Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №357/19176/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19176/25

Провадження № 2-о/357/46/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В.П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу–

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заяви. Рух справи.

ОСОБА_1 (далі – «Заявник»), в інтересах якого діє його представник, звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – «Заінтересована особа»).

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

Заявник ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 55 річного віку, а тому відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пенсію зі зниженим пенсійним віком, оскільки відноситься до осіб, що проживали на територіях радіоактивного забруднення у період 1986-1993 роки.

Заявник з метою призначення пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, подав наявні у нього документи, що необхідні для призначення пенсії.

Однак, відповідно до Рішення про відмову призначенні пенсії ГУ ПФУ у Волинській області № 104250022977 від 11.09.2025 року зазначено наступне: за документами доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , оскільки вказане в трудовій книжці прізвище заявника « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

До моменту отримання такої відмови заінтересованої особи, Заявник не звертав увагу, як його прізвище зазначалось у паспорті громадянина України, в трудовій книжці та в інших документах, в яких прізвище заявника зазначалось на російській мові. Тому, ним для вирішення даного питання були дослідженні наступні документи:

- паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2 виданий Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області від 19.01.1996року, в якому прізвище російською мовою заявника зазначено як ОСОБА_2 ;

- трудова книжка НОМЕР_1 від 18.03.1992року, в якій прізвище російською мовою заявника зазначено як « ОСОБА_3 »;

- свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 08.08.1970 року, в якому прізвище Заявника зазначено лише українською мовою;

- свідоцтво про восьмирічну освіту НОМЕР_4 від 12.06.1985 року, в якому прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 »;

- посвідчення № 10/Т-33 від17.04.1990 року Міністерства геології СССР, в якому прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 »;

- комсомольський квиток № НОМЕР_5 від 25.03.1988 року, в якому прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 »;

- диплом НОМЕР_6 Київського геологорозвідувального технікуму Держкомгеології України від 03.03.1992року, в якому прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 »;

- військовий квиток НОМЕР_7 від 20 листопада 1988 року, в якому прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 »;

- паспорт громадянина України батька Заявника - ОСОБА_4 , в якому його прізвище російською мовою було зазначено як « ОСОБА_3 ».

Таким чином, склалася ситуація, що прізвище заявника російською мовою в радянські часи зазначалося як « ОСОБА_3 ».

Трудова книжка була оформлена у 1992 році, а паспорт НОМЕР_2 у 1996році. Таким чином, вочевидь, в паспорті радянського зразка, що був виданий ОСОБА_1 до 1996 року його прізвище російською мовою було зазначено як « ОСОБА_3 », а після його заміни у 1996 році, Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області прізвище російською мовою було зазначено як « ОСОБА_2 », у результаті чого виникла розбіжність у документах.

Представником Заявника було подано адвокатський запит до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби з проханням надати інформацію як зазначалось прізвище російською мовою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у паспорті радянського зразка, що був виданий ОСОБА_1 до 1996 року та надати копії наявних документів, що підтверджують даний факт.

Згідно з відповіддю Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби від 18.11.2025 року зазначено, що за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання виявлено заяву про видачу паспорта громадянина колишнього СРС зразка 1974 року серії НОМЕР_8 , виданого 26.09.1986 Білоцерківським МВВС в Київській області на ім`я ОСОБА_1 (рос.мова), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, написання прізвища Заявника при оформленні трудової книжки російською мовою відповідало діючому на той момент паспорту.

Додатково заявником була отримана Довідка від 14.11.2025 року № 02-34/12 Управління охорони здоров`я Білоцерківської міської ради, що підтверджує період роботи заявника з 16 березня 1992року по 01 травня 1993 рік.

Також, у заявника наявна довідка з Приватного підприємства «Таймер», що підтверджує період роботи на підприємстві , що відповідає внесеним записам до трудової книжки.

Таким чином, наявні довідки та документи можуть свідчити , що трудова книжка НОМЕР_1 від 18.03.1992року належить заявнику. Окремо слід зазначити, що виправити зазначене прізвище у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 на разі не можливо, оскільки заявник змінив паперовий паспорт на ІД картку.

Таким чином, Заявнику необхідно встановити факт належності йому трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж , що дасть йому право на зарахування трудового стажу зазначеного у трудовій книжці та призначення пенсії. У зв`язку з чим Заявник змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

За таких умов Заявник просив суд встановити факт належності правовстановлюючого документа особі, а саме, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 18.03.1992 року належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 .

28.11.2025 року судом відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 38).

У судове засідання Заявник не з`явився, до канцелярії суду його представник подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала у повному обсязі просила їх задовольнити (а.с. 55).

У судове засідання представники заінтересованих осіб не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області при розгляді справи поклався на розсуд суду (а.с. 49).

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно з ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заявник з метою призначення пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, подав наявні у нього документи, що необхідні для призначення пенсії. Відповідно до Рішення про відмову призначенні пенсії ГУ ПФУ у Волинській області №104250022977 від 11.09.2025 року зазначено наступне: за документами доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , оскільки вказане в трудовій книжці прізвище заявника « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » (а.с. 13-14).

Так, відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 прізвище Заявника у російській та українській літерації вказано як « ОСОБА_2 » (а.с. 18-19).

Водночас, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім`я Заявника, його прізвище у російській літерації вказано як « ОСОБА_3 » (а.с. 15-17).

Згідно зі свідоцтвом про народження Заявника серії НОМЕР_10 його прізвище вказано як « ОСОБА_2 » (а.с. 20).

У свідоцтві про восьмирічну освіту НОМЕР_4 від 12.06.1985 року прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 » (а.с. 21).

У посвідчення №10/Т-33 від17.04.1990 року Міністерства геології СССР прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 » (а.с. 22).

У комсомольському квитку №90303161 від 25.03.1988 року прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 » (а.с. 23).

У дипломі НОМЕР_6 Київського геологорозвідувального технікуму Держкомгеології України від 03.03.1992 року прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 » (а.с.24).

У військовому квитку НОМЕР_7 від 20.11.1988 року прізвище російською мовою Заявника зазначено як « ОСОБА_3 » (а.с. 25).

У паспорті громадянина України батька Заявника - ОСОБА_4 , його прізвище російською мовою було зазначено як « ОСОБА_3 » (а.с. 26).

Довідка від 14.11.2025 року № 02-34/12 Управління охорони здоров`я Білоцерківської міської ради, що підтверджує період роботи заявника з 16 березня 1992року по 01 травня 1993 рік (а.с. 27).

Також, у заявника наявна довідка з Приватного підприємства «Таймер», що підтверджує період роботи на підприємстві , що відповідає внесеним записам до трудової книжки (а.с. 28).

Згідно з відповіддю Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби від 18.11.2025 року зазначено, що за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання виявлено заяву про видачу паспорта громадянина колишнього СРС зразка 1974 року серії НОМЕР_8 , виданого 26.09.1986 Білоцерківським МВВС в Київській області на ім`я ОСОБА_1 (рос.мова), ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 29).

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, в рішенні у справі «Буланов і Купчик проти України» від 09.12.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й в рішенні у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Згідно з ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженням цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавити: особа власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК; інші особи, які зацікавлені у встановленні факту.

Висновки суду.

Таким чином, надані Заявником докази у своїй сукупності підтверджують вказані ним обставини та Заінтересованими особами не спростовані.

Суд приходить до висновку про те, що заяву необхідно задовольнити, оскільки вона обґрунтована, а її доводи не спростовані та підтверджені належним, достовірними та допустимими доказами.

Резолютивна частина.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 10, 81, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.03.1992 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_9 .

Заінтересовані особи:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, місцезнаходження: вулиця Кравчука, будинок 22-В, місто Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ: 13358826.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ: 22933548.

Повне судове рішення складено 15.01.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров