Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №552/8249/25 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8249/25

Провадження № 2/552/456/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого судді-Турченко Т.В.

При секретярі – Дмитриченковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно після смерті чоловіка в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно після смерті чоловіка в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Позивач звернулась з заявою до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Василенка Володимира Анатолійовича про прийняття спадщини на майно, проте їй відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, що оформлений на померлого, а тому просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 50,8 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

10.10.2025 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просила суд, визнати за нею право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 50,8 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.10.2025 року відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно. У своїй заяві посилався на аналогічні обставини, що викладені позивачем ОСОБА_1 . Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на майно померлого батька ОСОБА_3 , що складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 50,8 кв.м.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та об`єднана з первісним позовом.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.01.2026 року.

У судове засідання позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги визнала повністю.

Представник відповідача адвокат Кулішов В.П. за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністості. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав та просить задовольнити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З урахуванням п. 1 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є його визнання.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Статтею 1 протоколу №1 Конвенції передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Нормами статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.04.1985 року, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 06.04.1985 року.

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30.10.1985 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 20.05.2025 року.

Спадкова справа щодо майна померлого заведена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Василенко Володимиром Анатолійовичем.

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Василенко В.А. від 15.08.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 .

Приватним нотаріусом Василенко В.А. відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом кожному на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 50,8 кв.м, у зв`язку із тим, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи щодо реєстрації права власності за спадкодавцем квартири в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ордеру №12 від 15.01.1968 року, Київська районна рада депутатів трудящих м. Полтави видала ордер ОСОБА_4 на квартиру, яка складається із трьох кімнат і кухні по АДРЕСА_2 . Право на заселення квартириі на прописку отримують члени сім`ї: ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - син, ОСОБА_3 –син.

Встановлено, що вказана квартира надавалась сім`ї ОСОБА_4 взамін належній йому частці домоволодіння по АДРЕСА_3 , яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.1966 року.

Згідно листа Полтавської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» від 17.01.1968 року, згідно рішення виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих за №773 від 29.12.1965 року, будинок що належав ОСОБА_4 підлягав зносу, а тому вказаним рішенням надана йому і членам його сім`ї квартира. Крім того, на куплену житлову площу, облспоживсоюз надав згоду надати ОСОБА_4 трьох кімнатну квартиру, також надана квартира житловою площею 35,11 кв.м. з окремою кухнею, ванною та туалетом.

Відповідно до Акту здачі-прийомки квартири від 16.01.1968 року, ОСОБА_4 прийняв квартиру АДРЕСА_1 , та всі члени сім`ї зареєстрували своє місце проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 05.12.1999 року, актовий запис №3442.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 30.03.1987 року, актовий запис №718.

Відповідно до довідки №22/692 від 28.08.2006 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Встановлено, що за життя ОСОБА_3 не встиг оформити та зареєструвати право власності, що підтверджується відповідями від Полтавської міської ради, Бюро технічної інвентаризації та Полтавської обласної спілки споживачів товариств.

Згідно відповіді комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_4 не перебуває на балансі КП «ЖЕО№2» Полтавської міської ради.

З відповіді Управління майном комунальної власності міста, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 не перебуває у комунальній власності Полтавської територіальної громади, в Управління майном комунальної власності міста відсутні правові підставі для проведення приватизації вказаної квартири.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2025 року, відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні. Тобто з 2004 року реєстрація права власності не здійснювалась.

Відповідно до технічного паспорту на квртиру АДРЕСА_1 станом на 21.08.2025 року, який виготовлений ПП ПБТІ «Інвентаризатор», квартира має загальну площу 63,9 кв.м., житлову площу 50,8 кв.м.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218, 1222 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1, ч. 5 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Згідно з абзацами другим та третім п. 23 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, виникла ситуація при якій позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не можуть оформити спадщину у нотаріуса шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру частини АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 50,8 кв.м.

Приймаючи до уваги фактичні обставини по справі на предмет їх відповідності вищевказаним нормам цивільного законодавства, суд дійшов до висновку про наявність всіх законодавчих підстав для задоволення як первісного позову так і зустрічного з огляду на доказово підтверджені обставини для визнання в порядку спадкування за позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, за результатами судового розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, внаслідок ухвалення судом саме такого судового рішення.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 81, 206, 259, 263-265 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 за загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 50,8 кв.м

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 за загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 50,8 кв.м

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Повний текст рашення виготовлено 15.01.2026 року

Головуючий Турченко Т.В.