Рішення від 30 листопада 2025 р. у справі №766/20684/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/20684/24

н/п 2/766/3173/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсудосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, -

ВСТАНОВИВ :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсудосервіс» у грудні 2024 року звернувся до Херсонського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 457304,37 грн. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.07.2024 року о 10 годині 00 хвилин в м. Херсоні на перехресті доріг пр.-т Ушакова та вул. І. Куліка, де рух регулюється сигналами світлофора, керуючи транспортним засобом марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на заборонений червоний сигнал світлофора, не надав перевагу у русі автомобілю, який рухався на дозволяючий сигнал світлофора, у результаті чого сталося зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz E 310, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , від зіткнення транспортний засіб Mercedes-Benz E 310 відкинувся на транспортний засіб Volkswagen Caravelle, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. І. Куліка в зустрічному напрямку на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди.

У відповідності до Висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.08.2024 року № 140-0147, який складено судовим експертом Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області Єрофеєвим В.О.: Вартість відновлювального ремонту пасажирського автобуса Volkswagen Caravelle Т6.1 2,0 TDi реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 27.07.2024 у результаті ДТП, у цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 900397,61 грн; Вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику досліджуваного пасажирського автобуса Volkswagen Caravelle Т6.1 2,0 TDi реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 27.07.2024 у результаті ДТП, у цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 511104,37 грн.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.10.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 766/12615/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього суми матеріального збитку у розмірі 511104,37 грн. згідно висновку експерта та 7000,00 грн. за транспортування транспортного засобу з місця ДТП, усього 518107,37 грн., за винятком суми, сплаченої страховою компанією у розмірі 151800,00 грн., а саме 367304,37 грн.; втрачену вигоду у вигляді оренди аналогічного транспортного засобу на час ремонту автомобіля Volkswagen Caravelle, д.н.з. НОМЕР_3 у сумі 90000,00 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

20.05.2025 року через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача – адвоката Мишака Д.Е. у якому останній заперечував позовні вимоги у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із необґрунтованістю. Вказав, що представником позивача зазначено, що страховиком сплачено страхове відшкодування в сумі 151800,00 грн, проте підтвердження такої виплати позивачем не надано. Звернув увагу на те, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу № 222278856 страхова сума на одну потерпілу особу визначена в розмірі 160000,00 грн. При цьому страховик повинен здійснювати страхове відшкодування в межах страхової суми, визначеної полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у зв`язку із чим недоплачена сума становить 8200,00 грн. Додатково зазначив про відсутність належного обґрунтування витрат на евакуацію транспортного засобу та відшкодування упущеної вигоди.

03.06.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло заперечення на відзив представника позивача – адвоката Долгополова О.В., який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

09.06.2025 року через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив за підписом представника відповідача – адвоката Мишака Д.Е., який підтримав викладену у відзиві на позовну заяву позицію.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у встановленому законом порядку. У матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника відповідача та відповідача.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 27.07.2024 року о 10 годині 00 хвилин в м. Херсоні на перехресті доріг пр.-т Ушакова та вул. І. Куліка, де рух регулюється сигналами світлофора, керуючи транспортним засобом марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на заборонений червоний сигнал світлофора, не надав перевагу у русі автомобілю, який рухався на дозволяючий сигнал світлофора, у результаті чого сталося зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz E 310, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , від зіткнення транспортний засіб Mercedes-Benz E 310 відкинувся на транспортний засіб Volkswagen Caravelle, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. І.Куліка в зустрічному напрямку на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.10.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 766/12615/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Отже наявність вини у діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню. Крім того і сам факт дорожньо-транспортної пригоди не оспорювався відповідачем.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Таким чином суд, проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності, вважає, що позивачем доведено наявність шкоди, причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася, а також вину відповідача.

З метою визначення розміру збитків, завданих 27.07.2024 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, позивач звернувся до Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області із заявою про проведення транспортного-товарознавчого дослідження за фактом ДТП, внаслідок якої був пошкоджений пасажирський автобус Volkswagen Caravelle Т6.1 2,0 TDi реєстраційний номер НОМЕР_3 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була забезпечена за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-222278856 від 22.07.2024 року, укладеним з приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»: розмір страхового відшкодування – 160000,00 грн.; розмір франшизи – 3200,00 грн.

Згідно висновку № 140-0147 експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 19.08.2024 року:

Вартість відновлювального ремонту пасажирського автобуса Volkswagen Caravelle Т6.1 2,0 TDi реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 27.07.2024 у результаті ДТП, у цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 900397,61 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику досліджуваного пасажирського автобуса Volkswagen Caravelle Т6.1 2,0 TDi реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 27.07.2024 у результаті ДТП, у цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 511104,37 грн.

Згідно до положень п. 35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника.

06.11.2024 року між представником позивача ОСОБА_3 та приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» укладено Угоду про узгодження розміру страхового відшкодування. За умовами даної угоди між сторонами досягнуто домовленості, що розмір страхового відшкодування потерпілому за наслідками даної ДТП, за вирахуванням суми франшизи 3200,00 грн., становить 151800,00 грн. є остаточним та подальшому перегляду сторонами не підлягає, як на користь ОСОБА_3 , так і будь-якої іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування.

Спір між сторонами зводиться до наявності та розміру зобов`язань відповідача.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За вимогами ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

З матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування позивачу виплачено страховиком у розмірі 151800,00 грн.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

У відповідності до ст.ст. 76-77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 7 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.3.2, 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 - до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо). Коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Суд, оцінивши надані докази, бере до уваги висновок № 140-0147 експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.08.2024 року наданий позивачем, оскільки його складено у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства Юстиції України та Фонду Державного Майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395. Крім того, судовий експерт Єрофеєв Валерій Олександрович обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 «Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу» Кримінального кодексу України, про що зазначено безпосередньо у звіті.

Інших належних та об`єктивних звітів про оцінку чи експертних досліджень стороною відповідача не представлено, наведені у відзиві аргументи незгоди зі звітом наданим позивачем є непереконливі, нічим конкретним сторона відповідача не спростувала представлені позивачем докази, якими він обґрунтував свої позовні вимоги.

Враховуючи, що ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» не спростувало висновок експерта щодо визначення вартості матеріального збитку, а також з огляду на те, що між позивачем та страховиком було укладено Угоду про узгодження розміру страхового відшкодування, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником позивача, суд встановив, що страховою компанією на виконання умов такої угоди позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 151800,00 грн.

При цьому позивачем зазначено, що він не має претензій до страхової компанії щодо повноти та своєчасності виплати страхового відшкодування в межах страхової суми відповідальності страховика.

Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що розмір завданої матеріального збитку завданого транспортному засобу позивача, згідно з висновком № 140-0147 експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.08.2024 року, складає 511104,37 грн., тоді як ліміт страхового відшкодування в межах страхової суми відповідальності страховика становить 160 000,00 грн., за виключенням розміру франшизи в сумі 3200,00 грн.

Отже, різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди та лімітом страхового відшкодування, яка не покривається страховиком та підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, відповідальною за завдання шкоди, ОСОБА_1 , становить 103 983,96 грн (511104,37 грн. - 151800,00 грн. – 3200,00 грн. = 356104,37 грн.).

За таких обставин суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню спричинена майнова шкода, що перевищує межі ліміту страхового відшкодування в сумі 356104,37 грн., з яких: 352904,37 грн. — майнова шкода, що перевищує ліміт страхового відшкодування; 3200,00 грн. — франшиза.

Щодо стягнення з відповідача відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу в сумі 7000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що на страховика або винуватця ДТП покладається обов`язок відшкодування лише фактично понесених витрат, які мають бути підтверджені документально.

При цьому, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу (фіскального чека, квитанції або платіжного доручення), що підтверджує реальний факт сплати коштів за послуги евакуатора. Сама по собі наявність замовлення послуги без доказу її оплати не свідчить про наявність матеріальних збитків у розумінні ст. 22 ЦК України.

Отже, вимога позивача про відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу в сумі 7000,00 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди в сумі 90000,00 грн., розрахованої на підставі Договору оренди транспортного засобу № 01/08/24 від 01.08.2024 року, суд (або сторона відповідача) приходить до висновку про її необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Тобто під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

На підтвердження спричинення майнової шкоди у виді упущеної вигоди позивачем надано Договір оренди транспортного засобу № 01/08/24 від 01.08.2024 року, видатковий касовий ордер № 01/09-43 від 01.09.2024 року, видатковий касовий ордер № 01/10-53 від 01.10.2024 року, видатковий касовий ордер № 01/11-64 від 01.11.2024 року.

За умовами п. 1.1. Договору оренди ОСОБА_5 передає в строкове платне користування ТОВ «Снабсудосервіс» транспортний засіб.

Згідно п. 3.1. Договору, орендна плата за користування автомобілем становить 30000,00 грн. за місяць з урахуванням її індексації.

Відновленням порушеного права у випадку ДТП є ремонт пошкодженого автомобіля або приведення його до стану, що існував до аварії. Оренда іншого автомобіля на час ремонту не є заходом з відновлення пошкодженого майна. Це витрати на забезпечення комфорту або поточної життєдіяльності позивача, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з діями відповідача в розумінні деліктної відповідальності.

Як вбачається з системного аналізу ст. 22 ЦК України, витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням права. Оренда аналогічного авто є опосередкованою витратою. Без здійснення витрат на оренду відновлення пошкодженого автомобіля Позивача (його ремонт) все одно є можливим. Отже, ці витрати не є обов`язковими для усунення наслідків ДТП.

Відповідно до принципу добросовісності, потерпілий має вживати заходів для зменшення своїх збитків. Обрання варіанту оренди авто за 30 000,00 грн на місяць за наявності альтернативних, менш затратних способів, свідчить про покладання на Відповідача надмірного та необґрунтованого тягаря. При цьому, відсутності альтернативних способів пересування чи перевезення вантажів відповідачем не надано.

Зазначене у повній мірі узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 року по справі № 908/2486/18; від 15.10.2020 року по справі № 922/3669/19; від 16.06.2021 року по справі № 910/14341/18.

Враховуючи приписи частини 4 статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №908/2261/17).

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі № 127/16524/16-ц).

Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства, дослідивши матеріали справи у тому числі письмові позиції сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між діями відповідача та її настанням, а також вину відповідача, що підтверджується преюдиційною постановою суду у справі про адміністративне правопорушення та іншими належними і допустимими доказами. Водночас встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована, а страховиком на підставі укладеної з позивачем угоди виплачено страхове відшкодування у сумі 151 800,00 грн. З урахуванням положень статті 1194 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати лише різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, а також суму франшизи. Вимоги про відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу у сумі 7 000,00 грн. та упущеної вигоди у сумі 90 000,00 грн. є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено фактичне понесення відповідних витрат та їх прямий причинно-наслідковий зв`язок з дорожньо-транспортною пригодою у розумінні статті 22 ЦК України.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають (356104,37/457304,37 *100)= 77,87 %.

Позивачем сплачено 6859,56 грн. судового збору, з урахуванням задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення в рахунок відшкодування судового збору 5341,54 грн.

Керуючись ст. ст.4,10-13,76-81,141, 263-265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсудосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсудосервіс» суму спричинених матеріальних збитків у розмірі 356104 (триста п`ятдесят шість тисяч сто чотири) гривні 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсудосервіс» судовий збір у сумі 5341 (п`ять тисяч триста сорок одну) гривню 54 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Снабсудосервіс», код ЄДРПОУ: 31848251, адреса: 73011, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Полтавська, буд. 97;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 01.12.2025 року

СуддяЯ. В. Шестакова