Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №600/4719/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4719/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті, що становить один рік одинадцять місяців, провести перерахунок, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 72 % заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;

- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що є суддею у відставці та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " в розмірі 68 % щомісячного довічного грошового утримання від розміру винагороди працюючого судді, виходячи зі стажу на посаді судці - 29 років 3 місяці 6 днів.

Звертав увагу суду на те, що 30.06.2025 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зарахування - судді у відставці, до стажу роботи судді у відставці, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання та визначення її розміру, половину строку навчання за денною формою на юридичному вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті (з 01.09.1978 р. по 01.07.1982 р.), тобто один рік одинадцять місяців, що підтверджується копією трудової книжки та копією диплому НОМЕР_1 , а також нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 72 % винагороди працюючого судді.

Разом з тим, за результати розгляду заяви, ГУ ПФУ в Чернівецькій області відмовлено у задоволенні заяви, з посиланням на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується відповідно до чинного законодавства виходячи з стажу роботи судді 29 років 3 місяці 6 днів, загальний відсоток 68 %. Підстави для зарахування половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному закладі відсутні.

Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправними, та такими, що порушують право останньої, з огляду на наступне.

Наголошував на тому, що день обрання у червні 1987 році народним суддею Глибоцького народного суду Чернівецької області законодавством не було встановлено права судді на відставку та не врегульовано питання визначення стажу роботи на посаді судді. Тому, в цьому разі під час визначення стажу роботи на посаді судді підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на день обрання суддею безстроково. Посилалась при цьому, на висновок суду викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року № 9901/382/18.

Відтак, позивач вважає, що до його стажу роботи, що враховується при призначенні та обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню один рік одинадцять місяців, як половина строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на те, що навчання у вищому навчальному закладі не вважається роботою в галузі права, а тому, відсутні правові підстави для зарахування половини строку навчання на денній формі, юридичного вищого навчального закладу до стажу роботи позивача на посаді судді.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримую щомісячне грошове утримання відповідно до ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

2. 30.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою про зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання та визначення її розміру, половину строку навчання за денною формою у юридичному вищому навчальному закладі, а саме в Харківському юридичному інституті (з 01.09.1978 по 01.07.1982) та щодо нарахування та виплати 72% щомісячного довічного грошового утримання від розміру винагороди працюючого судді.

3. 14.07.2025 Головне управління повідомило ОСОБА_1 листом №3109-3049/С-17/8- 2400/25 щодо відсутності підстав здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

4. ОСОБА_1 у період з 01.09.1978р. по 01.07.1982р. навчалася за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Є.Дзержинського, де отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю “Правознавство”. Зазначене підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 від 23 червня 1982 року.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).

За змістом п. 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

2. Суд звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Частиною 2 ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

3. Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

4. Законодавство, що діяло на день призначення позивача у червні 1987 року народним суддею Глибоцького народного суду Чернівецької області та на день обрання на посаду судді Першотравневого районного суду м.Чернівці - 25 лютого 2022 року, не регламентувало питань визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді, оскільки не визначало права судді на відставку.

Так, відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” та абзацу другого пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” (далі - Указ № 584/95) та (далі - Постанова № 865) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

5. В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачка у період з 01.09.1978р. по 01.07.1982р. навчався за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Є.Дзержинського, де отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю “Правознавство”. Зазначене підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 від 23 червня 1982 року, а також не заперечувалось відповідачем.

Отже, до стажу роботи позивача, підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому навчальному закладі - 1 рік 11 місяців.

Відтак, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказаний вище період до стажу роботи на посаді судді.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді, так і половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців.

Натомість, безпідставне не зарахування відповідачем спірного періоду навчання до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.

6. На думку суду, відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.

Отже, жодних правових підстав не враховувати вказаний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за період з 01.09.1978 року по 01.07.1982 року, що становить - 1 рік 11 місяців.

7. Враховуючи зазначене, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити позивачеві, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72 % від відповідних сум суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1978 року по 01.07.1982 рік, що становить 1 рік 11 місяців.

8. Щодо позовних вимог, в частині зобов`язання відповідача перерахувати і виплатити довічне грошове утримання судді у відставці без обмеження максимальним розміром, суд зазначає, що будь-якого рішення щодо обмеження граничного розміру грошового утримання позивача відповідачем не приймалось. При цьому, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє, а тому права позивача в цій частині не порушені, такі вимоги є передчасними, і відповідно задоволенню не підлягають.

9. Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено частково, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн., з розрахунку (1211,20 грн : 2).

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72 % від відповідних сум суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського в період з 01.09.1978 року по 01.07.1982 рік.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір в сумі 605,30 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк