Постанова від 17 грудня 2025 р. у справі №340/982/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2025 року м.Дніпросправа № 340/982/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 340/982/25 (суддя Петренко О.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при переміщенні до військової частини НОМЕР_2 ;

- стягнути з військової частини на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при переміщенні до військової частини НОМЕР_2 за період з 09.12.2024 по день фактичної виплати - 30.01.2025 в сумі 36364,64 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що під час переміщення військовослужбовця фактично відбувається припинення правовідносин з однією військовою частиною та встановлення правовідносин з іншою. Позивач вважає, що в спірному випадку є аналогія – звільнення працівника в зв`язку з переведенням на інше підприємство, відповідно до п. 5 ст.36 КзПП України, що, в свою чергу, надає йому право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не було зроблено військовою частиною.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі його позовні вимоги.

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні з часу зарахування до списків особового складу військової частини до дня виключення включно. В даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 14.07.2022 року по 09.12.2024 року включно перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 . При переміщенні військовослужбовця до іншої військової частини грошове забезпечення здійснюється за новим місцем служби. Тобто з 10.12.2024 року обов`язок з грошового забезпечення покладається на Військову частину НОМЕР_2 , яка не несе відповідальності за всі попередні розрахунки Військової частини НОМЕР_1 . Позивач наполягає, що під час переміщення військовослужбовця фактично відбувається припинення правовідносин з однією військовою частиною ( НОМЕР_1 ) та встановлення з іншою ( НОМЕР_2 ) за дотриманням безперервності проходження військової служби.

09.12.2024 року у відповідача виник обов`язок виплати всіх належних сум позивачеві з письмовим повідомленням про їх нарахування та виплату, що виконано з порушенням строків. Період затримки виплати грошового забезпечення військовослужбовця за грудень 2024 року становить з 09.12.2024 (дата виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) до моменту розрахунку - 11.01.2025. Відповідно до ст. 117 КЗпП позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 під час переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .

Також у скарзі позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 3000грн.

Відповідач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 09.12.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 361 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони та оборони, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із переведенням до нового місця служби на посаду стрільця-снайпера десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу запасної десантно-штурмової роти запасного десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 (а.с.24).

Позивач стверджує, що з ним не було своєчасно проведено розрахунок при звільненні з військової частини з моменту виключення зі списків особового складу, а отже, він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не було зроблено військовою частиною – відповідачем у справі.

Кількість днів затримки повного розрахунку відповідача з позивачем за розрахунком останнього складає 52 дні (з 09.12.2024 -дата виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення до моменту остаточного розрахунку - 30.01.2025).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при його звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у відповідача у спірному випадку не виникає обов`язку з виплати середнього заробітку позивачу згідно ст. 117 КЗпПУ, оскільки військовослужбовець продовжує служити та отримувати грошове забезпечення, тобто його не було звільнено з військової служби, а лише переведено до іншої військової частини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) та Положенням про проходження громадянами України військової служби за контрактом у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), Кодексом законів про працю України ( далі КЗпП України).

Згідно статті 2 Закону №2232- ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону №2232- ХІІ, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №2232-Х11 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно частини 7 статті 26 Закону №№2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 12 Положення №1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Пунктом 242 Положення №1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Вказаним Положенням №1153/2008 визначені питання не тільки звільнення військовослужбовців, а й переміщення військовослужбовців.

Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб офіцерського складу між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види, окремі роди військ (сил) Збройних Сил України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. У період дії воєнного стану переміщення осіб офіцерського складу у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що підпорядковані Головнокомандувачу Збройних Сил України, здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно п.109 Положення №1153/2008 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

Таким чином, законодавством чітко розрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, та при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами одного та різних видів, родів військ.

Передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні з вини роботодавця та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Обов`язковою умовою виникнення правових підстав для застосування норм ст. 117 КЗпП України є саме факт звільнення працівника (у спірному випадку військовослужбовця).

Втім, з матеріалів справи вбачається, що позивач є таким, що з 09 грудня 2024 року вибув до нового місця служби (а.с.24).

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що переміщення військовослужбовця по службі, яке також передбачає виключення його зі списків особового складу однієї військової частини та зарахування до таких списків іншої, не може вважатися звільненням з військової служби, тобто тим юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує виникнення у військової частини обов`язку з проведення всіх необхідних розрахунків за правилами п. 242 Положення №1153/2008, недотримання якого має своїм наслідком відповідальність, передбачену ст.117 КЗпП України.

Так, зі змісту наказу №361 від 09.12.2024 встановлено, що солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони та оборони, який призначений наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 06.12.2024 № 1675-РС на посаду стрільця-снайпера десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу запасної десантно-штурмової роти запасного десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 09.12.2024 справи та посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони та оборони здав і вибув до нового місця служби – військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 (а.с.24).

При цьому, матеріалами справи підтверджено проведення розрахунку відповідача з позивачем 11.01.2025 року - виплата грошового забезпечення за 9 днів грудня 2024, а 31.01.2025 - виплата недоотриманого грошового забезпечення та додаткової винагороди. Виплати проведено відповідачем в межах місячного розрахунку.

У відповідача у спірному випадку не виникає обов`язку з виплати середнього заробітку позивачу згідно ст. 117 КЗпПУ, оскільки військовослужбовець продовжує служити та отримувати грошове забезпечення, тобто його не було звільнено з військової служби, а лише переведено до іншої військової частини.

За встановлених обставин, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, відсутні і підстави для розподілу судом судових витрат, зокрема в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №340/982/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак