Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №200/5158/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року справа №200/5158/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: А.А. Блохіна, Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року по справі №200/5158/25 (суддя І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тараненко Ольги Олегівни Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.06.2025р. №79569007 про відмову в проведенні реєстраційних дій ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Тараненко Ольги Олегівни повторно розглянути заяву від 14.06.2025 р. №67458143 про проведення державної реєстрації права власності на 1\2 (одну другу) частку квартиру;

3) зобов`язати провести державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: 1\2 (одну другу) частку квартири загальною площею 55,30м2, житлова 28,20м2 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зареєструвати за ОСОБА_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23 червня 2025 року № 79569007 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 .

Зобов`язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести реєстраційні дії за заявою від 14.06.2025 за реєстраційним номером 67458143, здійснивши державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 , а саме: 1\2 (одну другу) частку квартири загальною площею 55,30 м2, житлова 28,20 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Крім того, чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування вищевказаної норми.

Відповідно до статті 23 Закону № 1952-IV підставою для залишення заяви без руху (зупинення розгляду заяви) є неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

На запит державного реєстратора надійшла відповідь, в якій зазначено, що державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року щодо об`єктів нерухомого майна у межах міста Волноваха Волноваського району Донецької області проводило Комунальне підприємство «Волноваське бюро технічної інвентаризації». Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», яке було утворене внаслідок реорганізації та є правонаступником Комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвентаризації», не підпорядковане, не підзвітне та не підконтрольне Волноваській міській військово-цивільній адміністрації. Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 року № 376 Волноваська міська територіальна громада є тимчасово окупованою територією російською федерацією. Наразі доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ, зберігачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації» - відсутній.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV визначено, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав є подані документи, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, в даному випадку - відсутність передбачених законодавством відомостей на підтвердження зареєстрованих прав на об`єкт нерухомості до 2013 року.

Абзацом третім пункту 14 Порядку державної реєстрації прав та їх обтяжень, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, визначено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, протягом 30 робочих днів державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Відповідач наголошує на тому, що якщо право власності виникло до 2013 року, запит до БТІ або іншого уповноваженого органу – це обов`язкова складова процедури державної реєстрації, у разі відсутності відомостей про право в електронних реєстрах, або відсутності такої інформації в поданих заявником документах. Тобто, Закон чітко визначає обов`язковість наявності відомостей про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року в переліку необхідних документів для державної реєстрації права власності.

Окрім того, суд першої інстанції не вказав, яку саме норму чинного законодавства України порушено державним реєстратором при прийнятті спірного рішення.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачка – ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України, зареєстрована внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України (м. Волноваха Донецької області).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 03 січня 1994 року за ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в установленому порядку, разом з її чоловіком ОСОБА_3 було зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , яке 02 лютого 1994 року зареєстроване у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Волноваха» за реєстровим номером № 6706.

Згідно технічного паспорта від 27 травня 2014 року, загальна площа зазначеної квартири складає 55,30 м2, житлова 28,20 м2.

14.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 55,30 м2, житлова 28,20 м2 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

23 червня 2025 року рішенням № 79569007 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тараненко Ольги Олегівни, відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Вказане рішення вмотивовано тим, що під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутня. Враховуючи вищевикладене, направлено запит до відповідного органу. Згідно наданої відповіді на запит, про надання інформації стосовно реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Відділ «Центр надання адміністративних послуг Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив наступне. Державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року щодо об`єктів нерухомого майна у межах міста Волноваха Волноваського району Донецької області проводило Комунальне підприємство «Волноваське бюро технічної інвентаризації». Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», яке було утворене внаслідок реорганізації та є правонаступником Комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвентаризації», не підпорядковане, не підзвітне та не підконтрольне Волноваській міській військово-цивільній адміністрації. Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 року № 376 Волноваська міська територіальна громада є тимчасово окупованою територією російською федерацією. Наразі доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ, зберігачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», - відсутній. Підприємство та документація не евакуйовані та знаходяться на тимчасово окупованій території. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону - державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

За приписами ч. 1 ст. 20 Закону № 1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі: 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону № 1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема: 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із абз. 2, 6 п. 12 Порядку № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Реєстру аграрних нот та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.

Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивачкою 14.06.2025 року була подана заява щодо державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви в якості підстави для державної реєстрації права власності на нерухоме майно були подані наступні документи: - свідоцтво про право власності на житло від 03.01.1994 року, виданого органом приватизації; - технічний паспорт, виданий КП «Волноваське БТІ».

Як вже встановлено вище, відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 03 січня 1994 року за ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в установленому порядку, разом з її чоловіком ОСОБА_3 було зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , яке 02 лютого 1994 року зареєстроване у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Волноваха» за реєстровим номером № 6706.

Згідно технічного паспорта від 27 травня 2014 року, загальна площа зазначеної квартири складає 55,30 м2, житлова 28,20 м2.

Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Як вбачається з матеріалів справи, запитувана державним реєстратором інформація у комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвентаризації» не може бути надана у зв`язку із окупацією території Волноваської міської територіальної громади. Разом з тим, позивачем для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав було подано державному реєстратору заяву із документами, які належним чином підтверджують її право власності на квартиру.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст.3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що реєстрація права власності позивача на спірне нерухоме майно було здійснено на підставі чинного на момент проведення такої реєстрації законодавства. У позивача не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на квартиру у відповідному реєстрі речових прав до початку повномасштабної війни, а отже відсутні підстави стверджувати про наявність її вини, щодо не проведення такої реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин документ (свідоцтво про право власності на житло від 03.01.1994 року), що посвідчує набуття позивачем права власності на квартиру та відповідна позначка на ньому (зареєстроване у Волноваському БТІ 02.02.1994 року за реєстровим № 6706), яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 року, дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Вказаний документ був долучений до пакету документів з яким позивачка зверталась до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна. При цьому, запитувана державним реєстратором інформація не може бути надана у зв`язку із окупацією міста Волноваха.

Суд зауважує, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону № 1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Колегія суддів вважає, що надані позивачкою до заяви про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна документи, дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №200/5158/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №200/5158/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 15 січня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко