Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №213/4614/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4614/25

Номер провадження 2/213/127/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання - Довгої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/4614/25 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що на підставі кредитного договору №20118149042, укладеного 13 лютого 2021 року, ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн. Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, тому заборгованість за кредитним договором становить 81 038,06 грн. Просить стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та судовий збір.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначила, що вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України. Вирок набрав законної сили. Вироком суду встановлено, що 08 грудня 2023 року ОСОБА_3 підібрав на землі пластикову картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПУМБ», яка закріплена до банківського рахунку АТ «ПУМБ» за номером НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Так, 08 грудня 2023 року, 14 грудня 2023 року, 15 грудня 2023 року та 16 грудня 2023 року ОСОБА_3 , маючи кримінально-протиправний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з вищевказаного рахунку, за допомогою привласненої банківської картки, діючи умисно, таємно, всупереч інтересам власника, використовуючи вищевказану банківську картку, обладнану технологією безконтактних платежів «PayPass», здійснив оплату товарів у різних торгівельних точках, тим самим таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 49 775,00 грн. З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, вважає, що залишок коштів по кредитній картці відповідачки підлягав відновленню після повідомлення нею про шахрайські дії, а тому і для стягнення відсотків з відповідачки відсутні підстави.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі.

01 вересня 2025 року позовна заява надійшла до суду.

18 вересня 2025 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

22 вересня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 листопада 2025 року витребувано докази.

27 листопада 2025 року витребувані докази надійшли до суду.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

13 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву №20118149042 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) та своїм підписом підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладення такого договору, яка розміщена на сайті банку, в повному обсязі з урахуванням умов надання послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО. За умовами договору АТ «ПУМБ» відкриває на ім`я ОСОБА_1 банківський рахунок за № НОМЕР_2 та надає відповідачці кредит в сумі 3 000,00 грн (з можливістю збільшення) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_3 , на строк 12 місяців з пролонгацією, стандартна процентна ставка – 47,88% річних. Відповідачкою також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування.

13 лютого 2021 року відповідачці встановлено кредитний ліміт у сумі 3 000,00 грн, який неодноразово змінювався, останній раз – 05 липня 2023 року – збільшено до розміру 50 000,00 грн.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами за рахунком № НОМЕР_2 підтверджується випискою з її особового рахунку за період з 13 лютого 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за договором №20118149042 від 13 лютого 2021 року станом на 07 травня 2025 року становить 81 038,06 грн, з яких: 49 997,14 грн – заборгованість за кредитом, 31 040,92 грн – заборгованість за відсотками.

09 травня 2025 року банком направлено відповідачці письмову вимогу (повідомлення) про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її сплати, попереджено про наслідки невиконання цієї вимоги.

Разом з тим, судом встановлено, що вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України. Вирок набрав законної сили 21 листопада 2024 року.

Як встановлено цим вироком, 08 грудня 2023 року приблизно о 18:00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці біля під`їзду АДРЕСА_1 , підібрав на землі знайдену свідком ОСОБА_4 пластикову банківську картку за номером НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний банк», що закріплена до банківського рахунку АТ «ПУМБ» за номером НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що банківські картки дають йому можливість реалізувати свій намір на викрадення чужого майна, та є з наявними на них коштами чужою власністю, діючи умисно, маючи кримінально протиправний намір, спрямований на привласнення офіційного документа, маючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, привласнив вказану банківську карту, позбавивши таким чином ОСОБА_1 можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно привласнив вказаний офіційний документ.

Так, 08 грудня 2023 року в період часу з 18:02 по 18:20 години, ОСОБА_3 , маючи при собі привласнену банківську картку за номером НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний банк», яка закріплена до банківського рахунку АТ «ПУМБ» за номером НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , здійснив оплату товарів у різних торгівельних точках, тим самим таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 3 672,39 гривень, розпорядившись ними на свій розсуд.

Далі, 14 грудня 2023 року в період часу з 15:55 по 21:57 години, ОСОБА_3 діючи повторно, використовуючи привласнену банківську картку за номером НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний банк», яка закріплена до банківського рахунку АТ «ПУМБ» за номером НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , здійснив оплату товарів у різних торгівельних точках, тим самим таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 12 816,24 гривень, розпорядившись ними на свій розсуд.

Крім того, 15 грудня 2023 року в період часу з 10:31 по 16:49 години, ОСОБА_3 , маючи при собі привласнену банківську картку за номером НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний банк», яка закріплена до банківського рахунку АТ «ПУМБ» за номером НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , здійснив оплату товарів у різних торгівельних точках, тим самим таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 9 935,08 гривень, розпорядившись ними на свій розсуд.

Повторно, 16 грудня 2023 року в період часу з 10:24 по 23:02 години, ОСОБА_3 , маючи при собі привласнену банківську картку за номером НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний банк», яка закріплена до банківського рахунку АТ «ПУМБ» за номером НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , здійснив оплату товарів у різних торгівельних точках, тим самим таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 23 351,29 гривень, розпорядившись ними на свій розсуд.

На ухвалу суду про витребування доказів позивачем надано звіт по транзакціям по рахунку НОМЕР_2 , власником якого є відповідачка, за період з 13 лютого 2021 року по 12 листопада 2025 року, з деталізацією операцій за певні дати, зокрема 08 грудня 2023 року, 14 грудня 2023 року, 15 грудня 2023 року та 16 грудня 2023 року. Так, виписка за зазначені дати містить відомості про операції, дати, час та суми яких збігаються із встановленими вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обставинами. Загальна сума витрат за рахунком у ці дати становить 49 775,00 грн. Крім того, з виписки видно, що 06 серпня 2025 року з рахунку відповідачки відбулося списання коштів у сумі 900,00 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитом, а 01 жовтня 2025 року – коштів у сумі 300,00 грн.

На численні звернення ОСОБА_1 від 12 лютого 2024 року позивач листом від 14 лютого 2024 року повідомив, що 08 грудня 2023 року, 14 грудня 2023 року, 15 грудня 2023 року, 16 грудня 2023 року,17 грудня 2023 року з фізичним пред`явленням її платіжної картки здійснено сімдесят дві операції на загальну суму 49 997,14 грн шляхом безконтактної оплати/зчитування інформації з магнітної смуги/зчитування інформації з чипа в торгових точках. Згідно з правилами Міжнародної платіжної системи не підлягають оскарженню операції, здійснені шляхом безконтактної оплати/зчитування інформації з магнітної смуги/зчитування інформації з чипа.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 викладена така правова позиція: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З цієї правової позиції видно, що без встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, висновок суду про вину позичальника як підставу цивільно-правової відповідальності є помилковим. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки позичальника спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16, від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17, від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18,

Відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23, клієнт банку не несе відповідальності за несанкціоновані операції з платіжною карткою, якщо він невідкладно повідомив банк про такі операції, а банк не довів, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати вину клієнта.

Такий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення кредитного договору з відповідачкою, що нею не заперечується.

Разом із тим, у відзиві представник відповідача як на підставу заперечень посилається на заволодіння іншою особою кредитними коштами з рахунку відповідачки, що встановлено вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 213/2032/24.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц зазначив, що надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість за кредитом.

Надані позивачем виписки з особового рахунку ОСОБА_1 підтверджують здійснення з її рахунку платіжних операцій, внаслідок яких виникла заборгованість за кредитним договором №20118149042. Водночас, з виписок видно, що найбільш активне користування платіжною карткою відбувалося з 08 грудня 2023 року (дата списання – 11 грудня 2023 року) по 16 грудня 2023 року (дата списання – 19 грудня 2023 року).

З розрахунку заборгованості видно, що станом на 01 грудня 2023 року відповідачка мала переплату із залишку непогашеної суми заборгованості в сумі 19,06 грн, станом на 30 серпня 2021 року відсутня заборгованість зі сплати процентів; заборгованість за процентами виникла з 30 січня 2024 року.

Вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 213/2032/24 встановлено, що ОСОБА_3 08 грудня 2023 року привласнив банківську картку відповідачки та з її використанням 08 грудня 2023 року, 14 грудня 2023 року, 15 грудня 2023 року та 16 грудня 2023 року здійснив оплату товарів на загальну суму 49 775,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки судом розглядається справа про правові наслідки дій ОСОБА_3 – виникнення заборгованості за кредитним договором №20118149042 – вищезазначений вирок у зазначеному питанні є обов`язковим для суду у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що суми, дати та час здійснення платіжних операцій, внаслідок яких виникла заборгованість за кредитним договором, збігаються із встановленими вироком обставинами.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, здійснені ОСОБА_3 .

Доказів на спростування доводів відзиву, доказів на підтвердження вини відповідачки у вчиненні дій, що сприяли втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції зі списання коштів з її картки, відповіді на відзив, будь-яких заперечень чи додаткових аргументів на підтримання своїх позовних вимог позивач не надав.

Оскільки саме банк має подати беззаперечні докази сприяння відповідачем втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, відповідачка повідомила банк та правоохоронні органи про несанкціоновані операції з її платіжної картки негайно після виявлення таких дій, що не спростовано позивачем, вирок, ухвалений стосовно особи, яка здійснила зазначені операції, набрав законної сили, відповідачка спірними кредитними коштами не користувалася, – відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та процентами.

При цьому суд враховує, що розмір заборгованості за кредитом, заявлений позивачем, становить 49 997,14 грн, а сума здійснених ОСОБА_3 операцій, встановлена вироком від 21 жовтня 2024 року, у загальному розмірі становить 49 775,00 грн. З розрахунку заборгованості видно, що до дат здійснення ОСОБА_3 протиправних дій з використанням банківської картки відповідачки наявна переплата з тіла кредиту у розмірі 19,06 грн. Згідно з виписками з особового рахунку ОСОБА_1 17 грудня 2023 року з рахунку відповідачки здійснено оплати через POS-термінал у сумах 157,70 грн, 47,50 грн, 36,00 грн. Враховуючи переплату, а також суми, встановлені вироком, та операції, здійснені 17 грудня 2023 року, розмір витрат за карткою відповідачки становить 49 997,14 грн (49 775,00 + 157,70 + 47,50 + 36,00 – 19,06). Таким чином, розмір заборгованості за кредитом, заявлений позивачем, є більшим за суму здійснених ОСОБА_3 оплат у торгових точках, встановлену вироком суду. Проте вироком від 21 жовтня 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 привласнив банківську картку ОСОБА_1 , тому суд вважає, що 17 грудня 2023 року відповідачка фізично не мала можливості здійснити операції у загальній сумі 222,14 грн, що вплинули на розмір заборгованості за кредитом.

Крім того, 06 серпня 2025 року та 01 жовтня 2025 року з рахунку відповідачки здійснені списання коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитом у загальній сумі 1 200,00 грн.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження при розгляді справи. За наявності вини іншої особи у виникненні заборгованості за кредитним договором № №20118149042, що не спростовано позивачем, заборгованість за тілом кредиту та, як наслідок, проценти, не підлягають стягненню з відповідачки.

Оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Дата складення повного судового рішення – 15 січня 2026 року.

Суддя О.В. Алексєєв