Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №560/3769/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3769/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ; далі – Відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо незастосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), при нарахуванні «поточної» індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 01.08.2015 року по 01.08.2016 року; зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату «поточної» індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 01.08.2015 року по 01.08.2016 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

Ухвалою від 13.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.01.2026 у задоволенні заяви НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про залишення без розгляду адміністративного позову у справі № 560/3769/25 відмовлено.

Відповідно до позовної заяви, на обґрунтування позову Позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 27.04.2015 по 21.07.2016 року.

Зазначає, що 03.02.2025 звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, у тому числі індексації, за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Стверджує, що зазначене звернення було скеровано до Відповідача, який листом від 06.02.2025 надіслав Позивачу, зокрема, особові картки грошового забезпечення за 2015–2016 роки та довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення від 06.02.2025 № 140.

Позивач посилається на те, що з довідки-розрахунку № 140 вбачається, що: період розрахунку – з 01.05.2015 по 01.08.2016; у графі «базовий місяць» зазначено: травень 2015 року, червень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року та лютий 2016 року; індексація грошового забезпечення Позивачу у 2015 році та у січні–травні 2016 року не нараховувалась; у червні та липні 2016 року нараховано індексацію з коефіцієнтом 4,5 % від базової величини 1450,00 грн у сумі по 65,25 грн щомісяця (усього 130,50 грн).

Позивач вважає, що визначення Відповідачем «нових» базових місяців у 2015–2016 роках суперечить Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), а також усталеним правовим позиціям Верховного Суду, відповідно до яких, для військовослужбовців у спірний період базовим місяцем є січень 2008 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

У відзиві на позов Відповідач позовні вимоги не визнав, просить відмовити у їх задоволенні.

Зазначає, що: індексація грошового забезпечення Позивачу проводилася відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078; базові місяці визначено у зв`язку із підвищенням розміру окремих складових грошового забезпечення (надбавки, премії тощо); остаточний грошовий розрахунок при звільненні Позивача з військової служби у 2020 році здійснювала Національна академія ДПСУ ім. Б. Хмельницького, у зв`язку з чим, саме вона, а не військова частина НОМЕР_2 , має бути належним відповідачем у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з 27.04.2015 по 21.07.2016 року, був зарахований та виключений зі списків особового складу відповідними наказами командира частини.

Наказом ректора Національної академії ДПСУ ім. Б. Хмельницького від 17.11.2020 № 863-ос Позивача звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу Національної академії ДПСУ ім. Б. Хмельницького та всіх видів забезпечення з 23.11.2020 та проведено остаточний грошовий розрахунок.

Грошове забезпечення (у тому числі індексація) за період з 08.2015 по 07.2016 нараховувалося та виплачувалося Позивачу саме військовою частиною НОМЕР_2 , що підтверджується особовими картками грошового забезпечення, відомостями нарахування та довідкою-розрахунком індексації від 06.02.2025 № 140.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем проходження військової служби.

Отже, саме військова частина НОМЕР_2 , у якій Позивач проходив службу у період з 27.04.2015 по 21.07.2016 року, була суб`єктом владних повноважень, відповідальним за нарахування та виплату йому грошового забезпечення, у тому числі індексації, за цей період.

Той факт, що остаточний грошовий розрахунок при звільненні у 2020 році здійснювала Національна академія ДПСУ, не звільняє військову частину НОМЕР_2 від відповідальності за належне нарахування й виплату виплат за час перебування Позивача на грошовому забезпеченні саме у цій військовій частині.

Тому доводи Відповідача про його неналежність як відповідача у цій справі суд вважає необґрунтованими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при їх прийнятті.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За ст. 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6 Закону № 1282-XII визначає, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Так, у редакції Порядку № 1078, чинній до 01.12.2015 року, індексація здійснювалася з урахуванням базового місяця, яким визначався місяць підвищення грошового доходу (посадового окладу або інших складових), а за певних умов – місяць прийняття на роботу. Порядок також передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) у зв`язку зі змінами законодавства обчислення індексу споживчих цін для індексації здійснюється з місяця такого підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (набрала чинності 01.12.2015 року) внесено зміни до Порядку № 1078, якими, зокрема, встановлено, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник (військовослужбовець), а для новоприйнятого – місяць, наступний за місяцем такого підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були затверджені нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

У подальшому, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (з 01.03.2018 року), посадові оклади військовослужбовців не змінювалися.

Верховний Суд у низці постанов, зокрема, від 23.06.2022 у справі № 120/2399/21-а, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 24.05.2023 у справі № 380/15640/21, від 03.08.2023 у справі № 380/23487/21, дійшов висновку, що у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 для військовослужбовців посадові оклади не змінювалися, а тому, місяцем останнього підвищення посадового окладу є січень 2008 року, який і має вважатися базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення.

У постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а Верховний Суд, розглядаючи позов військовослужбовця до військової частини НОМЕР_2 щодо індексації грошового забезпечення, зазначив, що з урахуванням положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 (у редакції після набрання чинності постановою № 1013), з 01.12.2015 базовим місяцем для індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року.

Аналогічний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 28.06.2022 у справах № 420/4841/21, № 640/8991/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, де також наголошено, що зміна розміру надбавок, доплат або премій не створює нового базового місяця, якщо не підвищується посадовий оклад.

Крім того, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 13.04.2023 у справах № 420/18162/21, № 420/9187/21 Верховний Суд деталізував, що індексація грошового забезпечення складається з «поточної» індексації та індексації-різниці, які мають різну правову природу, але обидві є складовими грошового забезпечення і підлягають обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Так, як убачається з довідки-розрахунку індексації № 140, Відповідач при розрахунку індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.05.2015 по 01.08.2016 визначив базовими місяцями травень 2015 року, червень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року та лютий 2016 року, що було зумовлено, на думку Відповідача, підвищенням розміру окремих складових грошового забезпечення.

Разом з тим, з особових карток грошового забезпечення Позивача за 2015–2016 роки не вбачається підвищення саме посадового окладу як складової, встановленої Постановою № 1294.

Змін зазнавали розміри надбавок, премій та інших доплат, які за усталеною практикою Верховного Суду не є підставою для зміни базового місяця.

Як зазначено вище, Верховний Суд у вказаних постановах (наприклад, у справі № 200/9297/19-а від 10.09.2020 та № 400/1118/21 від 26.01.2022) дійшов висновку, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 для військовослужбовців базовим місяцем для індексації грошового забезпечення є січень 2008 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося останнє нормативне підвищення посадових окладів.

Суд, здійснюючи ретроспективний контроль за діями суб`єкта владних повноважень, оцінює правомірність обраного Відповідачем підходу саме станом на час ухвалення відповідних рішень/вчинення дій.

Мотиви, які Відповідач навів у довідці-розрахунку та листі від 06.02.2025 року, а також у відзиві на позов, не свідчать про наявність нормативного підвищення посадового окладу Позивача у 2015–2016 роках, яке б зумовило заміну базового місяця з січня 2008 року на інші місяці 2015–2016 років.

З огляду на це суд приходить до висновку, що визначення Відповідачем базових місяців травня, червня, серпня, вересня 2015 року та лютого 2016 року, як підстави для не нарахування індексації Позивачеві у більшості місяців спірного періоду, суперечить вимогам Порядку № 1078 та зазначеним правовим висновкам Верховного Суду.

Водночас суд враховує, що позовні вимоги сформульовані як вимоги про визнання протиправними «дій» відповідача, тоді як по суті спір стосується невчинення відповідачем певних дій, а саме: не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням належного базового місяця.

Таке не вчинення дій у встановлений законодавством спосіб та строки є фактично бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням принципу ефективного судового захисту (частина друга статті 2 КАС України) та статті 245 КАС України суд вправі змінити формулювання способу захисту в межах предмета та підстав позову, якщо це необхідно для повного та реального відновлення порушеного права.

Тому суд розглядає вимогу про «визнання дій протиправними» як вимогу про визнання протиправною бездіяльності Відповідача, що полягала у незастосуванні січня 2008 року як базового місяця та не нарахуванні та не виплаті індексації у належному розмірі.

Щодо меж задоволення позовних вимог, то суд вказує на таке.

Позивач просить визнати протиправними дії Відповідача та зобов`язати провести перерахунок і доплату «поточної» індексації за період з 01.08.2015 по 01.08.2016 року.

Разом із тим, суд виходить із таких міркувань.

По-перше, чітка та усталена практика Верховного Суду щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для військовослужбовців сформована щодо періоду, що починається з 01.12.2015 року, тобто з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1013, яка змінила механізм обчислення індексу споживчих цін.

По-друге, щодо періоду з 01.08.2015 по 30.11.2015 року, то Позивач не надав суду належних доказів, які б однозначно свідчили про: перевищення порогу індексації у цей період з урахуванням попереднього базового місяця; обов`язковість застосування саме січня 2008 року як базового місяця у конкретній ситуації Позивача за попередньої редакції Порядку № 1078.

По-третє, щодо періоду після 21.07.2016 (дата виключення Позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ) індексація грошового забезпечення повинна була нараховуватися та виплачуватися тим органом, у якому Позивач фактично проходив службу (Національною академією ДПСУ ім. Б. Хмельницького). Вказаний орган не є відповідачем у цій справі, а тому, покладання на військову частину НОМЕР_2 обов`язку здійснювати нарахування після зазначеної дати було б виходом за межі її повноважень.

З огляду на зазначене вище, суд вважає можливим та обґрунтованим задовольнити позов частково – щодо періоду з 01.12.2015 по 21.07.2016, коли: Позивач перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 ; діяли положення Порядку № 1078 у редакції постанови № 1013; існує усталена практика Верховного Суду щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для військовослужбовців.

У решті (щодо періоду 01.08.2015–30.11.2015 року) позовні вимоги задоволенню не підлягають з наведених вище мотивів.

З урахуванням установлених обставин справи, аналізу норм матеріального права у редакціях, чинних у спірний період, та актуальної практики Верховного Суду суд дійшов висновку, що: бездіяльність Відповідача, яка полягає у незастосуванні січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.12.2015 по 21.07.2016 та не нарахуванні та не виплаті індексації за цей період у належному розмірі, є протиправною; для ефективного захисту прав Позивача необхідно зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації за зазначений період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця з урахуванням вже виплачених сум; у частині вимог щодо періоду з 01.08.2015 по 30.11.2015 Позивач не довів належними доказами порушення, яке б зумовлювало застосування іншого базового місяця або обов`язок Відповідача донарахувати індексацію.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає у не застосуванні січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 21.07.2016 та у не нарахуванні та не виплаті індексації за цей період у повному обсязі.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 21.07.2016 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплатити Позивачу суму невиплаченої індексації з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Є.В. Печений