Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №520/8941/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 р. Справа № 520/8941/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Національного університету цивільного захисту України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, по справі № 520/8941/25

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України , Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) №20 від 13.01.2025 «Про звільнення осіб начальницького складу» в частині звільнення із служби цивільного захисту полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, - за підпунктом 4 пункту 176 (у зв`язку із скороченням штату), з правом носіння форменого одягу;

- визнати протиправним та скасувати наказ Національного університету цивільного захисту України №201 від 14.03.2025 (по особовому складу) в частині: полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки вважати таким, що справи та посаду здав, виключити з кадрів ДСНС України та зняти з усіх видів забезпечення 14.03.2025;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України з 14.03.2025, з одночасним поновленням у кадрах ДСНС України;

- стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.03.2025 по день ухвалення судового рішення;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) №20 від 13.01.2025 «Про звільнення осіб начальницького складу» в частині звільнення із служби цивільного захисту полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, - за підпунктом 4 пункту 176 (у зв`язку із скороченням штату), з правом носіння форменого одягу.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національного університету цивільного захисту України №201 від 14.03.2025 (по особовому складу) в частині: полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки вважати таким, що справи та посаду здав, виключити з кадрів ДСНС України та зняти з усіх видів забезпечення 14.03.2025.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України з 14.03.2025, з одночасним поновленням у кадрах ДСНС України.

Стягнуто з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.03.2025 по день ухвалення судового рішення у сумі 341847,88 грн.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Національний університет цивільного захисту України, не погодившись із рішення суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, у яких просили рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі зазначали, що ОСОБА_1 було своєчасно попереджено про наступне звільнення, було запропоновано посаду заступника начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки, а згодом в усній формі посаду начальника кафедри фізичної підготовки навчально – наукового інституту цивільного захисту, на яку він був погоджений комісією ДСНС. Проте, від вказаних посад позивач відмовлявся. Крім того, Національний університет цивільного захисту України зазначав про помилковість проведеного судом першої інстанції розрахунку середнього заробітку, оскільки при обчисленні розміру середньоденного заробітку судом враховано суму матеріальної допомоги на оздоровлення,/ яка в силу п. 4 Порядку № 100 не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

Також, апелянти наголошували на безпідставному розгляді судом першої інстанції справи у спрощеному порядку без виклику сторін.

Крім того, Державна служба України з надзвичайних ситуація зазначала про звернення позивача до суду із даним позовом з порушення встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України на підставі контракту від 05.07.2024 №41/24 про проходження служби цивільного захисту строком дії три роки.

Згідно з п. 5 контракт може бути припинено (розірвано) достроково з ініціативи ДСНС, а особа рядового і начальницького складу, яка проходить службу цивільного захисту за контрактом, звільняється зі служби, зокрема за віком - у зв`язку із скороченням штату у разі неможливості проходження служби цивільного захисту у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до наказу ДСНС України від 01.11.2024 № М/11-дск в Національному університеті цивільного захисту України (далі НУЦЗ України) та Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України (далі ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля) проводилися організаційно-штатні заходи з подальшим об`єднанням двох вищеназваних навчальних закладів.

08.11.2024 позивачу доведено до відома наказ Національного університету цивільного захисту України №297 «Про наступне вивільнення» з 13.01.2025.

На момент попередження про наступне вивільнення відповідно до наказу НУЦЗ України від 08.11.2024 № 297 о/с «Про наступне вивільнення» та наказу ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля від 08.11.2024 № 380 о/с «Про наступне вивільнення» на кафедрі фізичної підготовки факультету пожежної безпеки НУЦЗ України проходили службу 4 науково-педагогічних працівника начальницького складу служби ЦЗ, на кафедрі спеціальної та фізичної підготовки факультету оперативно-рятувальних сил ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля проходили службу 9 науково-педагогічних працівників начальницького складу служби ЦЗ, які були попереджені про наступне вивільнення з 13.01.2025.

Відповідно до організаційно-штатної структури НУЦЗ України новостворена кафедра фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту має 10 науково педагогічних посад начальницького складу служби ЦЗ.

На момент попередження про наступне вивільнення відповідно до досвіду роботи, напрямку діяльності під час проходження служби позивача вакантними були посади: 1) начальник кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 2) заступник начальника кафедри фізичної підготовки навчально наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 3) доцент кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 4) доцент кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 5) старший викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 6) старший викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 7) старший викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 8) викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 9) викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 10) викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України.

ОСОБА_1 було запропоновано посаду заступника начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту.

Відповідно до атестаційного листа від 19.12.2024 за результатами атестування позивач займаній посаді відповідає, підлягає звільненню зі служби у зв`язку зі скороченням штату (протокол №10 від 19.12.2024).

19.12.2024 позивач подав рапорт з проханням про звільнення зі служби цивільного захисту у зв`язку із скороченням штату. Від запропонованої посади заступника начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту відмовився.

В подальшому позивачу повторно запропоновано посаду начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту.

Наказом НУЦЗ від 25.12.2024 «Про відрядження та відпустки» та на підставі листа НУЦЗ України від 23.12.2024 № 8801-4294/8811 26.12.2024 позивача було направлено для участі у засіданні комісії на співбесіду щодо попереднього вивчення ділових, професійних та особистих якостей, рівня професійної підготовки кандидатів для призначення на посади закладів освіти із специфічними умовами навчання та науково дослідних установ, які належать до сфери управління ДСНС, яка здійснювалась відповідною комісією ДСНС України у місті Києві.

26.12.2024 з позивачем було проведено співбесіду щодо попереднього вивчення ділових, професійних та особистих якостей, рівня професійної підготовки кандидатів для призначення на посади закладів освіти із специфічними умовами навчання та науково-дослідних установ, які належать до сфери управління ДСНС, яка здійснювалась у місті Києві відповідною комісією ДСНС України.

Згідно з витягом з протоколу №2 від 26.12.2024 «1.22. Полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальник кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, - кандидата на посаду НАЧАЛЬНИКА КАФЕДРИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ НАВЧАЛЬНО- НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ. КОМІСІЯ ПОСТАНОВИЛА: Рекомендаційний висновок: за результатами рейтингових показників ОСОБА_1 рекомендується щодо призначення на посаду начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту Національного університету цивільного захисту України.»

13.01.2025 наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) №20 «Про звільнення осіб начальницького складу», звільнено із служби цивільного захисту полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, - за підп. 4 п. 176 (у зв`язку із скороченням штату), з правом носіння форменого одягу. Підстава: наказ ДСНС України від 01.11.2024 № М/11 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у закладах освіти ДСНС», подання ректора Національного університету цивільного захисту України Толока І.В., рапорт ОСОБА_1 .

Наказом Національного університету цивільного захисту України №201 від 14.03.2025 (по особовому складу) полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки, якого наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 13.01.2025 № 20 звільнено зі служби цивільного захисту за п. 176 підп. 4 (у зв`язку із скороченням штату) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, з правом носіння форменого одягу, виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення 14.03.2025.

Позивач, вважаючи протиправними накази відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності припинення перебування позивача на посаді, а оскаржувані накази прийнято без врахування всіх обставин і підстав звільнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов`язки визначаються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - КЦЗ) та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі - Положення №593).

Частиною першою статті 101 КЦЗ передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 99 КЦЗ до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Отже, різновидом публічної служби в органах цивільного захисту є служба цивільного захисту за контрактом осіб рядового або начальницького складу.

Особливістю цього виду служби цивільного захисту є те, що він реалізується громадянами України в добровільному порядку на умовах, визначених контрактом, у разі, якщо вони відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати службові обов`язки.

При цьому, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за своєю правосуб`єктністю відносяться до спеціальної категорій суб`єктів права, правовідносини з якими регулюються нормами спеціального законодавства.

Так, у силу вимог пункту 3 Положення № 593 особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Відповідно до п. 45 Положення № 593 контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Пунктом 182 Порядку № 593 передбачено, що Контракт про проходження служби цивільного захисту може бути розірвано достроково з ініціативи ДСНС, яку представляє керівництво органу чи підрозділу цивільного захисту, і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби цивільного захисту у випадках, передбачених підпунктами 2-4, 6-9, 11-16 пункту 176 і абзацом першим пункту 178 цього Положення.

Так, згідно з п. 176 Порядку № 593 Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту, зокрема, у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості проходження служби цивільного захисту у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два місяці.

Підпунктами 2, 3 п. 63 Положення №593 закріплено, що призначення осіб рядового і начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється: на рівнозначні посади: - в інтересах служби для більш доцільного використання за фахом чи досвідом практичної роботи; у разі проведення планової заміни, ротації кадрів; за особистим проханням з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів; за сімейними обставинами; за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС; - на нижчі посади: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів; за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС; з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами атестації; за особистим проханням; у порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 64 Положення №593 призначення з вищих посад на нижчі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового і начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі цивільного захисту.

Пунктом 65 Положення №593 передбачено, що під час здійснення організаційно-штатних заходів, пов`язаних із скороченням чисельності, переважне право залишення на посаді надається більш кваліфікованій особі.

Отже, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Так, згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Таким чином, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Судовим розглядом встановлено, що звільнення позивача відбулось за підп. 4 п. 176 Положення № 593 (у зв`язку із скороченням штату) на підставі наказу ДСНС України від 01.11.2024 № М/11 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у закладах освіти ДСНС».

Із матеріалів справи встановлено, що позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 08.11.2024 шляхом доведення до відома наказу Національного університету цивільного захисту України №297 «Про наступне вивільнення» з 13.01.2025.

На момент попередження про наступне вивільнення вакантними були наступні посади: 1) начальник кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 2) заступник начальника кафедри фізичної підготовки навчально наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 3) доцент кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 4) доцент кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 5) старший викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 6) старший викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 7) старший викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 8) викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 9) викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України; 10) викладач кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту НУЦЗ України.

Втім, ОСОБА_1 була запропонована посада заступника начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту, яка є нижчою за посаду, яку обіймав позивач.

При цьому, відповідачем не було дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо пропонування працівнику одночасно з попередженням про звільнення всі наявні вакантні посади, які відповідають фаху, досвіду, рівню професійної підготовки, що існують в навчально-науковому інституті цивільного захисту, незалежно від того, в якому структурному підрозділі позивач працював, та які були актуальними на день попередження про майбутнє звільнення.

Стосовно посилань відповідача на подання ОСОБА_1 рапорту від 19.12.2024 з проханням про звільнення зі служби цивільного захисту у зв`язку із скороченням штату, колегія суддів зазначає, що за змістом даного рапорту позивач відмовився від запропонованої на той час йому посади заступника начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту.

У той же час, відмови від посади начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту ОСОБА_1 не висловлював, що не заперечується відповідачем.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що така посада була запропонована йому в усному порядку 24.12.2024.

Також, відповідно до витягу із протоколу атестаційної комісії №2 від 26.12.2024 ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, - кандидата на посаду начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, визнано таким, що відповідає посаді та рекомендовано щодо призначення на вказану посаду.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки в подальшому позивачу було запропоновано рівнозначну посаду, позивач має відповідну кваліфікацію та його кандидатуру погоджено на зайняття посади начальника кафедри фізичної підготовки навчально-наукового інституту цивільного захисту, відповідачем не доведено наявність обґрунтованих підстав неможливості працевлаштування позивача на вказаній посаді, а отже і правомірність звільнення ОСОБА_1 .

Таким чином оскаржені накази Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) №20 від 13.01.2025 «Про звільнення осіб начальницького складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , Національного університету цивільного захисту України №201 від 14.03.2025 (по особовому складу) в частині звільнення ОСОБА_1 є неправомірними та підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України.

Стосовно доводів в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у неналежному розмірі з огляду на врахуванні при його обчисленні сум допомоги на оздоровлення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно з довідкою Національного університету цивільного захисту України середньоденний заробіток позивача складає 2492,24 грн. (147042,00 грн / 59 днів), який обрахований виходячи із двох останніх місяців роботи позивача (січень 2025 року – 98028,00 грн. та лютий 2025 року – 49014,00 грн.).

У той же час, досліджуючи складові нарахованої заробітної плати за вказаний період слід зазначити, що у січні 2024 49014 грн. з загального розміру становила сплачена матеріальна допомога на оздоровлення.

В силу п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у п. 4 цього Порядку, а саме одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що належний розмір середньоденної заробітної плати становить 1661,5 грн. (98028,,00 грн / 59 днів), який обрахований виходячи із двох останніх місяців роботи позивача (січень 2025 року – 49014,00 грн. та лютий 2025 року – 49014,00 грн.).

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 15.03.2025 по 30.07.2025 складає 227625,5 грн. (1661,5 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 137 (календарні дні за час вимушеного прогулу).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, втім враховуючи застосований при цьому судом першої інстанції підхід до його розрахунку, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.03.2025 по день ухвалення судового рішення у сумі 227625,5 грн.".

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно безпідставного розгляду судом першої інстанції справи у спрощеному порядку без виклику сторін, колегія суддів зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 2 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Так, предметом даного спору є питання поновлення особи на публічній службі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Водночас, п. 10 ч. 6 ст.12 КАС України передбачено, що справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, перелік справ, у спори у яких розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження визначений ч. 4 ст. 12 КАС України, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відкрито спрощене провадження у справи, розгляд справи вирішено здійснювати одноособовим складом суду в порядку спрощеного провадження.

Так, враховуючи ч. 4 ст. 12 КАС України даний спір не віднесений до категорії справ, розгляд яких обов`язково здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Водночас, враховуючи складність справи та інші обставини, колегія суддів не вбачає порушень, допущених судом першої інстанції при визначенні порядку розгляду даної справи.

Крім того, слід зазначити, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових письмових пояснень у порядку, визначеному вимогами КАС України, а бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Додаткового колегія суддів зауважує, що із матеріалів апеляційної скарги не встановлено обставин, які б потребували розгляду справи у відкритому судовому засіданні із викликом сторін, з огляду на що доводи щодо протиправного розгляду справи в порядку спрощеного провадження є необґрунтованими та не доводять порушення судом першої інстанції процесуальних норм.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, апелянт заперечуючи своєчасність подання позивачем даного позову зазначав, що про те, що наказ ДСНС буде прийнято саме 13.01.2025 позивач знав із наказу від 08.11.2024 № 297 “Про наступне вивільнення”, яким був попереджений про наступне вивільнення з 13.01.2025 під особистий підпис.

Разом з тим, такі доводи колегія суддів вважає припущеннями, оскільки факт ознайомлення позивача з наказом від 08.11.2024 № 297 “Про наступне вивільнення” жодним чином не вказує на обізнаність про існування інших наказів, які будуть прийняті відповідачем у майбутньому.

Натомість, оскаржуваний наказ Національного університету цивільного захисту України №201 про звільнення ОСОБА_1 з посади, яким реалізовано наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) №20 від 13.01.2025, прийнятий 14.03.2025, з огляду на що звернення до суду із даним позовом 14.04.2025 здійснено позивачем із дотримання встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Національного університету цивільного захисту України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 520/8941/25 змінити, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.03.2025 по день ухвалення судового рішення у сумі 227625,5 грн.".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 520/8941/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло