Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №756/20606/25 — Оболонський районний суд міста Києва

14.01.2026 Справа № 756/20606/25

Унікальний номер 756/20606/25

Номер провадження 3/756/404/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали, що надійшли від Оболонського УП ГУ НП України в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284104 від 15 грудня 2025 року, того ж дня о 12.00 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп`яніння вчинила домашнє насильство психологічного характеру, кричала, ображала нецензурною лайкою чоловіка ОСОБА_2 , чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.173-2 КпАП України.

Присутня в судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнала. Суду пояснила, що чоловік колишній працівник поліції, на пенсії, постійно провокує на сварки, безпідставно викликає поліцію, вже двічі провадження щодо неї закривав суд. Долучила до справи довідку з лікарні про не перебування під наркологічним наглядом, довідку про проходження огляду психіатра та нарколога, лабораторне імунохроматогрфічне дослідження, характеристику з місця роботи. Пояснила, що із чоловіком виникають конфліктні ситуації на побутовому рівні. Він безпідставно викликає поліцію, про що нею зазначено в протоколі. Просить провадження закрити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 сповістив що із дружиною на побутовому підґрунті виникають конфліктні ситуації. Вважає її такою, що зловживає спиртними напоями. Раніше звертався до управління поліції, долучив до матеріалів справи відповіді на звернення до Оболонського УП ГУ НП у м.Києві.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Протиправні дії за цієї статтею можуть мати характер фізичного, економічного чи психологічного насильства. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 1732 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Водночас конфлікт - це такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Тобто, факт вчинення конфлікту навіть між особами, визначеними Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", сам по собі не може свідчити про факт скоєння домашнього насильства.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

В розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій та факт дійсності вчинення порушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284104 від 15 грудня 2025 року, того ж дня ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп`яніння, вчинила домашнє насильство відносно чоловіка ОСОБА_2 .

Суд вважає, що даний доказ не є беззаперечним та допустимим, який би свідчив про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Як вбачається до матеріалів справи будь-які докази перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння матеріали спарви не містять, як і не містять доказів застосування відносно ОСОБА_2 будь-яких заходів фізичного чи психологічного насилля.

Як вбачається з довідок від нарколога та психіатра на обліку з приводу зловживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 не перебуває, за даними лабораторних досліджень відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, з характеристики з місця роботи остання характеризується позитивно.

З наявних у справі даних в їх сукупності вбачається, що між подружжям

ОСОБА_1 , трапився конфлікт на побутовому підґрунті, який не містить ознак домашнього насильства у розумінні положень Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Отже в матеріалах справи в сукупності відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 дійсно вчинила будь-які дії, які б свідчили про вчинення нею домашнього насильства в розумінні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Окрім того, за відомостями ЄДРСР наявні постанови у справах № 756/15612/25 від 06 жовтня 2025 року, а також справа №756/18550/25 від 01 грудня 2025 року в яких провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП; 3) закриття справи.

У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини зауважив, що «…при розгляді справи суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».

Враховуючи, що обсяг наданих суду доказів в своїй сукупності не доводить винуватість ОСОБА_1 ,як дійсність самого факту вчинення нею домашнього насильства так і вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в той час як згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 173-2 ч. 1, 245, 247 ч.1 п.1, 252, 280, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик