Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №645/1571/23 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/1571/23

Провадження № 2/645/104/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Костіної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Бугай К.О.,

представника позивача Косолапова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.03.2011 року у розмірі 48 725 грн. 85 коп. та судових витрат у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 21.03.2011 року. 14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування Позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва — АТ КБ "ПРИВАТБАНК"). Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Крім того, свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору про надання банківських послуг підтверджується фактом користування ОСОБА_1 картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 43 000 гривень 00 копійок, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 26.03.2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 725,85 грн., яка складається з 38 899,33 грн. заборгованості за тілом кредиту; 9 826,52 грн. заборгованості за відсотками. Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань позивач просив стягнути на свою користь зазначену суму заборгованості.

Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 03.12.2024 року вказану цивільну справу залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13.02.2025 року ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 03.12.2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею з розгляду справи № 645/1571/23 визначено суддю Костіну І.Г.

Ухвалою суду від 07.04.2025 року справа прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідно до відзиву, наданого представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Мякотою Т. М. 15.06.2023 року, сторона відповідач не згодна з позовними вимогами та просить застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог та відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує, що строк дії кредитного договору б/н від 21.03.2011 року сплив 21.03.2013 року відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг. Згідно долученої до позовної заяви анкети-заяви про приєднання до Умов га правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписаної 21 березня 2011 року відповідачем по справі та додаткової інформації обов`язкової до заповнення для отримання кредиту/кредитної карти . сторонами питання отримання кредиту не було погоджене, не був визначений вид карткового рахунку, який узгодили сторони, не був погоджений кредитний ліміт но платіжній картці «Універсальна,». Відповідно до наданої банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 договір б/н старт карткового рахунку відбувся 14 березня 2014 року № 5168755383351539, тобто через три роки після підписання заяви-анкети 21.03.2011 року та через рік після закінчення терміну дії договору про надання банківських послуг. Позивачем не долучено до позовної заяви доказів відкриття карткового чи будь-якого іншого рахунку в установі банку, отримання відповідачем кредитних коштів за договором від 21.03.2011 року. Долучений до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», містить інформацію про внесені зміни станом на 01.04.2015 року, тобто не є витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт, який був чинним в 2011 році на момент підписання заяви. Довідка позивача без дати та №, в якій зазначено, що на підставі підписаного кредитного договору № б/н без зазначення дати договору ОСОБА_1 були видані кредиті карки не є належним та допустимим доказом, оскільки підписаного кредитною договору № б/н позивач до позовної заяви не долучив. Зазначене підтверджує той факт, що позивачем не надані докази того, що між банком та відповідачем станом на 14 березня 2014 року був укладений договір про надання кредитних коштів та що відповідач по справі станом на 14.03.2014 року був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, які були чинними станом на 14.03.2014 рок. При зверненні до суду позивачем не долучена до позовної заяви копія кредитного договору від 21 березня 2011 року. Твердження позивача про те, що підписання заяви -анкети відповідачем 21 березня 2011 року свідчить про укладення договору про надання банківських послуг, є безпідставними, оскільки долучена до позовної заяви копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, не містить обов`язкових умов договору, а саме терміну дії договору, виду послуг /, яку саме картку відповідач по справі мав намір оформити на своє ім`я в Приватбанку при підписанні заяви 21 березня 2011 року/, терміну отримання банківської картки, терміну дії картки, не містить обґрунтування видачі кредитної картки згідно з договором від 21.03.2011 року, лише 14 березня 2014 року. Долученими до позовної заяви доказами жодним чином не підтверджується отримання відповідачем но справі кредитних коштів від позивача по справі, та наявність простроченої заборгованості згідно з зазначеним позивачем договором № б/н від 21.03.2011 року. Відсутність примірника кредитного договору №б/н від 21.03.2011 року у відповідача п справі , відсутність інформації в долученій до позовної заяви копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку , чинних станом на 21.03.2011 року, позбавляє можливості встановити, якими саме кредит ними послугами користувався відповідач но справі, який термін дії кредитних зобов`язань відповідача по справі, в разі їх наявності, а також не є та не може бути підтвердженням того, що саме заява від 21.03.2011 року була та є підтвердженням укладення кредитного договору та отримання кредитних карток, починаючи з 14 березня 2014 року, за яким позивачем нарахована заборгованість. Крім того, вказує, шо АТ КБ „Приватбанк,, звернувся до суду з позовом 10 квітня 2023 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу. Враховуючи, що позивачем не надані докази іншого терміну дії договору, окрім терміну, визначеного Умовами та правилами надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою - 12 місяців та в разі пролонгації - 24 місяці , тобто до 21 березня 2013 року, термін позовної давності позивачем пропущений. Щодо судових витрат відповідача зазначає, що змушена була звернутися за юридичною допомогою до адвоката. Вартість наданих юридичних послуг на момент направлення відзиву до суду становить 8000,00 (вісім тисяч гривень), що підтверджується договором № 14/22 від 28.07.2022 року про надання правничої допомоги, розрахунком вартості правничих послуг.

15.06.2023 року представником відповідача ОСОБА_1 –адвокатом Мякотою Т.М. до суду подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог АТ КБ „ПриватБанк,, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 21.03.2011 року в сумі 48725,85 гривень.

29.06.2023 року до канцелярії суду від представника позивача АТ КБ « Приватбанк» –Меркулової В.В. надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що кредитний договір між АТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_1 б/н від 21.03.2011 укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. З анкети –заяви від 21.03.2011 року вбачається, що сторонами при укладенні договору погодили умови. Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 30,00% На рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Позивачем долучено виписку з карткового рахунку відповідача, з якої вбачається, що остання користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Також, на підтвердження видачі платіжної картки відповідачу, позивачем долучено фото клієнта з карткою. 20.11.2017 та 02.11,2021 року Відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну картку "Універсальна GOLD" відповідно до Тарифів якої Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Перевипуск карти Відповідачем підтверджується наявністю фото Клієнта з картою та банківською випискою по картковому рахунку, що додається. Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні, додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Позивач наголошує, що при підписані 21.03.2011 року анкети-заяві про -приєднання до Умов та Правил, редакція Умов і Правил, Тарифів які є складовою частиною договору та діяли на момент підписання анкети-заяви долучені до матеріалів, справи (також на підтвердження додається Наказ про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг). Тобто, факт надання згоди на укладання Відповідачем договору саме в такій формі, ознайомлення Відповідача з умовами договору, а також послідовне виконання умов та правил та ознайомлення із змінами до них на сайті банку, засвідчено особистим підписом останнього. Щодо строку дії картки та договору зазначає, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців. картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення Відповідача нічим не обґрунтовані. З приводу строку позовної давності вказує, що строк перевипущеної картки до останнього дня 12/25 року, позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 23.04.2023 року тобто до спливу строку позовної давності. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що сума витрат, що заявлена Представником Відповідача значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно- правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, крім того така сума витрат є неспівмірною із складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, а тому в разі наявності підстав для компенсації цих витрат, їх сума підлягає зменшенню.

Стороною відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Мякотою Т.М. 10.07.2023 року були подані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких представник відповідача, звертає увагу суду на відсутність доказів того, що 21.03.2011 року відбулося фактичне прийняття пропозиції, як підписання договору, отримання кредитної картки чи будь-якої іншої картки в період дії на думку позивача укладеного договору 23.03.2011 року протягом дванадцяти місяців. Також не долучено до позову доказів того, що відповідач по справі була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг в Приватбанку , чинних станом на 14 березня 2014 року та підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та кредитний договір. Долучена до позовної заяви виписка за договором № б/н за період 14.03.2014 року -28.03.2023 року не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки складена особисто позивачем по справі, не містить посилання відповідно до якого договору здійснювався рух коштів по карткам та рахункам та на яких умовах. На думку представника відповідача, позивачем не доведено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.03.2011 року № б/н. Також зазначає, що надані позивачем розрахунки заборгованості за договором від 21 .03.2011 року станом на 29.02.2016 року, станом на 30.06.2019 року та станом на 26.03.2023 року не містять інформації за якими кредитними картками виникла така заборгованість, про дату видачі карток, про термін їх дії. Долучене до відповіді на відзив фото з кредитною карткою не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки не містить інформації за яким саме договором, кредитним чи договором про банківське обслуговування була видана картка на фото. Також на переконання представника відповідача, позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_1 кредитних карток вказаних у довідці про їх отримання, у зв`язку з вищевказаним просила суд у задоволенні позову відмовити.

28.07.2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника Акціонерного товариства Комерційний бак «Приватбанк», у яких викладені доводи щодо позиції відповідача, аналогічні з викладеними у відповіді на відзив.

Представник позивача Косолапов К.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача адвоката Мякоти Т.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 21.03.2011 року, відповідно до змісту якої відповідач погоджується з тим, що вказана заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився та згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг а також Тарифами банку, які були надані йому на ознайомлення у письмовому вигляді.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору б/н, було видані наступі картки: НОМЕР_1 дата відкриття 14.03.2024, тип картки Універсальна, термін дії 01/18; НОМЕР_2 дата відкриття 20.11.2017, тип картки Універсальна GOLD, термін дії 09/21; НОМЕР_3 дата відкриття 02.11.2021, тип картки Універсальна GOLD, термін дії 12/25.

При цьому, вказана вище Анкета - заява підписана відповідачем 21.03.2011 року, а кредитна картка за цією Анкетою видана та активована 14.03.2014 року та й розрахунок заборгованості і виписка по рахунку надані, починаючи з 14.03.2014 року.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт: 14.03.2014 року–2 200,000 грн.; 14.03.2014 року–зменшення кредитного ліміту 300 грн.; 14.03.2014 року–зменшення кредитного ліміту 300 грн.; 05.06.2015 року– збільшення кредитного ліміту 1 990,00 грн.; 10.06.2015 року– збільшення кредитного ліміту 1 990,00 грн.; 20.01.2016 року– збільшення кредитного ліміту 11 900,00 грн.; 21.01.2016 року– збільшення кредитного ліміту 12 000,00 грн.; 10.10.2017 року– збільшення кредитного ліміту 20 000,00 грн.; 11.10.2017 року– зменшення кредитного ліміту 20 000,00 грн; 20.11.2017 року- збільшення кредитного ліміту 21 500,00грн.;12.12.2017 року- збільшення кредитного ліміту 22 000,00 грн.;06.08.2018 року - збільшення кредитного ліміту 33 000,00 грн.;18.12.2019 року- збільшення кредитного ліміту 35 000,00 грн.;22.12.2020 року – збільшення кредитного ліміту 43 000,00 грн.;06.07.2022 року– зменшення кредитного ліміту 40 910,00 грн.;28.07.2022 року – зменшення кредитного ліміту 39 500,00 грн.; 29.07.2022 року – зменшення кредитного ліміту 39 500,00 грн.;28.10.2022 року – зменшення кредитного ліміту 39 500,00 грн.; 12.12.2022 року – зменшення кредитного ліміту 39 500,00 грн.; 26.12.2022 року – зменшення кредитного ліміту 0,00 грн.

Також до суду надано виписку за договором б/н за період 14.03.2014 -28.03.2023 про рух коштів від 28.03.2023 року, з якої вбачається, що витрати складають 156 805,67 грн., надходження 108 079,82 грн. баланс на кінець періоду 48 725,85 грн.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором б/н від 21.03.2011 вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 48 725,85 грн., із них: 38 899,33 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 9 826,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

До позовної заяви позивачем долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови і правила надання банківських послуг від 06.03.2010, Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Частинами першою та другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою та другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», оскільки вони не підписані відповідачем.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.03.2011 року не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачу коштами, строк на який вони видаються а також інші складові кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Також позивачем до позовної заяви додано підписаний відповідачем 02.11.2021 року Паспорт споживчого кредиту, де зазначено різні види кредитних карт, зокрема «Універсальна» та «Універсальна Gold» з різними відсотковими ставками.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20.

Наданий банком Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 17.11.2021 року. Більш того, зі змісту розділу 7 цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Кропивницького апеляційного суду від 08.09.2022 у справі № 395/219/22.

За таких обставин суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, якщо така заборгованість має місце.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та відповідач підписали анкету-заяву № б/н від 21.03.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала наступі картки: НОМЕР_1 дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_1 , тип картки Універсальна, термін дії 01/18; НОМЕР_2 дата відкриття 20.11.2017, тип картки Універсальна GOLD, термін дії 09/21; НОМЕР_3 дата відкриття 02.11.2021, тип картки Універсальна GOLD, термін дії 12/25.

З виписки про рух коштів по рахунку відкритого на ім`я відповідача вбачається, що вказаними кредитними картками № НОМЕР_1 , терміном дії до 01/18 року, № НОМЕР_2 , терміном дії до 09/21 року, НОМЕР_3 терміном дії до 12/25 року, ОСОБА_1 активно користувалася, починаючи з 14.03.2014 року по 28.03.2023 року.

Так, за вказаний період було проведення ряд банківських операцій: оплата послуг, зняття готівкових коштів, поповнення рахунку через термінали, погашення заборгованості, переказ коштів та ін.

Суд вважає належним доказом виписку по особовому рахунку, оскільки така виписка вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням використання відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що кредитні картки № НОМЕР_1 , терміном дії до 01/18 року, № НОМЕР_2 , терміном дії до 09/21 року, НОМЕР_3 терміном дії до 12/25 року, були фактично отримані відповідачем.

Доказів того, що наведені вище кредитні картки були видані іншій особі, ніж ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, як і відсутні докази того, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений інший кредитний договір, на виконання умов якого і були видані вищевказані кредитні картки.

Водночас, враховуючи що позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Однак, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме списував з рахунку відповідача необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.

Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.

Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 38 899,33 грн.

Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.

З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Нарахування та пред`явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.

З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу (26.03.2023), з відповідача були неправомірно списано відсотки за період з 14.03.2014 року по 28.03.2023 року на загальну суму 77 962,28 грн., внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.

Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, розмір списаних відсотків перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Щодо клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Постанов Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31-цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі № 2104цс16 зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження направлення відповідачем банку заяв про припинення дії кредитного договору суду не надано.

Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки, тобто 12/2025, позивач звернувся до суду з вимогами 25.04.2023, тобто строк позовної давності позивачем не пропущений, а відтак вимога відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137ЦПК України). Нормою ч. 8ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила стягнути на користь відповідача суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження долучила: договір про надання правової допомоги № 14/22 від 28.07.2022 року та договір про надання правової допомоги № 91/24 від 26.12.2024 року укладені між адвокатом Мякотою Т.М. та ОСОБА_1 , розрахунок вартості правничих послуг до договору № 14/22 про надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що вимоги відповідача в частині витрат щодо стягнення правничої допомоги з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» у розмірі 8 000,00 грн є завищеними та необґрунтованими.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховуючи, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, враховуючи заперечення сторони позивача щодо заявленого позивачем розміру витрати на професійну правничу допомогу, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3, 207, 509, 526, 549, 551, 625, 526, 626, 628, 633, 634, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1ЦК України, ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості–відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 15.01.2026 року.

Суддя І.Г.Костіна