Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №727/13849/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/13849/25

Провадження № 1-кп/727/44/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівців в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорки ОСОБА_3

потерпілої – не з`явилася,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 02 липня 2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №1202526202002426 по обвинуваченню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівці Чернівецького району Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, розлученого, на утриманні дітей немає, в силу статті 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Чернівців надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 02 липня 2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №1202526202002426 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 126-1 КК України.

ОСОБА_4 в період часу з 12.01.2025 по 18.10.2025 систематично вчиняв по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою спільно не проживає, психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до тривалих порушень в основних сферах життєдіяльності ОСОБА_5 .

Зокрема, 12 січня 2025 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_5 , а саме: словесно ображав та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю, чим спричинив насильство в сім`ї, за що постановою судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 07 квітня 2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП до покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп.

В подальшому, 19 квітня 2025 року близько 13 год. 00 хв.,

ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , домашнє насильство економічного характеру, а саме: розбив вікно, побутову техніку на кухні та у ванній кімнаті, повторно, чим спричинив насильство в сім`ї, за що постановою судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 14.07.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. 00 коп.

В подальшому, 07 червня 2025 року близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні магазину «Буковинець» за адресою: м. Чернівці, вул. Винниченка, 71, вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно колишньої дружини ОСОБА_6 , а саме: словесно ображав, залякував, погрожував фізичною розправою, принижував, розбив два металопластикові вікна у будинку потерпілої, чим завдав шкоди психічному здоров`ю колишньої дружини ОСОБА_6 , чим спричинив насильство в сім`ї, за що постановою судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 25.06.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за

частиною 3 статті 173-2 КУпАП до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн. 00 коп.

Разом з тим, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення насильства в сім`ї, належних висновків для себе не зробив, продовжив вчиняти домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_5 , зокрема, 01 липня 2025 року, близько 12 год. 45 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем роботи ОСОБА_5 , умисно протиправно вчинив щодо своєї колишньої дружини психологічне насильство, що виразилось у словесних образах, приниженнях її людської гідності, висловленні нецензурної лайки, залякуванні та погрозах фізичною розправою над нею.

Окрім цього, 23 серпня 2025 року близько 22 год. 00 хв., продовжуючи свої умисні протиправні дії спрямовані на вчинення домашнього насильства, ОСОБА_4 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання своєї колишньої дружини ОСОБА_5 де вчинив із останньою словесний конфлікт, в ході якого ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою над нею.

Поруч з цим, 15 жовтня 2025 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, буд. 113, за місцем роботи своєї колишньої дружини ОСОБА_5 вчинив із нею словесний конфлікт в ході якого ображав її, залякував та погрожував фізичною розправою стосовно останньої.

Також, 18 жовтня 2025 року ОСОБА_4 близько 19 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, буд. 113 в приміщенні магазину «Галерея» за місцем роботи своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , вчинив із останньою словесний конфлікт в ході якого ОСОБА_4 погрожував останній фізичною розправою та виражався стосовно неї нецензурною лайкою, чим своїми умисними протиправними діями вчинив щодо останньої домашнє насильство психологічного характеру.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, тобто у домашньому насильстві, стосовно колишньої дружини, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення та дав суду показання про обставини вчинення ним кримінального правопорушення. У скоєному розкаявся та зазначив, що більше такого не вчинить.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Спрямувала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності, вказала, що претензій до обвинуваченого не має. Просила суд покарати ОСОБА_4 згідно з вимогами закону.

Суд у порядку статті 325 КПК України вирішив провести судовий розгляд справи у відсутності потерпілої ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченого змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, згідно з вимогами частини 2 статті 349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, оголошенням матеріалів кримінальної справи, які характеризують обвинуваченого, дослідженням висновку судово експерта та досудової доповіді.

Згідно з висновком судового експерта № СЕ-19/126-25/9212-ПС від 24 жовтня 2025 року встановлено, що ситуація, що досліджувалась у кримінальному провадженні є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_5 , яка призвела до тривалих порушень в основних сферах життєдіяльності підекспертної особи, що виразилось у наявності когнітивно-емоційних критеріїв психологічного насильства, а саме: виникнення у ОСОБА_5 стану дискомфорту - переживання фрустрації, стресу, переживання приниження при спілкуванні з кривдником, почуття образи на поведінку кривдника, переживання неспокою, страху, паніки, сорому, емоційну невпевненість, відчуття безпорадності, нездатність захистити себе, а також наявності поведінкових критеріїв, психологічного насильства, які виникли внаслідок обзивання нецензурною лайкою, емоційного шантажу, тероризування, залякування, переслідування, знищення майна, погроз фізичною розправою та вбивством з боку ОСОБА_4 , що в цілому констатується як здійснення на ОСОБА_5 психологічного насильства.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінальної справи в частині висновку судового експерта, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином дії ОСОБА_4 за статтею 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, яке виразилось в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства стосовно колишньої дружини, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд бере до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Крім наведеного, Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Верховний Суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він проходив лікування в наркологічному та психіатричному диспансерах, в силу статті 89 КК України раніше несудимий, його матеріальний стан.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації вбачається, що досліджуючи інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 , умови його життєдіяльності, відносини у суспільстві, історію правопорушень, результат оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 КК України.

Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини справи, давши їм оцінку, беручи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе з призначенням йому покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених частиною 2 статті 59-1 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас, приписами частини 2 статті 76 КК України визначено, що на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 91-1 КК України визначено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.

У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 яке виразилось в словесних образах, погрозах у висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до тривалих порушень в основних сферах життєдіяльності потерпілої.

Так, за результатами проведеної судової експертизи щодо потерпілої ОСОБА_5 встановлено, що ситуація, що досліджувалась у кримінальному провадженні є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_5 , яка призвела до тривалих порушень в основних сферах життєдіяльності підекспертної особи, що виразилось у наявності когнітивно-емоційних критеріїв психологічного насильства, а саме: виникнення у ОСОБА_5 стану дискомфорту - переживання фрустрації, стресу, переживання приниження при спілкуванні з кривдником, почуття образи на поведінку кривдника, переживання неспокою, страху, паніки, сорому, емоційну не впевненість, відчуття безпорадності, нездатність захистити себе, а також наявності поведінкових критеріїв, психологічного насильства, які виникли внаслідок обзивання нецензурною лайкою, емоційного шантажу, тероризування, залякування, переслідування, знищення майна, погроз фізичною розправою та вбивством з боку ОСОБА_4 , що в цілому констатується як здійснення над ОСОБА_5 психологічного насильства.

З огляду на наведене суд вважає, що є підстави для застосування до ОСОБА_4 таких обмежувальних заходів, як заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин та заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

Крім наведеного вище, суд також зауважує таке. Програма для кривдника це комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що з досудової доповіді, наданої органом пробації щодо ОСОБА_4 , вбачається, що ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється, як високий, тобто існує ймовірність насильницьких дій, спрямованих на завдання фізичного болю або фізичного чи морального страждання, приниження людської гідності, сексуальне насильство (у тому числі вчинення корисливих кримінальних правопорушень із застосуванням або погрозою застосування насильницьких дій) суд вважає, що застосування до ОСОБА_4 обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників, є необхідним.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками ККС у складі ВС, які викладені в постановах від 25.06.2024 (справа №167/871/23) та 07.08.2024 (справа №161/17404/23).

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які складаються з витрат за проведення експертизи та становлять 18719,40 грн, підлягають стягненню з обвинуваченого у відповідності до статті 124 КПК України.

Керуючись статтями 124, 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.

На підставі частини 2 статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі пунктів 3, 4, 5 частини 1, частини 3 статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обмежувальні заходи:

-заборонити наближатися на відстань 500 метрів до місця проживання та роботи ОСОБА_5 на строк 3 (три) місяці;

-заборонити листування, телефонні переговори, а також інші контакти через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб з ОСОБА_5 на строк 3 (три) місяці;

-направити для проходження програми для кривдників на строк 2 (два) місяці.

Роз`яснити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати за проведення судово-психіатричної експертизи (висновок експерта № СЕ -19/126-25/9212-ПС від 24 жовтня 2025 року) в сумі 18719,40 грн (вісімнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять грн 40 коп.).

Вирок суду може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду, ухвалений у випадку визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1