Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №160/22689/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22689/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року

у адміністративній справі № 160/22689/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року закрито провадження у справі №160/22689/25 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення 26.05.2025 року перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01.06.2025 року, без врахування отриманої померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заробітної плати в зоні відчуження з 17.05.1986 року по 26.05.1986 року, згідно довідки № 190 від 21.11.2005 року, виданої адміністрацією ЗАТ «МАСП», у розмірі відшкодування фактичних збитків, та щодо визначення розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , внаслідок такого перерахунку, з 01.06.2025 року, у 5483,88 грн, та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , виплату пенсії по втраті годувальника, з 01.06.2025 року, у попередньому розмірі, тобто виходячи із розміру пенсії годувальника ОСОБА_2 , обчисленої із його заробітної плати в зоні відчуження з 17.05.1986 року по 26.05.1986 року, згідно довідки № 190 від 21.11.2005 року, виданої адміністрацією ЗАТ «МАСП», у розмірі відшкодування фактичних збитків, а також здійснити перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою нею пенсією по втраті годувальника та розміром пенсії по втраті годувальника, який належав до виплати.

Зазначена ухвала суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку позивачем з підстав її незаконності та норм матеріального і процесуального права, неповного встановлення фактичних обставин у справі, у зв`язку з чим просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підтвердження вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року у справі № 160/7457/19 відповідачем було виконано добровільно та виконавче провадження за ним не відкривалося, а строки пред`явлення виконавчого документа до виконання за цим рішенням

суду, яке набрало законної сили ще 07.08.2020 року закінчився 07.08.2023 року, і спір між сторонами у цій справі № 160/22689/25 виник тільки 01.06.2025 року, тобто за межами

строку пред`явлення виконавчого документа до виконання за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року у справі № 160/7457/19.

При цьому, позивач посилаючись на положення ст.287, ч.1 і ч.4 ст.382, ч.ч.1-6, 9 ст.382-3 КАС України наголошує на тому, що застосування такого виду судового контролю за ст.382 ККАС України як зобов`язання подати звіт, не поновить її порушених прав адже фактично, рішення суду від 04.03.2020 року є виконаним і відповідач застосував розмір пенсії померлого годувальника на момент його смерті із врахуванням довідки від 21.11.2005 року за №190 для призначення пенсії по втраті годувальника, проте всі грошові доходи населення підлягають періодичній індексації, але у спірній ситуації відповідач не індексує вказаний розмір пенсії належним чином та проведенні начебто індексації, що вбачається з розрахунків, наданих самим відповідачем, відкидає показники заробітку померлого годувальника в зоні відчуження, отже, суд в порядку розгляду звіту за наслідками виконання судового рішення від 04.03.2020 року у справі № 160/7457/19 не зможе вжити заходи на поновлення прав позивача, так як необхідні заходи реагування виходять за межі предмета спору у тій справі, що судом першої інстанції не було враховано під час закриття провадження у справі, також як і не було узято до уваги, що вирішити спір між сторонами в інший спосіб, ніж розгляд позовних вимог позивача ОСОБА_1 по суті у встановленому КАС України порядку неможливо.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказуючи на безпідставність доводів позивача просить залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та відзиву відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 09.04.2017 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що була призначена за пенсією померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка ОСОБА_2 пов`язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Спір з приводу призначеної позивачу пенсії по втраті годувальника вирішувався у судовому порядку і рішенням Дніпропетровського окружного апеляційного суду від 04.03.2020 по справі № 160/7457/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було вже зобов`язано здійснити нарахування та перерахунок ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 11.08.2017, виходячи з розміру пенсії, отримуваної померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 годувальником ОСОБА_2 на момент смерті, з врахуванням постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.05.2015 у справі № 212/10875/14-а про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 починаючи з 22.03.2012 із застосуванням довідки від 21.11.2005 № 190, а також було зобов`язано виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Як встановлено за матеріалами справи, на виконання рішення Дніпропетровського окружного апеляційного суду від 04.03.2020 по справі № 160/7457/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській проведено перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 11.08.2017 з урахуванням довідки від 21.11.2005 № 190, але при перевірці пенсійної справи ОСОБА_1 було виявлено невідповідність при виконанні рішення Дніпропетровського окружного апеляційного суду від 04.03.2020 № 160/7457/19 щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника з 11.08.2017, виходячи з розміру пенсії, отримуваної померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 годувальником ОСОБА_2 на момент смерті, з врахуванням постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.05.2015 у справі № 212/10875/14-а про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 починаючи з 22.03.2012 із застосуванням довідки від 21.11.2005 № 190. Оскільки пенсія годувальника ОСОБА_2 на 11.08.2017 із застосуванням довідки від 21.11.2005 № 190 складала 10740,00 грн., то відповідно, пенсія по втраті годувальника з 01.06.2025 мала б складати суму у розмірі 5483,88 грн, де: 5370,00 грн — розмір пенсії по втраті годувальника (10740,00 грн х 50 %); 113,88 грн — щомісячна компенсація непрацездатному члену сім`ї за втрату годувальника через Чорнобильську катастрофу п.4 постанови КМУ № 112. Пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність з 01.06.2025.

Отже, судом беззаперечно встановлено і сторонами по справі не спростовується, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 160/7457/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним нарахування ОСОБА_1 з 11.08.2017 пенсії у зв`язку з втратою годувальника без врахування розміру пенсії померлого годувальника станом на 08.04.2017; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розміру пенсії, отримуваної померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на момент смерті, з врахуванням постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.05.2015 у справі № 212/10875/14-а про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , починаючи з 22.03.2012 із застосуванням довідки від 21.11.2005 №190.

Визнано протиправним та скасувати рішення від 14.05.2018 № 102/395 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника; та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та перерахунок ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 11.08.2017, виходячи з розміру пенсії, отримуваної померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 годувальником ОСОБА_2 на момент смерті, з врахуванням постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.05.2015 у справі № 212/10875/14-а про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 починаючи з 22.03.2012 із застосуванням довідки від 21.11.2005 № 190, та виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами пенсії у зв`язку з втратою годувальника. В іншій частині позовних вимог відмовлено, а вказане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у травні 2025 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, з метою усунення невідповідності пенсійної виплати рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, проте за матеріалами пенсійної справи відбулося зменшення розміру пенсії позивача, що у сукупності саме і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, в якому заявлено вимоги про: протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення 26.05.2025 року перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01.06.2025 року без врахування отриманої померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заробітної плати в зоні відчуження з 17.05.1986 року по 26.05.1986 року, згідно довідки № 190 від 21.11.2005 року, виданої адміністрацією ЗАТ «МАСП», у розмірі відшкодування фактичних збитків, та щодо визначення розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , і внаслідок такого перерахунку з 01.06.2025 року розмір пенсії становить у 5483,88 грн; та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника з 01.06.2025 року у попередньому розмірі, тобто виходячи із розміру пенсії годувальника ОСОБА_2 , обчисленої із його заробітної плати в зоні відчуження з 17.05.1986 року по 26.05.1986 року, згідно довідки № 190 від 21.11.2005 року, виданої адміністрацією ЗАТ «МАСП», у розмірі відшкодування фактичних збитків, а також здійснити перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою нею пенсією по втраті годувальника та розміром пенсії по втраті годувальника, який належав до виплати.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом цього спору у цій справі є дії відповідача, фактично вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 160/7457/19, з яким позивач не погоджується.

Спираючись на положення ст.124 Конституції України, ст.14 КАС України та ст.370, ст.382, ст.383 КАС України, а також Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII, яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а вжиття таких обов`язків покладається саме на державну виконавчу службу – суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що наявність спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову, а судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у передбаченому ст.382 КАС України порядку, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, оскільки судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у разі невиконання судового рішення та/або неналежного його виконання, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення та/або його не належне виконання не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2019 у справі №806/2143/15.

За наведених обставин, суд першої інстанції правильно визначивши предмет позову у даній справі дійшов цілком обґрунтованого висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 160/7457/19, тобто, заявлені позовні вимоги у цій справі стосуються саме порядку виконання судових рішень, і відповідно, у даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.

Судова колегія у повному обсязі погоджуючись з висновками суду першої інстанції у цій справі визнає законним закриття судом у цій справі згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України провадження у цій справі виходячи з наявності спеціальних правових норм КАС України (ст.ст.382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності та з огляду на те, що позивачем у цій справі по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів, які стосуються питання виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 160/7457/19, колегії суддів вважає, що доводами апеляційної скарги позивача не спростовуються висновки суду першої інстанції у цій справі, а відповідно правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції у цій справі з наведених в апеляційній скарзі позивача підстав відсутні.

Керуючись ст.ст. 248, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня ухвалення постанови апеляційного суду.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва

суддя Д.В. Чепурнов