Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №440/5634/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 р. Справа № 440/5634/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) від 09.09.2025 по справі № 440/5634/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незвільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу";

зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції взагалі не прийнято до уваги його обґрунтування та письмові докази, які містилися в адміністративному позові, а надав перевагу запереченням відповідача, та котрі не ґрунтувалися на чинному спеціальному законодавстві України. Крім того вважає, що суд першої інстанції навмисно проігнорував аналогію права та не взяв до уваги судову практику, що склалася в даних правовідносинах по аналогічному спору.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 10.12.2008 (повторне) з актовим записом № 1420.

Згідно висновку лікарняно-консультативної комісії № 949 від 10.12.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має хвороби, а саме поліп ендометрію. Пуркова кила. Стан після тотальної гістеректомії з двобічною сальпінгоофоректомією та пластикою пупкової кили. Дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба хребта ІІ ст., 3 ст. ожиріння. Потребує постійного стороннього догляду терміном 6 місяців.

Відповідно до рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі № 548/151/25 (провадження № 2-о/548/23/25) заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно висновку Комунального некомерційного підприємства "Хорольська поліклініка" № 949 від 10.12.2024 потребує постійного стороннього догляду та медикаментозного лікування, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

При цьому, у рішенні Хорольського районного суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі № 548/151/25 (провадження № 2-о/548/23/25) встановлено, що рідний батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.09.2002 серія НОМЕР_3 . Старший брат ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.06.2023 серія НОМЕР_4 . Згідно довідки від 11.12.2024 № 09-08/5/500 підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його мама ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.10.2023 № 452/2 солдат ОСОБА_1 1988 року народження відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.05.2022 №105 призваний на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 25.09.2023 № 297 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_5 з АДРЕСА_2 (призваний по мобілізації).

На теперішній час ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата, що учасниками справи не заперечується.

04.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_5 з рапортом та пакетом документів щодо його звільнення з військової служби у зв`язку з потребою здійснювати постійний догляд за хворою матір`ю, що підтверджується рішенням суду.

Проте, згідно резолюції на рапорті зазначено, що питання регулюється пп. 3 п. 12 ст. 26 Глави ІV Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", де такої підстави для звільнення не визначено.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незвільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ЛКК № 949 від 10.12.2024, в якому зазначено про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляду терміном 6 місяців та рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27.02.025 у справі № 548/151/25, яким встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно висновку Комунального некомерційного підприємства "Хорольська поліклініка" № 949 від 10.12.2024 потребує постійного стороннього догляду та медикаментозного лікування, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, не є документами, що віднесені до повноважень органів, визначених в постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", та не є документами, які підтверджують всі відомості, зокрема, наявність інвалідності І чи ІІ групи у особи, які необхідні для застосування положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.

Так, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з приписами абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період звільняються з військової служби через сімейні обставини у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що 04.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира 3-ї ротти охорони Військової частини НОМЕР_6 Вх. № 381 від 08.04.2025,щодо його звільнення з військової служби у зв`язку з потребою здійснювати постійний догляд за хворою матір`ю, що підтверджується рішенням суду./а.с.24/

Згідно резолюції на рапорті зазначено, що питання регулюється пп. 3 п. 12 ст. 26 Глави ІV Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", де такої підстави для звільнення не визначено.

До рапорту позивач долучив копію рішення суду на 7 аркушах.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі № 548/151/25 (провадження № 2-о/548/23/25) заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно висновку Комунального некомерційного підприємства "Хорольська поліклініка" № 949 від 10.12.2024 потребує постійного стороннього догляду та медикаментозного лікування, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 10.12.2008 (повторне) з актовим записом № 1420.

Згідно висновку лікарняно-консультативної комісії № 949 від 10.12.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має хвороби, а саме поліп ендометрію. Пуркова кила. Стан після тотальної гістеректомії з двобічною сальпінгоофоректомією та пластикою пупкової кили. Дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба хребта ІІ ст., 3 ст. ожиріння. Потребує постійного стороннього догляду терміном 6 місяців./а.с. 17/

Водночас, як вже зазначалось вище, з аналізу підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для звільнення зі служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період звільняються з військової служби через сімейні обставини у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Однак, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 по справі № 440/5634/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов