Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №940/2332/25 — Тетіївський районний суд Київської області

15.01.2026 Провадження по справі № 2-а/940/2/26

Справа № 940/2332/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського офіцера громади сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Христевича Ігоря Леонідовича серії ЕНА № 6183940 від 19.11.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400 гривень, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі, посилаючись на те, що дана постанова є незаконною, оскільки він, маючи посвідчення водія категорії В та пред`явивши його поліцейському, відповідно до постанови КМУ № 184 від 03.03.2022 року «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» мав право на керування транспортним засобом ЗИЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 (позовна заява – а.с. 1-5).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній позовних вимог не визнає повністю, посилаючись на правомірність прийнятого рішення (а.с. 30-37).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Неживок І.В. не прибули. Представник позивача до суду надав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області Чубинський В.С. в судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В судовому засіданні встановлено, що 19.11.2025 року поліцейським офіцером громади сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Христевичем І.Л. винесена постанова ЕНА № 6183940 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400 гривень за те, що він 19.11.2025 року о 14 годині 32 хвилини в с. Кривець, по вул. Шевченка на автодорозі Київ-Одеса керував транспортним засобом ЗИЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України (а.с. 10).

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проте, як встановлено в судовому засіданні,поліцейським офіцером громади сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області було допущено порушення порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Так, відповідно до п. 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За порушення цієї вимоги настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , що підтверджує його право керувати транспортними засобами категорії В (легкові автомобілі з максимальною масою до 3500 кг, що вміщують до 8 пасажирів (крім водія)), яке під час зупинки пред`явив поліцейському, що підтверджується копією даного посвідчення (а.с. 8), копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6183940 від 19.11.2025 року, у п. 4 якої зазначено, що особу ОСОБА_1 встановлено по посвідченню водія НОМЕР_2 (а.с. 10), а також відеозаписом події, доданим до наданого суду відзиву на позовну заяву.

Транспортний засіб ЗИЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , відноситься до автомобілів, призначених для перевезення вантажів, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кг., тобто для керування таким транспортним засобом водію необхідно мати посвідчення водія категорії С.

Разом з тим, постановою КМУ № 184 від 03.03.2022 року «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засоабми» установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B.

24.02.2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.

За таких обставин ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія категорії В, 19.11.2025 року мав право керувати транспортним засобом ЗИЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на керування яким необхідно мати посвідчення водія категорії С.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем правомірності прийнятого рішення у вигляді постановисерії ЕНА № 6183940 від 19.11.2025 року доведено не було, наявні в матеріалах справи докази підтверджують невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд вважає,що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАПє протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 246 КАС України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат. При цьому, згідно ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією від 24.11.2025 року, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., що підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 24.11.2025 року, укладеного між адвокатом Неживком І.В. та ОСОБА_1 , копією додатку до даного договору від 24.11.2025 року та копією акту наданих послуг від 25.11.2025 року, а томудані витрати суд у відповідності ст. 139 КАС Українистягує за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Головного управління Національної поліції в Київській області.

Керуючись, ст.ст. 5, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського офіцера громади сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Христевича Ігоря Леонідовича серії ЕНА № 6183940 від 19.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 (чотири тисячі шістсот п`ять) гривень 60 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Т.П.Косович