Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №500/4897/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4897/24 пров. № А/857/681/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства “Тернопільводоканал” на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, що ухвалила суддя Мартиць О.І., в місті Тернополі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 500/4897/24 за адміністративним позовом Комунального підприємства “Тернопільводоканал” до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України № 002000-14/8821-2024 від 18.07.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що Комунальне підприємство “Тернопільводоканал” не погоджується з вимогами Державної аудиторської служби України про стягнення з Дочірнього підприємства “Евода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” зайво сплачених коштів за спожиту електричну енергію на загальну суму 10232409,60 грн (пункт 2) та про стягнення з ФОП ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води на загальну суму 523886,32 грн (пункт 3).

Так, в 2021 році Комунальне підприємство “Тернопільводоканал” проводило закупівлі, згідно зі Законом України “Про публічні закупівлі” № 922-VII від 25.12.2015, із внесеними змінами. Внесення змін до договорів проводилося з врахуванням того, що, залежно від коливання ціни товару на ринку, сторони, протягом дії договору про закупівлю, можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% кожного разу, з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі і не вплине на можливість виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до початку 2022 року неодноразово надавало консультації про можливість внесення змін до договору про закупівлю декілька разів, протягом виконання договору про закупівлю, за умови, що кожне збільшення ціни за одиницю товару окремо не перевищуватиме 10%.

Позивач звертає увагу на те, що зміни в договори № 9-Т/21 від 18.01.2021 та № 337-7721 від 25.10.2021 вносилися відповідно до чинного на той час законодавства та офіційних роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Комунальне підприємство “Тернопільводоканал” постійно здійснювало моніторинг цін на електроенергію на ринку. Водночас, відповідно до вимог законодавства, зміна цін на електричну енергію за договором була прив`язана до цін на ринку на добу наперед та змінювалася пропорційно до ринкових цін. Зокрема, згідно з даними Оператора ринку електричної енергії, оприлюдненими на офіційному сайті, ринкові ціни змінювались: у серпні 2021 року - на 52,51% (від 1284,26 грн до 1958,64 грн); у вересні 2021 року - на 7,68% (від 1958,64 грн до 2109,02 грн) у жовтні 2021 року - на 19,34% (від 2109,02 грн до 2516,91 грн); у листопаді 2021 року - на 15,86% (від 2516,91 грн до 2915,98 грн).

Не укладення та не підписання додаткових угод до договорів № 9-Т/21 від 18.01.2021 та № 337-Т/21 від 25.10.2021 призвело б до розірвання цих договорів з ініціативи постачальника. Внаслідок цього, у разі припинення дії договору про постачання електричної енергії, підприємство не встигло би провести процедуру закупівлі та змушене було б певний час закуповувати електричну енергію в постачальника “останньої надії” за вартістю, суттєво вищою, ніж встановлена змінами до договору. Таким чином, коригування договірної ціни на електричну енергію, відповідно до змін ринкових цін, було необхідним кроком для забезпечення безперебійного енергопостачання системи централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, як об`єктів критичної інфраструктури.

Позивач вважає, що дії Комунального підприємства “Тернопільводоканал” щодо укладання додаткових угод відповідали чинному законодавству України та узгоджувались з роз`ясненнями, що надавались Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, та при цьому не призвели до заподіяння фінансових збитків для підприємства. Водночас, розрахунок збитків на суму 10 млн. грн є необґрунтованим і таким, що базується на гіпотетичних цінах на електричну енергію, без врахування реальних тенденцій, які відбувались на ринку.

Щодо вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води на загальну суму 523886,32 грн, позивач звертає увагу на те, що ревізією підтверджено повне виконання фізичних обсягів робіт з монтажу та введення в експлуатацію 337 вузлів комерційного обліку холодної води в рамках договору № 236-п/21 від 18.10.2021 з ФОП ОСОБА_1 .

Стосовно сплати податків та інших обов`язків платежів підрядником зазначає, що Комунальне підприємство “Тернопільводоканал” не мало можливості та не було зобов`язане контролювати виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов`язань з утримання і сплати податків та зборів до бюджету, а також не мало повноважень втручатися у внутрішньо-господарську діяльність контрагента.

У ході виконання договору, працівники Комунального підприємства “Тернопільводоканал” постійно комунікували з персоналом ФОП ОСОБА_1 , як з адміністративним персоналом на нарадах з організаційних питань, так і з робочим персоналом при виконанні робіт. Тому підприємство не мало жодних підстав підозрювати будь-яку неправомірну поведінку зі сторони підрядника.

Таким чином, в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства “Тернопільводоканал” необґрунтовано вказане порушення на суму 291476,39 грн витрат на ЄСВ та 181546,30 грн витрат на заробітну плату в складі загальновиробничих витрат.

Додатково позивач звертає увагу на те, що наведені вимоги Державної аудиторської служби України не відповідають законодавству України та практично не можуть бути виконані.

Так, Комунальне підприємство “Тернопільводоканал” не володіє повноваженнями, які могли б забезпечити безумовне та беззаперечне стягнення коштів з Дочірнього підприємства “Евода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” та з ФОП ОСОБА_1 , як і з будь-якого іншого контрагента.

19 листопада 2024 року Тернопільський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив повністю.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога відповідає вимогам, які висуваються до рішень суб`єкта владних повноважень, а саме є обґрунтованою, вмотивованою, зрозумілою для виконання. Так, у вимозі контролюючий орган не лише констатував факти виявлених ревізією порушень і визначив розмір заподіяних цим збитків, а й вимагав їх усунення, визначивши для цього конкретні способи, із посиланням на норми чинного законодавства.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови у визнанні протиправною та скасуванні вимоги Державної аудиторської служби України № 002000-14/8821-2024 від 18.07.2024 щодо стягнення з дочірнього підприємства “Євода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” зайво сплачених коштів за спожиту електроенергію на загальну суму 10 232 409,60 грн та стягнення з ФОП ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води на загальну суму 523 886,32 грн та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи.

Позивач зазначає, що в 2021 році Комунальне підприємство “Тернопільводоканал” проводило закупівлі, згідно з Законом України “Про публічні закупівлі”.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зміни в договори № 9-Т/21 від 18.01.2021 та № 337-Т/21 від 25.10.2021 вносилися відповідно до чинного на той час законодавства та офіційних роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. У випадку не укладення та не підписання Додаткових угод до договорів це призвело б до їх розірвання з ініціативи постачальника.

Вмога про стягнення коштів з дочірнього підприємства “Євода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” та з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води, на думку позивача, є незаконною та неможливою до виконання, оскільки позивач не має повноважень, які могли б забезпечити безумовне та беззаперечне стягнення коштів з Дочірнього підприємства “Євода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” та з ФОП ОСОБА_1 .

Позиція відповідача зводиться до того, що позивач неправильно застосував пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, оскільки встановлене законодавством обмеження збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків є максимальним лімітом від первісної договірної ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості додаткових угод протягом дії договору.

На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016, у яких йдеться про обмеження збільшення ціни більше ніж на 10 відсотків.

Щодо пункту 3 спірної вимоги відповідач зазначає, що під час ревізії було встановлено безпідставне включення підрядником до актів виконаних робіт витрат на єдиний соціальний внесок та заробітну плату у складі загальновиробничих витрат, оскільки підрядник не підтвердив фактично понесені витрати з утримання найманих працівників, що підтверджується листом Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, згідно з яким інформація щодо найманих працівників у ФОП ОСОБА_1 та сплата ним єдиного внеску відсутня.

Відповідач також наголошує на тому, що вимога є обов`язковою до виконання лише у частині усунення допущених порушень законодавства, а законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що відповідно до пункту 8.9 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби на II квартал 2024 року та на підставі направлень від 11 квітня 2024 року № 345-нк, № 346-нк, № 347-нк, № 344-нк, проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Комунального підприємства “Тернопільводоканал” за період з 01 липня 2021 року по 31 березня 2024 року.

Ревізію проведено з 16.04.2024 по 07.06.2024, відповідно до питань програми ревізії з відома директора підприємства.

Ревізію було зупинено на період з 30.04.2024 по 22.05.2024 для проведення зустрічних звірок.

За результатами проведеної ревізії складено акт від 14.06.2024 №002000-24/2, який посадові особи позивача, підписали із запереченнями та на які Держаудитслужба надала обґрунтовані висновки листом від 10.07.2024 № 002000-14/8481-2024.

Висновки Держаудитслужби, викладені в акті ревізії від 14.06.2024 №002000-24/2, слугували підставою для формування вимоги № 002000-14/8821-2024 від 18.07.2024 щодо усунення виявлених порушень, якою вимагалось:

1. Опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності винних у допущених порушеннях осіб.

2. Стягнути з дочірнього підприємства “Евода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” зайво сплачені кошти за спожиту електричну енергію на загальну суму 10232409,60 гривні.

3. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 зайво сплачені кошти за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води на загальну суму 523886,32 гривні.

4. Не допускати утворення простроченої дебіторської заборгованості.

5. Забезпечити відшкодування на користь КП “Тернопільводоканал” зайво нарахованої та виплаченої винагороди на суму 10701,17 грн, відповідно до норм статті 1166 Цивільного кодексу України.

6. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо надмірно перерахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти на суму 2354,26 грн, відповідно до вимог пунктів 5, 6 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 № 417.

Комунальне підприємство “Тернопільводоканал”, не погоджуючись з вимогами Державної аудиторської служби України про стягнення з Дочірнього підприємства “Евода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” зайво сплачених коштів за спожиту електричну енергію на загальну суму 10232409,60 гривень (пункт 2) та про стягнення з ФОП ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води на загальну суму 523886,32 гривень (пункт 3), звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26 січня 2003 року № 2939-IV (далі – Закон № 2939) органу державного фінансового контролю надається право, крім іншого, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до абзацу першого пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі – Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після вручення (надіслання) об`єкту контролю другого примірника акта ревізії чи складення акта про відмову від підпису, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання.

На переконання апеляційного суду, відсутність у вимозі вказівки на спосіб стягнення зайво сплачених коштів не звільняє апелянта від обов`язку вжити заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства, та не свідчить про протиправність вимоги.

Водночас правомірність вимоги залежить від того, чи дійсно мали місце порушення законодавства, на усунення яких спрямована вимога.

Тому апеляційний суд перевіряє обґрунтованість висновків, викладених у пунктах 2 та 3 оскарженої вимоги.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (далі – Закон № 922) передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 сформульовано правовий висновок щодо застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922, а саме:

“…88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі...”

З приводу доводів апелянта про те, що під час укладення додаткових угод у 2021 році комунальне підприємство “Тернопільводоканал” не могло застосовувати практику Верховного Суду, яка склалась пізніше, апеляційний суд вважає, що норма права, викладена у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922, з моменту набрання чинності Законом № 922 в первинній редакції, містила формулювання про обмеження збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків та мала імперативний характер для всіх замовників публічних закупівель незалежно від наявності судової практики та тлумачення відповідної норми.

Крім того, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у роз`ясненнях від 27 жовтня 2016 року № 3302-06/34307-06, наголошувало на обмеженні збільшення ціни не більше ніж на 10 відсотків. У цих роз`ясненнях зазначено, що у разі коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін.

Тобто вищевказані роз`яснення вказували на необхідність урахування попередніх змін при визначенні можливості збільшення ціни, що виключає можливість послідовного додавання ціни понад 10 відсотків від первісної ціни.

Тому апеляційний суд вважає безпідставними покликання апелянта на зміну законодавства чи судової практики які б впливали на регулювання спірних правовідносин.

Щодо доводів апелянта про те, що в разі припинення дії договору про постачання електричної енергії підприємство було б вимушене певний час закуповувати електричну енергію в постачальника “останньої надії” за вартістю, суттєво вищою, ніж встановлена змінами до договору, апеляційний суд вважає, що апелянт не надав доказів того, що розірвання договору з постачальником електричної енергії та укладення договору з постачальником “останньої надії” призвело б до більших витрат, ніж збільшення ціни за електричну енергію понад 10 відсотків від первісної ціни.

Апеляційний суд встановив, що за процедурою відкритих торгів, за участю позивача переможцем визначено дочірнє підприємство “Евода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал”.

Згідно з умовами договору від 18.01.2021 № 9-Т/21 ціна за 1 кВт*год спожитої електричної енергії складає 1,588 гривень. Протягом року позивач уклав додаткові угоди, внаслідок яких ціна електроенергії збільшилася до 3,77 гривень, тобто ріст становив 137,40 % від первинної ціни електроенергії.

Аналогічно, згідно з умовами договору від 25.10.2021 № 337-Т/21, ціна за 1 кВт*год становить 2,79 гривень. Внаслідок внесення змін до цього договору, ціна електроенергії збільшилася до 3,713490 гривень, тобто ріст становив 33,1 % від первинної ціни електроенергії.

Отже, апеляційний суд встановив, що ціна електричної енергії за вищевказаними договорами збільшилась на понад 10% первісної ціни електроенергії за договором, що перевищує встановлене законом обмеження збільшення ціни до 10% від первісної ціни товару, визначеної за результатами процедури закупівлі.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, висновок Державної аудиторської служби про те, що позивач порушив вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922 є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 2 вимоги Державної аудиторської служби України від 18.07.2024 № 002000-14/8821-2024 про зобов`язання позивача вжити заходів щодо стягнення з дочірнього підприємства “Евода Трейд” комунального підприємства “Луцькводоканал” зайво сплачених коштів за спожиту електричну енергію на загальну суму 10232409,60 гривень є законним.

З приводу вказівки у вимозі конкретної суми зайво сплачених коштів, апеляційний суд зазначає, що така вказівка не виходить за межі повноважень відповідача і не свідчить про протиправність вимоги, оскільки зазначена сума є орієнтовним розміром виявлених збитків, та підставою для вжиття заходів на усунення порушення.

При цьому вимога не є виконавчим документом і не передбачає примусового стягнення вказаних коштів, а точність розрахунку конкретного розміру збитків перевіряється у судовому порядку за позовом підконтрольної установи, що подається на виконання вимоги.

Щодо вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води на загальну суму 523886,32 грн.

Згідно з пунктом А1.1 Додатка А ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 “Настанови щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва” витрати на основну, додаткову заробітну плату та будь-які інші грошові виплати працівників апарату управління відокремлених структурних підрозділів будівельної організації, лінійного персоналу, крім тих, які включені до складу виробничих бригад, обчислюються за посадовими окладами, тарифними ставками згідно з формами і системами оплати праці, встановленими будівельною організацією.

Апеляційний суд встановив, що між апелянтом та ФОП ОСОБА_1 укладено договір від 18.10.2021 № 236-п/21 на виконання робіт з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води.

Під час проведення ревізії Державна аудиторська служба надіслала запит до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 найманих працівників.

Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 17.05.2024 № 2680/5/19-00-24-07-06 інформація щодо найманих працівників у ФОП ОСОБА_1 та сплата ним єдиного внеску за найманих працівників відсутня.

Також у тендерній пропозиції, яку подавав ФОП ОСОБА_1 , відсутня інформація про наявність в штаті працівників відповідних категорій.

Згідно з абзацом п`ятим підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.

Апеляційний суд встановив, що сторони не заперечують факт виконання фізичних обсягів робіт з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води.

Проте спірним, в даному випадку, є питання правильності формування вартості цих робіт, а саме включення до актів виконаних робіт витрат на єдиний соціальний внесок у сумі 291 476,39 гривень та заробітну плату у складі загальновиробничих витрат у сумі 181 546,30 гривень, які фактично підрядник не поніс, через відсутність найманих працівників.

Пунктом 6.4.3 ДСТУ-Н Б Д. 1.1-3:2013 визначено, що за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні.

Відповідно до пункту 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт (примірні форми № КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт” та № КБ-З “Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати”, які були оформлені та оплачені у попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності, згідно з законодавством України.

Враховуючи те, що підрядник фактично не підтвердив витрати, пов`язані із заробітною платою найманих працівників на загальну суму 523 886,32 гривень, зазначені витрати безпідставно включені до актів виконаних робіт.

Позивач, у свою чергу, не належно перевірив правильність визначення витрат в актах виконаних робіт та безпідставно оплатив їх у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 3 вимоги Державної аудиторської служби України від 18.07.2024 № 002000-14/8821-2024 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за роботи з монтажу вузлів комерційного обліку холодної води на загальну суму 523 886,32 гривні є законним та обґрунтованим.

При цьому висновки апеляційного суду щодо вказівки у вимозі конкретної суми зайво сплачених коштів, які викладені вище щодо пункту 2 вимоги, є релевантними і до пункту 3 спірної вимоги.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Тернопільводоканал” залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року в справі № 500/4897/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель