Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №520/16214/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 р. Справа № 520/16214/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 03.09.25 по справі № 520/16214/25

за позовом ОСОБА_1

до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлену у вигляді роз`яснення №598/9/13702 від 03.06.2025 року щодо відмови у перегляді рішення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом №1854/2964 від 21.04.2025 року та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 року; зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перегляду рішення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом № 1854/2964 від 21.04.2025 року та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 849 від 28.02.2025 року з прийняттям постанови відповідно до п.п. 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлену у вигляді роз`яснення № 598/9/13702 від 03.06.2025 року щодо відмови у перегляді рішення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом № 1854/2964 від 21.04.2025 року та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 849 від 28.02.2025 року. Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перегляду рішення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом № 1854/2964 від 21.04.2025 року та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 849 від 28.02.2025 року з прийняттям постанови відповідно до п.п. 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ЦВЛК ЗС України наділена повноваженнями приймати не тільки постанови, а й рішення, при цьому, форма рішення, як нормами Положення №402, так і іншими нормами законодавства не затверджена, а відповідно, таке рішення може бути викладене у довільній формі, у тому числі і у формі листа-відповіді на скаргу. Зазначає, що звернення позивача, адресоване ЦВЛК ЗС України, цілком відповідає терміну «скарга» у тлумаченні, наведеному у статті 3 Закону №393/96-ВР, оскільки ОСОБА_1 звернувся в письмовій формі до ЦВЛК ЗС України, яка є органом військового управління (згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402), з вимогами про скасування певної постанови ВЛК, а отже із вимогами про поновлення його прав і захист його законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів. Вказує, що перегляд постанов ВЛК є правом ЦВЛК ЗС України, яке підлягає реалізації лише за наявності певних обставин, а саме: наявності у зверненні належного обґрунтування із підтвердженням тих чи інших обставин медичною документацією. Стверджує, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу, а надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Звертає увагу, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих нормативно-правовими актами законодавства доводів, як не додано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували порушення порядку проведення військово-лікарської експертизи.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що відповідь, оформлена листом ЦВЛК ЗСУ №598/9/13702 від 03.06.2025, не містить жодної оцінки відповідних спеціалістів ЦВЛК, які мають дискреційні повноваження, щодо спростування або не спростування наданих позивачем документів щодо перегляду рішення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 849 від 28.02.2025. Вказує, що саме ЦВЛК в силу своїх дискреційних повноважень повинна була надати таку оцінку та надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо правомірності висновку ВЛК. Зауважує, що відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ЗСУ, а саме у Військовій частині НОМЕР_2 .

Перебуваючи на військовій службі, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 позивачу встановлений наступний діагноз: наслідки вибухової травми (04.05.2024), а саме вогнепального осколкового наскрізного поранення лівої бокової стінки живота, проникаюче в черевну порожнину, з пошкодженням тонкої кишки на відстані 30 см від зв`язки Трейца, множинними пошкодженнями висхідної ободової та поперечно-ободової кишки, пошкодженням VI сегменту печінки та евентрацією великого чепця в лівій підреберній ділянці, поширеним серозно-фібринозним перитонітом, гемоперитонеумом, оперативного лікування: (04.05.2024) лапаратомія, ревізія органів черевної порожнини, обструктивна резекція пошкодженого сегменту тонкої кишки, обструктивна правобічна геміколектомія, резекція пасма великого чепця, гемостаз поранення печінки, ревізія правої нирки, тампонування правого каналу, санація та дренування черевної порожнини, ПХО вогнепальних ран, (05.05.2024) релапаротомія, ревізія органів черевної порожнини, накладання ілео-ілео анастамозу та ілео-трансверзо анастамозу «бік-у-бік», ВХО вогнепальних ран, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, хронічного ентериту з синдромом мальдигестії та мальабсорбції без занепаду живлення (ІМТ 25,2 кг/м2), хронічного панкреатиту з незначним порушенням функції, стеатогепатиту без порушення функції (травма тяжкого ступеня), вертеброгенна цервікалгія, торакалгія з больовим, м`язово-тонічним синдромами без порушення функції, розлад адаптації, стан субкомпенсації, стан після операції (15.10.2024) висічення хронічної анальної тріщини у вигляді зміцнілого рубця без порушення функції (захворювання пов`язані з проходженням військової служби), дегенеративно-дистрофічне ураження хребта, протрузія диску С6-С7 без порушення функції, пресбіопія.

Вищевказаною довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 на підставі статей 52-б, 17-в, 23-в, 54-в, 64-в, 77-в графи ІІ Розкладу хвороб, позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спеціальних спорудах.

Вважаючи спірну довідку ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до ЦВЛК із відповідною заявою від 04.03.2025 щодо її перегляду, яка супровідним листом №598/9/8068 від 31.03.2025 направлена для розгляду до 20 регіональної ВЛК.

Рішенням у формі листа 20 регіональної ВЛК №1854/2964 від 21.04.2025 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян (військовослужбовців) на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. За встановленими діагнозами постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849, прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Згідно вимог абзацу 7 пункту 1.10 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд ВЛК військовослужбовців обов`язково проводиться у разі, коли за результатами медичного обстеження діагностовано захворювання (наслідки травми, поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно наданих копій медичних документів, захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, не вбачається. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849, на теперішній час немає.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до ЦВЛК ЗСУ із заявою про перегляд рішення 20 регіональної ВЛК та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025.

Листом ЦВЛК ЗСУ №598/9/13702 від 03.06.2025 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян (військовослужбовців) на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. Переважна більшість захворювань, зазначених у Розкладі хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) (далі - Розклад хвороб), є хронічними та невиліковними, тому за основу визначення ступеню придатності до військової служби прийнято не наявність самого захворювання, а ступінь його тяжкості, частоти виникнення рецидивів та ступеню порушення функції органів і систем органів. За встановленим, на момент огляду, діагнозом, враховуючи ступені тяжкості захворювань та ступені порушення функції органів і систем органів, постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849 та роз`яснення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом, прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. До пункту "а" статті 77 Розкладу хвороб згідно Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення) належить стани після резекції стравоходу, шлунка, тонкої або товстої кишки, накладання шлунково-кишкових анастомозів при вираженому занепаді живлення або значному порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси). За встановленим діагнозом ознаки занепаду живлення відсутні - ІМТ-25,2 кг/м2, підстав застосування пункту “а” статті 77 Розкладу хвороб немає. Наявність захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією. Згідно наданих копій медичних документів, наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби, не вбачається. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849 чи направлення начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає.

Вважаючи бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлену у вигляді роз`яснення №598/9/13702 від 03.06.2025, щодо відмови у перегляді рішення 20 регіональної ВЛК, оформленого листом №1854/2964 від 21.04.2025, та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025, позивач ініціював даний спір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформленої у вигляді роз`яснення №598/9/13702 від 03.06.2025, щодо відмови у перегляді рішення 20 регіональної ВЛК, оформленого листом №1854/2964 від 21.04.2025, та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 849 від 28.02.2025.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перегляду рішення 20 регіональної ВЛК, оформленого листом №1854/2964 від 21.04.2025, та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 з прийняттям постанови відповідно до п.п. 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення №402, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14.08.2008 затверджено Положення №402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі по тексту – Положення №402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з абзацами 1-6 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.

ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до п.2.4 розділу І Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.

ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно з п.2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до пп.2.6.2 п.2.6 розділу І Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України.

Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені.

Пунктами 3.1 - 3.4 розділу І Положення №402 передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року №735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

З наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

У даній справі позивач оскаржує, зокрема, довідку ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025, якою встановлено, що на підставі статей 52-б, 17-в, 23-в, 54-в, 64-в, 77-в графи ІІ Розкладу хвороб, позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спеціальних спорудах.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду. Вказане обумовлене тим, що оскарженню у судовому порядку, за приписами підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 глави 2 розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ЦВЛК та ВЛК регіонів.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, остаточне рішення яких підлягає судовому оскарженню.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Також колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, згідно з яким перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.

За обставинами справи, позивач звернувся до ЦВЛК із заявою від 04.03.2025 щодо перегляду довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025. Вказана заява від 04.03.2025 супровідним листом №598/9/8068 від 31.03.2025 направлена для розгляду до 20 регіональної ВЛК.

Суд враховує, що консультаційним висновком спеціаліста відокремленого структурного підрозділу «Університетська лікарня» Дніпровського державного медичного університету від 29.11.2024 встановлено, що наслідки мінно-вибухової травми (04.05.2024), ВОСП черевної стінки з множинними пошкодженнями тонкої і товстої кишки, печінки, евентерацію великого чепця, гемоперітонеумом, поширеним серозно-фібрінозним перитонитом, лікованої оперативно (04.05.24 - ПХО, лапаротомія, обструктивна резекція тонкої кишки, обструктивна правобічна геміколонектомія, гемостаз печінки, резекція великого сальника, 05.05.24 - релапаротомія, ілеоілеостомія, ілеотрансверзостомія, ВХО) у вигляді зміцнілих рубців, злукової хвороби ОЧП, синдрому скороченої товстої та тонкої кишок, синдрому мальабсорції та мальдигестії, демпінг-синдрому зі значним порушенням моторно-евакуаторної функції кишківника. Травма тяжкого ступеня. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Стан після оперативного лікування (15.10.24) - висічення хронічної анальної тріщини, з приводу хронічної анальної тріщини у вигляді в`ялогранулюючої рани. Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби. На підставі ст.77 А графи II Розкладу хвороб потребує стаціонарного дообстеження та лікування у ВЧА4615.

З медичної карти стаціонарного хворого №859 від 28.01.2025 встановлено, що ОСОБА_1 04.05.2024 в районі західніше н.п. Очеретине, Покровського району Донецької області отримав вогнепальне осколкове черевне проникаюче поранення задньої бокової ділянки живота та передньої черевної стінки зліва. Евакуйований до КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня», далі за етапами евакуації лікувався в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Горбачевського» ЖОР, КНП «ГВВ» ЖОР, з 11.06.2024 переведений з хірургічного відділення до гастроентерологічного з приводу загострення панкреатиту. 28.06.2024 оглянутий ВЛК КНП «ГВВ» ЖОР, надано відпустку на 30 к.д. В подальшому в серпні 2024 року лікувався в інсультному центрі "центр охорони здоров`я" акціонерного товариства "Українська залізниця" з приваду гіпертонічної хвороби; в вересні 2024 року - в «НІТ імені Малої національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічний панкреатит з зовнішньо-секреторною недостатністю в стадії загострення. Неалкогольна жирова хвороба печінки: стеатоз печінки S2. Хронічний холецестит з порушенням функції жовчного міхура. Хронічний коліт. Синдром мальабсорбції та мальдигестїї. Ентерит. Дисбіоз кишечника. Хронічна анальна тріщина, зі слів з нестійким позитивним ефектом. З приводу тривалості захворювання 13.01.2025 звернувся до гастроентеролога ЗОКЛ, скерований на стаціонарне лікування, де перебував з 14.01.2025 по 24.01.2025 з діагнозом: хронічний коли з субтотальним ураженням товстого кишечника, тяжкий перебіг, фаза загострення. СПО (04.04.2025) проникаючого МВТ: резекція пошкодженого сегменту тонкої кишки, обструктивна правобічна геміколектероміарезекція пасма великого чепця, гемостаз поранення печінки (електрокоагуляція): тампонування правого-бокового каналу. Санація та дренування черевної порожнини. Накладання Ілео-Ілеоанастамозу, Ілеотрансверзоанастамозу «бік у бік». Ревізія правої нирки. Дистонія та дискінезія кишівника за змішаним типом. Хронічний ентерит з синдромом мальдигестії і мальабсорбці. Дисбіоз кишечника 3 ст. Вторинний панкреатит з ферментативною недостатністю підшлункової залози, упадком травлення (похудання за останні пів року біля 20 кг (ІМТ 24,5). Хронічна анальна тріщина. Хронічний гастродуодеміт (Нр -), зі збереженою КУФ шлунка, фаза загострення.

Висновком хірурга військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2025 також підтверджено наслідки МВТ від 04.05.2024. Діагноз при госпіталізації: наслідки травми внутрішньочеревних та тазових органів.

За позицією позивача, спірна довідка ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 не містить повного діагнозу, зокрема вказівки про те, що позивач має демпінг-синдром зі значним порушенням моторно-евакуаторної функції кишківника та гіпертонічну хворобу ІІ ст.

При цьому, позивачем вказано, що поясненнями щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) встановлено, що до пункту «а» статті 77 Розкладу хвороб належать пошкодження внутрішніх органів грудної, черевної порожнин, позаочеревинно, органів тазу, політравми внаслідок травм (поранень): стани після резекції стравоходу, шлунка, тонкої або товстої кишки, накладання шлунково-кишкових анастомозів при вираженому занепаді живлення або значному порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси).

Позивач зауважує, що діагноз позивача повинен бути кваліфікований за статтею 77-а Розкладу хвороб за наказом МОУ №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», а саме як непридатність до військової служби, що і було зазначено хірургом військової частини НОМЕР_1 у висновку від 27.01.2025.

Рішенням у формі листа 20 регіональної ВЛК №1854/2964 від 21.04.2025 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян (військовослужбовців) на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. За встановленими діагнозами постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849, прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Згідно вимог абзацу 7 пункту 1.10 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд ВЛК військовослужбовців обов`язково проводиться у разі, коли за результатами медичного обстеження діагностовано захворювання (наслідки травми, поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно наданих копій медичних документів, захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, не вбачається. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849, на теперішній час немає.

При цьому, зазначаючи, що постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849, прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення, 20 регіональна ВЛК жодним чином не дослідила та не відобразила доводи позивача про те, що довідка ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 не містить повного діагнозу, зокрема вказівки, що позивач має демпінг-синдром зі значним порушенням моторно-евакуаторної функції кишківника та гіпертонічну хворобу ІІ ст.

Як зазначає позивач, 20 регіональна ВЛК проігнорувала резекцію частини кишківника позивача та наявність значного порушення функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню), хоча всі необхідні документи, які підтверджують діагноз долучались до заяви та були в їх розпорядженні.

Вказаним посилання позивача не надано жодної правової оцінки у рішенні НОМЕР_3 регіональної ВЛК №1854/2964 від 21.04.2025.

Надалі, позивач звернувся до ЦВЛК ЗСУ із заявою про перегляд рішення 20 регіональної ВЛК та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025.

Листом ЦВЛК ЗСУ №598/9/13702 від 03.06.2025 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян (військовослужбовців) на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. Переважна більшість захворювань, зазначених у Розкладі хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) (далі - Розклад хвороб), є хронічними та невиліковними, тому за основу визначення ступеню придатності до військової служби прийнято не наявність самого захворювання, а ступінь його тяжкості, частоти виникнення рецидивів та ступеню порушення функції органів і систем органів. За встановленим, на момент огляду, діагнозом, враховуючи ступені тяжкості захворювань та ступені порушення функції органів і систем органів, постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849 та роз`яснення 20 регіональної ВЛК, оформлене листом, прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. До пункту "а" статті 77 Розкладу хвороб згідно Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення) належить стани після резекції стравоходу, шлунка, тонкої або товстої кишки, накладання шлунково-кишкових анастомозів при вираженому занепаді живлення або значному порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси). За встановленим діагнозом ознаки занепаду живлення відсутні - ІМТ-25,2 кг/м2, підстав застосування пункту “а” статті 77 Розкладу хвороб немає. Наявність захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією. Згідно наданих копій медичних документів, наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби, не вбачається. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 28.02.2025 №849 чи направлення начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає.

Колегія суддів звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Так, зі змісту листа ЦВЛК ЗСУ №598/9/13702 від 03.06.2025 вбачається, що наявність захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією.

При цьому, Центральною військово-лікарською комісією не надано жодної оцінки щодо спростування або не спростування наданих позивачем документів щодо відображення повного діагнозу, зокрема, вказівки про те, що позивач має демпінг-синдром зі значним порушенням моторно-евакуаторної функції кишківника та гіпертонічну хворобу ІІ ст.

Суд зауважує, що саме відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, у зв`язку з надходженням скарги позивача на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформлену довідкою №849 від 28.02.2025, та рішення 20 регіональної ВЛК №1854/2964 від 21.04.2025, повинен був надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо перегляду постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 , у тому числі про причинний зв`язок захворювання.

За таких обставин і правових підстав, отримавши скаргу позивача щодо незгоди з рішенням 20 регіональної військово-лікарської комісії №1854/2964 від 21.04.2025 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформлену довідкою №849 від 28.02.2025, відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, до компетенції якого належить вирішення питання щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України, повинна була прийняти вмотивоване рішення за наслідком її розгляду.

Таким чином, обмежившись формальним твердженням про відсутність підстав для зміни встановленого ступеню придатності до військової служби, Центральна військово-лікарська комісія відмовила у задоволенні скарги позивача у перегляді постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025, що не може вважатись обґрунтованим.

Відтак, невиконання Центральною військово-лікарською комісією законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в силу Положення №402, перегляд постанов ВЛК є правом ЦВЛК, яке підлягає реалізації лише за наявності певних обставин.

Разом з цим, відмова суб`єкта владних повноважень у вчиненні певних дій повинна бути належним чином вмотивованою, з наведенням відповідних обґрунтувань такої відмови, що не мало місця у спірних правовідносинах.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення Центральної військово-лікарської комісії, оформлене листом № 598/9/13702 від 03.06.2025, не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перегляду рішення 20 регіональної ВЛК, оформленого листом №1854/2964 від 21.04.2025, та довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №849 від 28.02.2025 з прийняттям постанови відповідно до п.п. 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення №402, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 по справі № 520/16214/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий