Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №280/7212/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7212/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (суддя Прасов О.О.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕВЕС» та ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду за кордон,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕВЕС» - Шмигльова Віталія Васильовича до повного погашення боргу.

Ухвалою суду першої інстанції від 19 серпня 2025 року було позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕВЕС»; 2. ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду за кордон – повернуто позивачу.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Позиція суду першої інстанції щодо встановлення контролюючому органу тримісячного строку для звернення до суду після закінчення 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги не відповідає вимогам п.2 ст.122 КАС України та ст.102 та пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. Доводи суду першої інстанції щодо необхідності дотримання тримісячного строку після направлення податкової вимоги та спливу 240 днів не є ні нормативно-обґрунтованим, ні логічним, оскільки спотворюють інститут забезпечення виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, так як після закінчення такого тримісячного строку податковий орган взагалі ніколи не зможе звернутися до суду з даним позовом, а відповідальна особа (керівник юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника) зможе ніколи не відповідати за наявний борг.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як свідчать матеріали справи, 18.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕВЕС», ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕВЕС» - Шмигльова Віталія Васильовича до повного погашення боргу.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 позовна заява залишена без руху.

Суд зазначив про необхідність подачі заяви про поновлення пропущеного строку з документальними доказами поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Позивачем надано до суду документи на виконання ухвали суду.

Повертаючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, а протилежного позивачем не доведено.

За висновками суду першої інстанції, позивачем нормативно та документально не обґрунтовано поважності пропуску строку звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду та не подано до суду належної заяви та доказів щодо поважності причини пропуску строку.

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 КАС України.

Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Вказана норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень: саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід вважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками.

Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує рівність інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.

При цьому, правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Як було встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом сформована та надіслана відповідачу-1 податкова вимога форми Ю від 15.08.2019 за №25630-50/828 на суму 87541,95 грн. (що є меншою за 1 мільйон гривень). Податкова вимога отримана відповідачем 15.10.2019, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення.

Відповідно, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України для сплати податкового боргу, завершився 12.06.2020. Саме ця дата є тим днем, саме з якого у контролюючого органу виникли правові підстави для реалізації владної компетенції та пред`явлення відповідних позовних вимог, а відтак з цього моменту почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції було враховано, що параграф 2 глави 11 розділу II Податкового кодексу України було доповнено статтею 289-2 Законом України від 30.11.2021 за №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності 01.01.2022.

Аналогічно ст.87 Податкового кодексу України доповнено пунктом 87.13 згідно із Законом України від 30.11.2021 за №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності 01.01.2022.

Тобто, 240 днів закінчились 28.08.2022. Позовну заяву необхідно було подати до 29.11.2022 до 24 год. 00 хв.

Позовна заява подана до суду лише 18.08.2025, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не скористався своїми владними повноваженнями у межах та у спосіб визначені законодавством (пунктом 87.13 статті 87 ПК України та статті 122 КАС України), при цьому жодних поважних причин такого пропуску ним не наведено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕВЕС» та ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду за кордон залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 14 січня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш