Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №615/110/25 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/110/25

Провадження № 2/615/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретар судового засідання – Клименко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

встановив:

21.01.2025 позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню, нараховану через наявність заборгованості зі сплати аліментів в сумі 62552,90 грн., яка утворилась в межах виконавчого провадження №70836029, відкритого на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області у справі №2006/658/12.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.06.2012 судом видано виконавчий лист у справі №2006/658/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2012 до моменту досягнення найстаршою дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Виконавчий лист подала до ВДВС, де 25.01.2023 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №70836029. Але примусово судове рішення не виконувалось, за весь час з моменту відкриття виконавчого провадження жодних грошових коштів від боржника не отримала.

Посилаючись на ст.180, 181 СК України, ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», вважає, що відповідач зобов`язаний щомісяця сплачувати аліменти у встановленому судовим рішенням розмірі, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Наполягає, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Враховуючи дані з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Валківського ВДВС, за підрахунками позивача, за період з червня 2020 року по липень 2022 року загальний розмір пені станом на день подання позову до суду складає 62552,90 грн. та не становить суму, яка була б більшою за розраховану суму заборгованості в довідці №41542 від 25.12.2024.

Звернула увагу, що відповідач, як боржник у виконавчому провадженні, впродовж примусового виконання виконавчого документа не скористався правом отримати розрахунок заборгованості по аліментах від державного виконавця та перевірити повноту і правильність сплати ним аліментів.

На підставі ухвали суду від 23.01.2025 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

Копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу в порядку ст.272 ЦПК України 28.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Укрпошта, але у встановлені судом строки відповідач не скористався правом надання відзиву згідно із ст.178 ЦПК України.

З метою дотримання завдань цивільного судочинства, встановлених у ст.2 ЦПК України, для здійснення сторонами процесуальної дії щодо надання особистих пояснень про обставини справи, ухвалою суду від 27.02.2025 судовий розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

04.03.2025 та 06.03.2025 відповідач подав відзив за позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог через невідповідність розрахунку заборгованості фактичним обставинам справи та вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки в період з 17.01.2018 по 25.01.2023 виконавчий лист не перебував на примусовому виконанні у ВДВС.

Не заперечував, що за рішенням суду від 17.05.12 зобов`язаний був сплачувати аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, але виконавчий лист перебував на виконанні у ВДВС до 17.01.2018, коли постановою державного виконавця повернутий стягувачу за її заявою на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому зазначено, що заборгованість зі сплати аліментів за боржником відсутня. З цього часу аліменти сплачував добровільно шляхом перерахування бухгалтерією підприємства, де працював. Припинив сплачував аліменти позивачу з червня 2020 року, так як діти стали проживати з ним та повністю перебували на його утриманні, що встановлено рішенням суду від 01.09.2022 у справі № 615/707/22, яким припинено стягнення аліментів з 26.07.2022. Це рішення не оскаржено позивачем, набрало законної сили 04.10.2022 та звернуто до виконання.

Зауважив, що після цього за повторно заявою позивача пред`явлено виконавчий лист до примусового виконання, в зв`язку з чим державним виконавцем знову відкрито провадження лише 25.01.2023. Тому розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, на думку відповідача, підлягає критичному аналізу. Зокрема, державним виконавцем безпідставно нараховано борг за період, який передує даті відкриття виконавчого провадження за наведених вище обставин.

Наполягає, що складений відповідачем розрахунок пені не обґрунтований та не доведений належними і допустимими доказами.

Слід відзначити, що за ч.7,8 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правом щодо подання відповіді на відзив в передбаченому ст.179 ЦПК України порядку відповідач не скористалася.

13.05.2025 відповідач подав зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача на його користь неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей в розмірі 65334,59 грн. у справі №615/707/22, який об`єднано із первісним позовом в одне провадження (ухвала від 10.09.2025), в зв`язку з чим судовий розгляд проведено за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_6 ухвалою суду від 27.10.2025 зустрічний позов залишено без розгляду.

В підготовче судове засідання, як і у відкрите судове засідання сторони не з`явилися, в зв`язку з чим судовий розгляд неодноразово відкладався.

Позивач та її представник ОСОБА_7 подали клопотання про судовий розгляд за їх відсутності, підтримали позовні вимоги, наполягають на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач та його представник ОСОБА_6 подали клопотання:

про зупинення провадження у справі: 10.06.2025 - до розгляду справи № 2006/658/12 за скаргою відповідача на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 70836029 (розглянуто 11.07.2025, скаргу залишено без розгляду); 30.09.2025, 28.11.2025 – до набрання законної сили рішенням від 10.09.2025 у справі № 615/1969/25, яким звільнено відповідача від сплати аліментів за період з 02.05.2020 по липень 2022 року;

про застосування строків позовної давності: 05.08.2025, 10.09.2025, проти чого позивач заперечує.

Просять розглянути клопотання про зупинення провадження у справі за їх відсутності.

У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 26.02.2005 по 06.08.2012 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Шлюб розірвано за рішенням Валківського районного суду Харківської області від 06.08.2012 у справі №2006/366/12, після чого відповідачу присвоєно прізвище ОСОБА_8 .

Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 15.06.2005 та № НОМЕР_2 від 02.08.2007, актові записи №3 від 15.06.2005 та №05 від 02.08.2007 відповідно.

Враховуючи, що на час розірвання шлюбу діти залишились проживали разом із позивачем та перебували на її утриманні, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 17.05.2012 у справі №2006/658/12 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх на той час дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2012 до досягнення найстаршою дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З виконавчого листа №2006/658/12 від 06.06.2012, рішення суду передано для примусового виконання до Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ, строк пред`явлення до виконання 18.05.2023.

17.01.2018 виконавчий лист повернуто стягувачу за її заявою на підставі п.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», заборгованість зі сплати аліментів станом на 17.01.2018 відсутня, про що свідчить відмітка на виконавчому листі.

Позивач продовжував сплачувати аліменти добровільно шляхом зарахування 1/3 частини заробітної плати в КНП «Валківська ЦРЛ», де на той час працював, на банківську карту відповідача, що підтверджує запис головного бухгалтера установи на виконавчому листі, аліменти утримано в повному обсязі, заборгованість станом на 01.07.2020 відсутня.

За позовом відповідача, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01.09.2022 у справі №615/707/22 його звільнено від сплати аліментів на користь позивача, які стягуються на підставі рішення суду від 17.05.2012 у справі №2006/658/12.

Окрім того, стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх на той час дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26.07.2022 до моменту досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набрало законної сили 04.10.2022 та звернуто до виконання.

Слід відзначити, що під час ухвалення рішення судом позивач не скористалася правом надання інших заяв в порядку ст.174 ЦПК України, як і правом перегляду заочного рішення в порядку глави 11 розділу 111 ЦПК України. Рішення суду також не оскаржила у встановлені судом строки. Із розрахунку заборгованості по аліментах частково сплачує визначений судом розмір аліментів на користь відповідача.

25.01.2023 за заявою позивача державний виконавець Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №70836029 щодо примусового виконання виконавчого листа №2006/658/12 від 06.06.2012, починаючи з 16.06.2020 та про виклик до ВДВС для підтвердження сплати аліментів.

З цієї ж дати 16.06.2020 по 26.07.2022 відповідачу нарахована заборгованість зі сплати аліментів, яка згідно із розрахунком станом на 01.04.2025 становить 65334,59 грн.

02.05.2023 за заявою позивача виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 17.05.2012 у справі №2006/658/12 завершено на підставі п.5 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», про що свідчить записи державного виконавця на виконавчому листі №2006/658/12 від 06.06.2012.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03.06.2025 у справі №2006/658/12 визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ від 02.05.2023 про закінчення виконавчого провадження №70836029 щодо примусового виконання виконавчого листа №2006/658/12 від 06.06.2012.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом рішення суду від 01.09.2022 у справі № 615/707/22, що набрало законної сили 04.10.2022 обов`язок позивача сплачувати аліменти на утримання дітей виник з 26.07.2022, тобто відповідача звільнено від сплати аліментів саме із цієї дати.

За позовом відповідача рішенням Валківського районного суду Харківської області від 10.09.2025 у справі №615/1969/25 його звільнено від сплати аліментів на користь позивача на утримання неповнолітніх на той час дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 17.05.2012 у цивільній справі №2006/658/12, за період з 02.05.2020 по 26.07.2022.

Наразі рішення не набрало законної сили, оскаржено в апеляційному порядку.

Згідно із ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до вимог ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.182 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Зі змісту ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Із роз`яснень, викладених у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена у ст.196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Отже неустойка, визначена у ч.1 ст.196 СК України може бути стягнута з особи, яка є винною у простроченні сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання.

За ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З положень ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що неповнолітні на той час діти з червня 2020 року по липень 2022 року проживали разом з батьком та перебували на його утриманні, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання дітей.

Окрім того, згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, Указами Президента продовжено до теперішнього часу.

Слід відзначити, що з 12.03.2020 до 30.06.2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

П.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст.260 ЦК України).

Ч.5 ст.261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Згідно ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналізуючи наведені правові норми, оцінивши надані докази в сукупності, враховуючи, що особа звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, на період встановлення на усій території України карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та в період дії воєнного стану (з 24.02.2022 по теперішній час), суд не вбачає підстав для нарахування пені, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів – залишити без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова