Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №749/1276/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 749/1276/25

провадження № 1-кп/732/25/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 року місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувшиу у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня кримінальне провадження №12025270370000080, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2025 по обвинуваченню за ч.2 ст. 190 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.05.2025 за ч.1 ст. 190 КК України до штрафу 34000 гривень,-

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3

потерпілого – ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 у невстановленим досудовим розслідуванням час і місці, але не пізніше 07.03.2025, маючи умисел на повторне незаконне заволодіння чужим майном у виді грошових коштів, під приводом продажу неіснуючого в його розпорядженні мобільного телефону «Apple iPhone 15 Pro Maх», шляхом зловживання довірою в ході особистого спілкування із ОСОБА_6 , запропонував йому придбати у нього мобільний телефон «Apple iPhone 15 Pro Maх» за ціною 16600 грн, а після отримання грошей обіцяв передати йому у майбутньому вищевказаний мобільний телефон, заздалегідь не маючи на меті ні передачі мобільного телефону, ні повернення еквівалетних його вартості коштів.

Будучи введеним в оману, ОСОБА_6 погодився на вказану пропозицію ОСОБА_7 і в якості оплати за неіснуючий мобільний телефон, під час особистої зустрічі в обідній час 07.03.2025 у салоні автомобіля ЗАЗ-DAEWOO з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який був припаркований біля будинку № 7 по 2-му провулку Залізничному у м. Сновськ, Корюківського району, Чернігівської області, особисто передав ОСОБА_3 гроші в сумі 16600 гривень.

Обвинувачений у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в обвинуваченні. Розповів, що дійсно повідомляв потерпілому, що займається перепродажем телефонів і що за 16600 грн він може знайти йому телефон потрібної йому марки. Ці гроші він отримав від потерпілого, однак у подальшому і тепер ні телефон, ні гроші потерпілому не повернув. Визнає, що діяв, вчиняючи шахрайство.

Потерпілий у судовому засіданні вказав, що планував купити телефон зазначеної марки як подарунок на 14 років доньці. Обвинувачений видавався йому надійним хлопцем, тому 07.03.2025 він передав йому біля будинку обвинуваченого в автомобілі 16600 гривень готівкою, однак у подальшому обвинувачений став уникати зустрічей із ним, видалив переписку і ні гроші, ні телефон не повернув.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_3 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні в повному обсязі.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно вірно кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує: характер та ступінь тяжкості вчиненого, а також наслідки, що настали; особу винного - його вік, сімейний стан, стан здоров`я, задовільну характеристику за місцем проживання, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують його відповідальність. У даній справі з поведінки обвинуваченого не вбачається критичної оцінки вчиненого та бажання виправити ситуацію, адже наслідки вчиненого правопорушення він не усунув, шкоду потерпілому не відшкодував. Тому суд не визнає вказану в обвинувальному акті обставину щирого каяття як таку, що пом`якшує покарання. Разом із тим, покарання слід обрати винному не пов`язане із позбавленням волі, виходячи із обставин, вказаних у досудовій доповіді органу пробації. Суд погоджується із висновком органу пробації, що покарання у виді позбавлення волі є передчасним. Покарання можливо обрати у виді штрафу, а з урахуванням того, що попередній вирок ще не виконаний, що випливає із доповіді органу пробації, то остаточне покарання слід визначити за правилами ч.4 ст. 70 КК України. За змістом ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність кримінальних правопорушень).

Цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню: в частині матеріальної шкоди в сумі 16600 гривень та моральної шкоди в сумі 15000 гривень. Так, предоплата в сумі 4400 гривень нічим не підтверджується і не випливає із пред`явленого обвинувачення, а тому доведеною є сума 16600 гривень. Щодо моральної шкоди, то з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню саме 15000 гривень, оскільки заявлене грошове відшкодування в сумі 45000 гривень є неспівмірним із завданими збитками.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні, як і підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370,371,373,374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень, встановлених цим вироком і вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.05.2025, призначитиостаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді штрафу в розмірі чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково: стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 16600 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 31600 (тридцять одна тисяча шістсот) гривень.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1