Рішення від 08 грудня 2025 р. у справі №367/4084/23 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4084/23

Провадження №2/367/869/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участі секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи: ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів). В позовній заяві зазначає, що є власником вантажного малотонажного фургона марки Hundai модель H1D 2004 VIN: НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 . Свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу передано третій особі ОСОБА_3 разом із автомобілем, який він мав намір придбати. Він домовився з ОСОБА_3 про те, що він продає, а ОСОБА_3 купує автомобіль за 4000 доларів США. Між ними була домовленість щодо розстрочення платежу. Станом на початок січня 2023 року вартість автомобіля ОСОБА_3 не оплатив, у зв`язку з чим не набув права власності на нього. Він звернувся до ОСОБА_3 з вимогою негайно сплатити заборгованість чи повернути автомобіль. ОСОБА_3 повідомив, що не має можливості оплатити вартість автомобіля, через відсутність коштів, повернути автомобіль він теж не має можливості, оскільки передав його ОСОБА_2 для потреб волонтерської діяльності за те, що той доставив його у безпечне місце у березні 2022 року в період часткової окупації військами рф Київської області. ОСОБА_3 також зазначив, що звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути автомобіль, на що той відповів, що передав його на потреби ЗСУ. Відомо, що 13.01.2023 року ОСОБА_3 звернувся до поліції із заявою, про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 190 КК України, однак кримінальне провадження було закрите на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України. На даний час коштів за автомобіль він як власник не отримав, вимагати повернення автомобіля від ОСОБА_3 не має підстав, оскільки останній передав його ОСОБА_2 у тимчасове користування, який не повертає автомобіль, а стверджує, що передав його на потреби ЗСУ. ОСОБА_4 не мав права передавати автомобіль ОСОБА_2 , не оформивши своє право власності на авто. ОСОБА_2 , отримавши автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у якому в графі «власник» було зазначено: ОСОБА_1 , не міг не знати, що ОСОБА_3 не є власником спірного автомобіля та, відповідно не вправі розпоряджатися ним. Просить суд стягнути з відповідача в рахунок компенсації вартості вантажного малотонажного фургона марки Hundai модель H1D 2004 року випуску.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірний транспортний засіб було передано на потреби ЗСУ за згодою ОСОБА_3 . Він дійсно в березні 2022 року займався волонтерською діяльністю, він допоміг перевезти Бондара з його рідними з смт. Рокитне Київської області задля подальшої евакуації до Польщі. ОСОБА_3 повідомив про своє рішення щодо бажання віддати транспортний засіб на потреби ЗСУ. Залишив йому контактні дані свого знайомого, який був призваний до військової служби під час мобілізації. В подальшому йому стало відомо, що транспортний засіб все ж таки було передано на потреби ЗСУ за згодою ОСОБА_3 . Зазначає, що переконаний, ОСОБА_3 не укладав договір купівлі-продажу транспортного засобу з ОСОБА_1 , а придбав вказаний транспортний засіб по генеральній довіреності, намагаючись уникнути довгої процедури складання договору купівлі-продажу, сплати податків по ньому декларування доходів внаслідок угоди. Про що свідчить наявна довіреність від 28.03.2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зінченко О.А., зареєстрована за № 872, згідно якої ОСОБА_5 діяла на підставі довіреності від імені Назарова С.В., уповноважено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_1 з усіх без вийнятку питань пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням (укладати та підписувати від імені власника договір купівлі-продажу, міни, здача в оренду, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови) належним ОСОБА_1 транспортним засобом марки Hundai модель H1D 2004 року випуску. Вважає, що позивачем подано позов не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В ході розгляду справи представником позивача ОСОБА_7 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що згідно висновку експерта № 114 від 25.06.2025, який наданий суду експертом, ринкова вартість автомобіля складає 204 730грн., тому просить суд стягнути з відповідача на його користь 204730,40грн. в рахунок компенсації вартості вантажного малотонажного фургона марки Hundai модель H1D 2004 року випуску та судові витрати по справі.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач не з`явився, та не забезпечив явку свого представника, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заяв, клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (роздруківка з «Дії» дані оновлено 21 березня 2023 року о 10:18) вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Hundai модель H1D VIN: НОМЕР_1 2004 року випуску.

Позивач зазначає, що спірний автомобіль був переданий третій особі ОСОБА_3 , за усною домовленістю за 4000 доларів США. При цьому договору купівлі-продажу на автомобіль між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не укладався. Повну вартість автомобіля ОСОБА_3 не оплатив, у зв`язку з чим не набув права власності на нього, однак передав спірний автомобіль ОСОБА_2 для потреб волонтерської діяльності, який в свою чергу передав автомобіль на потреби ЗСУ.

Позивачем подано до суду копію постанови про закриття кримінального провадження від 25.02.2023 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 в січні 2023 року звернувся до правоохоронних органів із заявою про те, що 08.03.2022р. у зв`язку із вторгненням російських військ на територію України та ведення бойових дій ОСОБА_3 добровільно надав належний йому автомобіль марки Hundai модель H1 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 для перевезення вантажного багажу до м. Буча. У вересні 2022року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути йому належний автомобіль, але ОСОБА_2 відмовився повертати автомобіль. По даному факту Білоцерківською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000023 від 13.01.2023р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України. Допитаний ОСОБА_2 повідомив, що в Viber в групі «Перекупи» він знайшов оголошення ОСОБА_3 , який зазначав, що він є інвалідом першої групи та хоче виїхати до Польщі з мамою, сестрою та донькою, взамін свого транспортування він віддасть автомобіль Хюндай, або передасть авто на потреби волонтерів. ОСОБА_2 , займаючись волонтерською діяльністю на той час, допоміг ОСОБА_3 виїхати за кордон, а останній в свою чергу подарував автомобіль Hundai д.н.з. НОМЕР_2 волонтерам. В подальшому автомобіль в липні 2022 року був переданий на потреби ЗСУ. Постановлено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42023112030000023 від 13.01.2023р. закрити у зв`язку з встановленню відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Згідно довіреності від 11 січня 2020 року ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважив ОСОБА_9 або ОСОБА_5 або ОСОБА_10 , незалежно одне від одного представляти його інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах поліції, Державтоїнспекції, відповідному сервісному центрі МВС України усіх без вийнятку питань пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням ( продаж, обмін, здача в оренду, тощо) належним йому автомобілем марки та моделі Hundai модель H1D, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на його ім`я ТСЦ 1248 13 листопада 2019 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 . Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 11.01.2023 року, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кірія Ю.С. зареєстровано в реєстрі за № 40.

Згідно довіреності від 28.03.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зінченко О.А., зареєстрованої в реєстрі за № 872, вбачається, що ОСОБА_5 діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності посвідченої в м. Харкові, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кірія Ю.О. 11 січня 2020 року, зареєстровано в реєстрі № 40, якою уповноважено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_1 з усіх без вийнятку питань пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням (укладати та підписувати від імені власника договір купівлі-продажу, міни, здача в оренду, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови) належним ОСОБА_1 транспортним засобом марки та моделі Hundai модель H1D, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на його ім`я ТСЦ 1248 13 листопада 2019 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 . Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 11.01.2023 року.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст.76-78, 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Позивач зазначає, що на даний час право власності на автомобіль марки Hundai модель H1D VIN: НОМЕР_1 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано за ним ОСОБА_1 , проте, документально вказаний факт не підтверджує, не надано суду копії свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу (технічного паспорту), однак зазначені обставини не оспорюються відповідачем, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вони доказуванню позивачем не підлягають, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Позивач зазначає, що автомобіль був переданий ОСОБА_3 на підставі домовленості про продаж автомобіля, проте, позивач не конкретизує, де та коли домовлявся про продаж спірного автомобіля з ОСОБА_3 .

З поданих копій довіреностей судом встановлено, що власник ОСОБА_1 добровільно видав довіреність 11.01.2020 року строком дії до 11.01.2023 року з правом передоручення якою уповноважив ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , незалежно одне від одного представляти його інтереси в усіх без вийнятку питань пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням (продаж, обмін, здача в оренду, тощо) належним йому автомобілем марки та моделі Hundai модель H1D, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на його ім`я ТСЦ 1248 13 листопада 2019 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 .

В свою чергу ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_1 , по довіреності уповноважила в тому числі Бондара І.М. представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх без вийнятку питань пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням ( продаж, обмін, здача в оренду, тощо) належним йому автомобілем марки та моделі Hundai модель H1D, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на його ім`я ТСЦ 1248 13 листопада 2019 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 .

Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Відповідно п. 6.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом згідно з цим Порядком шляхом передавання відповідної заяви.

Згідно з главою 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам на підставі усного звернення заінтересованих осіб, якщо вони не суперечать закону і не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено наступний порядок передачі заяв фізичних та юридичних осіб: заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку. Зазначені заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. Відповідно до п. 4 Порядку, на прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви. У свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або зазначається, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частинах першій, другій статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Як визначено у ст. 240 цього Кодексу представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 244 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

За правилами ч. 3 ст. 249 ЦК України права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинена.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно зі ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-688цс15.

Позивач сам передав право користування автомобілем (через довіреність), отже, діяв на власний ризик, що ускладнює застосування віндикації (витребування майна з чужого володіння).

Відсутні будь які дані, щодо неотримання коштів за автомобіль марки та моделі Hundai модель H1D, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від ОСОБА_5 .

Позивач починаючи з 11.01.2020 року жодного разу не звернувся до довірених осіб ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 з вимогою надати йому звіт про виконання доручення щодо продажу його транспортного засобу, а також за цей період жодного разу не поцікавився про долю свого автомобіля.

Крім того, позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_5 , чи ОСОБА_3 було отримано повідомлення про відкликання ним довіреностей.

ОСОБА_3 не набув право власності на спірний автомобіль (договір купівлі-продажу не укладався).

Також, позивач з березня 2020 року до березня 2022 року жодного разу не звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення вищезазначеного автомобіля.

Позивачем не надано доказів щодо скасування, чи відкликання вище зазначених нотаріальних довіреностей.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 діючи в рамках повноважень визначних довіреністю від 28.03.2020 року, нотаріально посвідченою, в строки її дій, був уповноважений представляти інтереси позивача з усіх без винятку питань пов`язаних з розпорядженням автомобіля в тому числі продавати, міняти, передавати в оренду, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови) діяв добросовісно передаючи автомобіль, власником якого є позивач ОСОБА_2 , для його подальшої передачі на потреби ЗСУ.

З фактичних обставин справи вбачається, що автомобіль марки та моделі Hundai модель H1D, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого просить відшкодувати позивач з посиланням на те, що є власником автомобіля, на даний час не знищений і не втрачений.

Суд, звертає увагу, що позивачем не надано жодного належного доказу, про те, що спірний автомобіль був переданий у володіння, користування та розпорядження відповідача ОСОБА_2 .

Жодним належним доказом, поданим суду позивачем чи третьою особою по справі, клопотань від позивача чи третьої особи, щодо виклику свідків, чи витребування доказів також до суду не надходило, не спростовано твердження відповідача, про те, що спірний автомобіль був переданий ОСОБА_3 на потреби волонтерів через ОСОБА_2 з подальшою його передачею на потреби ЗСУ.

Автомобіль передано на потреби ЗСУ ОСОБА_3 по довіреності від 28.03.2020 року нотаріально посвідченої за № 872 через ОСОБА_2 .

Таким чином, при розгляді справи позивачем не доведено вчинення відповідачем правопорушення, що є необхідною умовою для виникнення деліктної відповідальності, тому суд не вбачає підстав для задоволення його вимог про стягнення з відповідача збитків.

Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які останній зазначає у позовній заяві. Вказані твердження ґрунтуються виключно на поясненнях самого позивача.

Статтею 317 ЦК України закріплено, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, подани відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власник реалізує своє право власності на власний розсуд і власність зобов`язує.

За ст. 399 цього Кодексу право володіння припиняється у разі:1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 400 цього Кодексу обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем. Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Власник має право вимагати повернення майна, яке передане ним представникові за довіреністю у законне володіння, у разі скасування довіреності і з дотриманням порядку негайного повідомлення про це своїх представників.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те що спірний автомобіль, що отриманий відповідачем є безпідставно набутими, а тому до відносин, які виникли між ними підлягає застосуванню ст. 1212 ЦПК України.

Згідно з статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що ст.1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл.83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку що на правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем не поширюється дія ст. 1212 ЦК України.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно володів автомобілем позивача, вартість якого згідно експертного висновку визначена в сумі 204 730,00 грн., враховуючи, що автомобіль передано на потреби ЗСУ, даний факт не заперечує і сам позивач, не спростовує факту передачі (дарування) автомобіля волонтерам з можливістю в подальшому передати авто на потреби ЗСУ взамін його евакуації з Київської області з подальшим вивезенням за кордон і сам ОСОБА_3 , який діяв за довіреністю від 28.03.2020 року нотаріально посвідченої за № 872, суд не вбачає наявності між позивачем та відповідачем будь-яких правовідносин, що зумовлювали б перерахування відповідачем позивачу відповідних коштів.

Суд визнає, порушення права власності ОСОБА_1 , оскільки автомобіль вибув з володіння власника поза його волею, однак власник має право вимагати повернення авто або відшкодування його вартості від останнього набувача, який недобросовісно набув майно. Передача на потреби ЗСУ, особливо під час війни, може мати пом`якшувальні обставини (форс-мажор, дія в умовах воєнного стану), але не анулює права власності.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову повністю,позовна вимога ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі, як така, що необґрунтована та недоведена.

Частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

На підставі ст. 11,17,202, 237, 240, 244, 249, 319, 371, 394, 400, 655, 1000, 1003, 1006, 1212, 1213, 1215 ЦК України, ст. 12, 19, 42, 76, 77, 81,83, 89, 141,247, 263-265, 268, 265, 273, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза