для оновлення персональних даних.

Вважав , що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши доводи представників позивача та відповідача , вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Судом встановлено, що постановою № 137 від 04 лютого 2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 за матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення на нього у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.

В постанові вказано, що 28.01.2025 військовозобов`язаний громадянин України, всупереч вимогам правил військового обліку, встановленими законодавством, порушив правила мобілізаційного законодавства, а саме: протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов`язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Згідно ст. 7, п. 1, пп. 17-1, пп. 34 ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних належать відомості про наявність права на відстрочку під час мобілізації, та відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є порушником військового обліку з 29.12.2024. Відповідно до постанови КМУ № 1487 було направлено звернення до органів національної поліції Е997829.

Під час перевірки документів та аналізу облікової картки ОСОБА_3 , а також звірки даних AITC «ОБЕРІГ» Єдиного державного реєстру було підтверджено факт не оновлення персональних даних. Запит до реєстрів та баз даних не дав змоги отримати інформацію щодо персональних даних, зазначених в ст. 7 ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме пп. 7, пп. 7-1, пп. 17-1, пп. 34. Запити до реєстрів були надіслані 04.02.2025 року та є в матеріалах справи. Запит до реєстру ПФУ не надав інформації про інвалідність особи, а також про працевлаштування, зокрема не вдалося отримати інформацію про актуальні засоби зв`язку військовозобов`язаного та відомості про наявність права на відстрочку. ОСОБА_3 зобов`язаний був оновити свої персональні дані в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року включно. Докази на підтвердження вчинення ним будь-яких активних дій у відповідний період не надавав. Раніше до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`являвся, право на відстрочку в особливий період під час мобілізації не оформляв. Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Своїми діями громадянин ОСОБА_3 не виконав військовий обов`язок, чим порушив вимоги пп. 5 та 7 ч. 3 ст. 1, ч. 8 ст. 2 п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач є особою з інвалідністю з дитинства , довічно, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ № 221966, та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивач також виховує та утримує сина, який є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, встановленої безтерміново, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 452472.

Довідкою військово-лікарської комісії № 6/77 від 03.02.2023 р. ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до військової служби у високомобільних десантних військах, морській піхоті, плавскладі , про що внесено відмітку у військовий квиток позивача серії НОМЕР_3 було внесено ВІН-код, який відповідає його номеру в реєстрі Оберіг .

У військовому квитку позивача також наявна інформація про проходження ним медичного огляду у 2023 році (дата переогляду – 03.02.2028 рік). Також у 2023 році позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як особі, що визнана в установленому порядку особою з інвалідністю, відмітка про що була внесена на 23 сторінці військового квитка.

Розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.01.2025 р. № 128 позивача було повторно направлено на медичний огляд ВЛК, за результатами якого його прийнято діагноз та постанову ВЛК: Сліпота правого ока. (Н54.4) Субатрофія лівого ока. Вторинна некомпенсована (мед) глаукома, тотальне більмо рогівки лівого ока – як наслідок проникаючого поранення лівого ока важкого ступеня у дитинстві (1976 р.). Початкова вікова катаракта, ангіопатія сітківки правого ока. Пресбіопія. Гострота зору правого ока – 1.0. Гострота зору лівого ока – субатрофія (сліпота). Двобічна хронічна НС приглухуватість І ст. Двобічний хронічний мезотимпаніт І ст. Хронічна вертеброгенна, дискогенна попереково-крижова L2, L3, L4, L5, S1, радикулопатія на фоні дегенеративних змін поперекового відділу хребта, спондильощу, спондилоартрозу. На підставі статей 31а, 23б, 34б, 36в графи ІІ Розкладу хвороб – непридатний до військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 170 від 12.02.2025 р..

На підставі чого позивача було виключено з військового обліку за станом здоров`я, що підтверджується відміткою про виключення з обліку у військово-обліковому документі позивача, сформованому 14.11.2025 р., у якому також зазначено, що “Категорія обліку – Не військовозобов`язаний”, “Підстава зняття/виключення – Непридатний”.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема передбачені ст.ст.210,210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ч. 2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно з абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку № 560, у разі, коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Згідно з п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як встановлено, в судовому засіданні позивач своєчасно приходив до ТЦК для продовження відстрочок , періодично проходив ВЛК на підставі чого був визнаний непридатним .

Крім того, Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Наведені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду. Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, позивач протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України "Про загальну мобілізацію", не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов`язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач своїми протиправними діями (бездіяльністю) порушив вимоги Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.

В оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в вину позивачу. Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Враховуючи викладене у матеріалах справи відсутні докази, які б дали можливість поза розумним сумнівом встановити вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд зауважує, що відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Окрім того, відповідачем не спростований даний факт належними доказами, відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно зі ч. 3 ст. 73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи відсутність фактичних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Біла Уляна Михайлівна до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, – задовольнити повністю.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_2 №137 від 04.02.2025 року про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн – визнати протиправною та скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_10 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_11 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 .

Суддя Антоніна КИРИЛЯК