Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №344/16343/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/16343/25

Провадження № 22-ц/4808/198/26

Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Луганської В.М., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Хоптія Мирослава Васильовича на ухвалу Тисменицького районного суду від 24 листопада 2025 року, постановлену в складі судді Гриньків Д.В. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву щодо примирення сім`ї.

В обґрунтування заяви вказала, що 22 липня 2011 року між нею та позивачем укладено шлюб, у якому народилося троє дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

До початку повномасштабного вторгнення російської федерації сторони проживали разом, мали спільний побут та вели спільне господарство. Діти мають тісну емоційну прив`язаність до батька.

У зв`язку з війною ОСОБА_1 разом з дітьми тимчасово виїхала до Німеччини. Однак, вона має намір зберегти сім`ю.

Посилаючись на норми законодавства та судову практику, зазначила, що у таких справах вирішальним є, зокрема, дотримання найкращих інтересів дітей.

Просила суд надати термін для примирення подружжя строком на шість місяців з метою збереження сім`ї та зупинити для цього провадження у справі на цей самий строк.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Тисменицького районного суду від 24 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про надання строку для примирення задоволено частково. Надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк для примирення терміном один місяць. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу до закінчення визначеного судом строку для примирення сторін.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 – адвокат Хоптій М.В. подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що з урахуванням сімейних цінностей та наявності трьох неповнолітніх дітей, які потребують батьківської уваги, існує необхідність у наданні строку для примирення тривалістю шість місяців з метою збереження сім`ї.

Посилаючись на судову практику, наголошує, що при визначенні найкращих інтересів дітей слід враховувати необхідність збереження сімейних зв`язків, якщо сім`я не є неблагополучною, а також забезпечення розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Зазначає, що в таких категоріях справ суди мають уникати формалізму, всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, причини позову, враховувати наявність дітей та вживати заходів до примирення подружжя.

Просить оскаржувану ухвалу в частині надання строку для примирення терміном на один місяць та зупинення провадження у справі терміном на один місяць скасувати, задовольнити заяву про надання терміну для примирення сторін строком на шість місяців і зупинити провадження у справі терміном на шість місяців.

Позиція інших учасників справи

Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Вказує, що для надання строку для примирення терміном шість місяців відсутні правові та фактичні підстави.

Зазначає, що сторони тривалий час не ведуть спільного побуту, хоча для цього були створені всі належні умови, між ними зберігається стійкий конфлікт, який періодично загострюється. Наголошує, що щодо нього з боку відповідачки мають місце систематичні образи та приниження, які супроводжуються агресивною поведінкою та використанням ненормативної лексики, що свідчить про наявність психологічного насильства та порушення його прав, у тому числі на повагу до гідності.

Вказує, що постійні сварки та токсична атмосфера в сім`ї завдають значної шкоди неповнолітнім дітям. А юридичне оформлення розірвання шлюбу, який фактично вже припинив існування, є менш шкідливим для дітей, ніж перебування в умовах конфліктної сім`ї, оскільки для їх повноцінного розвитку необхідне середовище, що забезпечує спокій і взаємоповагу, яке нинішні шлюбні стосунки забезпечити не можуть.

Зазначає, що у період з 2023 по 2025 роки п`ять разів відвідував дружину та дітей за кордоном, родина також приїжджала в Україну. Однак спільно проведений час лише підтвердив відсутність почуттів і перетворення шлюбу на формальність; між сторонами продовжувалися конфлікти, повністю втрачено почуття любові та поваги.

Вказує, що позов про розірвання шлюбу подано 15 вересня 2025 року. Відтоді ситуація не змінилася, а конфлікти стали ще частішими. Зазначає, що після ухвали Тисменицького районного суду від 24 листопада 2025 року про надання строку для примирення сімейні стосунки лише погіршилися: відповідачка не спілкується з ним навіть щодо дітей, забороняє спілкуватися та бачитися з дітьми, не повідомляє їх місце перебування.

Звертає увагу, що 29 серпня 2025 року апелянтка звернулась до суду з позовом про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей. Незважаючи на те, що він регулярно спілкується з дітьми та забезпечує їх фінансово, рішенням Тисменицького районного суду від 22 жовтня 2025 року позов задоволено. Суд постановив стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі 50% доходу, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму - починаючи з 29 серпня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.

Вказує, що постійно підтримує дітей, приділяє їм час, регулярно спілкується з ними, у тому числі через відеозв`язок, дбає про їх моральне й матеріальне благополуччя та створює належні умови для їх фізичного, психічного, духовного та соціального розвитку в атмосфері гідності й свободи.

Наголошує, що наявність чи відсутність подружніх відносин не є критерієм, який надає комусь із батьків додаткові привілеї або, навпаки, звужує коло його відповідальності, так само як не має значення наявність зареєстрованого шлюбу. Факт спільного проживання батьків не повинен впливати на якість турботи та піклування про дітей, кожен зобов`язаний брати участь у їх вихованні, а той із батьків, хто проживає окремо, має право на безбар`єрне особисте спілкування з ними.

Вказує, що розлучення батьків не звільняє їх від обов`язку забезпечувати дитину любов`ю, турботою та гідними умовами життя, а українське законодавство створює правові механізми для захисту інтересів дітей.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (щодо зупинення провадження у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що апелянткою оскаржується ухвала про надання строку для примирення подружжя та зупинення провадження у справі, розгляд апеляційної скарги в цій справі підлягає проведенню в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (письмове провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 22 липня 2011 року, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05 серпня 2025 року (а.с. 4).

Відповідно до копій повторно виданих свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 05 серпня 2025 року, серії НОМЕР_3 від 08 серпня 2025 року, серії НОМЕР_4 від 05 серпня 2025 року від спільного подружнього життя сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с. 9, 10, 11).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував прохання відповідачки про надання строку для примирення, думку позивача, наявність у сторін неповнолітніх дітей та відсутність відомостей про те, що вжиття заходів щодо примирення подружжя суперечитиме моральним засадам суспільства, вважав, що з метою збереження сім`ї сторонам слід надати строк для примирення терміном один місяць, зупинивши провадження у справі на цей строк.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.

Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до закінчення строку для примирення, визначеного судом.

Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: вони не суперечать моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать про можливість їх дієвості, тобто здатність призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та порушувати розумність строків розгляду справ.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок щодо застосування статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Колегія суддів, враховуючи строк, який сплинув із моменту пред`явлення позову про розірвання шлюбу (від 15 вересня 2025 року) та подання заяви щодо примирення сім`ї (від 17 листопада 2025 року), наявність у сторін трьох неповнолітніх дітей, вважає наявними достатні підстави для надання сторонам строку для примирення, який визначено судом першої інстанції.

Окрім цього, надання місячного строку для примирення є таким, що відповідає нормам ч. 7 ст. 240 ЦПК України.

А ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не навела належних та допустимих доводів, які б свідчили про те, що визначений судом першої інстанції строк для примирення є недостатнім та що існує необхідність саме у наданні шестимісячного строку.

Суд першої інстанції, надаючи строк для примирення, врахував наявність у сторін трьох неповнолітніх дітей. Водночас апелянткою не наведено обставин, які б свідчили про необхідність саме збільшення визначеного судом строку для примирення та про те, що шестимісячний строк є більш обґрунтованим з огляду на інтереси дітей.

Станом на дату розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції доказів нерозумності строку для примирення - один місяць та невідповідності цього строку реальним обставинам справи, а також, що будь-які дії для примирення вживалися відповідачкою в межах визначеного судом строку, але не були завершені внаслідок його нетривалості, апелянткою не надано.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи апелянтки.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою зупинено провадження у справі та надано сторонам строк для примирення терміном один місяць, є законною й обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Хоптія Мирослава Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.М. Луганська

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 15 січня 2026 року.