Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №520/17079/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 січня 2026 року справа №520/17079/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у вигляді надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу за період з 19.01.2016 по 01.09.2022 у розмірі 29 129,15 грн, починаючи з 02.09.2022 по день фактичної виплати заборгованості 26.06.2025;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку у вигляді надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу за період з 19.01.2016 по 01.09.2022 у розмірі 29 129,15 грн, а саме за період з 02.09.2022 по 26.06.2025 91 606,24 грн (дев`яносто одна тисяча шістсот шість гривень 24 копійки).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що на момент виключення його зі списків особового складу, зокрема – 01.09.2022, відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з ним. Зазначає, що остаточний розрахунок з ним проведено відповідачем – 26.06.2025 (донарахування грошового забезпечення у вигляді індексації), тобто з порушенням строків встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України. На переконання позивача, зазначене - є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Вказану ухвалу суду надіслано відповідачу на електронну адресу відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач 24.08.2025 через систему «Електронний суд» надав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та навів свій варіант розрахунку середнього заробітну за час затримки розрахунку при звільнені, зазначивши потенційно можливу суму виплати.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 31.08.2022 №401 о/с ОСОБА_1 звільнено за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) з посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області з поліції, з 01 вересня 2022 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі №520/13601/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №520/13601/24 - скасовано. Прийнято постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати їй щомісяця у складі грошового забезпечення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу за період з 19.01.2016 року по 01.09.2022 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу за період з 19.01.2016 року по 01.09.2022 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 44 копійки, а разом 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

На виконання вказаної постанови відповідно до виписки за 26.06.2025 з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк» від ГУНП в Харківській області на рахунок надійшли кошти в сумі 29 129,15 грн. з призначенням платежу «Зарахування. Коментар до платежу: Коментар до платежу: ГУНП в Харківській області 1007020;2800; випл. щоміс. надб. надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 . Постанови ДААС від 18.04.2025 №520/13601/24».

У зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом даної справи є наявність чи відсутність у позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Відповідно до статті 12 Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

У спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Так, відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями статті 117 КЗпП України у редакції, що була чинна до 19.07.2022, обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції, що набула чинності після 19.07.2022 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту –Закон України №2352-IX), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За приписами частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Приписами статті 58 Конституції України закріплює один із ключових принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Системний аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України №2352-IX - 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону України №3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України у редакції Закону України №2352-IX.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України №3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону України №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України(у попередній редакції №3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України(у новій редакції Закону України №2352-IX).

Такий підхід при вирішенні подібних правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 04.09.2024 у справі №359/1316/22.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України, пов`язані із недотриманням роботодавцем свого обов`язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов`язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.

У постанові від 01.05.2024 у справі №140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних відносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.

Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у даній справі, є 01.09.2022 - дата звільнення позивача.

Однак період стягнення середнього заробітку з 19.07.2022 до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Отже спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 01.09.2022 (дати звільнення позивача) до 26.06.2025 (виплата заборгованості), а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України №2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.

Період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Щодо здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колегія суддів зазначає, що вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу другого пункту сьомого Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Враховуючи викладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа календарних днів за цей період.

При цьому, звертаючись до суду із даним позовом позивач просить стягнути середній заробіток в межах шести місяців.

Для розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача судом взято показники двох повних місяці служби перед. Як зазначалось, днем виключення позивача зі списків ГУ ДСНС Національної поліції в Харківській області та всіх видів грошового забезпечення є 01.09.2022. Отже, двома попередніми місяцями перед звільненням є липень 2022 (31 календарний день) та серпень 2022 (31 календарних днів).

Згідно картки особового рахунку грошове забезпечення позивача за липень 2022 становило – 15 578,05 грн, за серпень 2022 – 15 289,38 грн. Так, у липні 2022 (31 день) та серпні 2022 (31 день) було 62 дні. Тобто, 30 867,43 грн (15 578,05 грн+15 289,38 грн)/62 = 497,86 грн.

Як вже зазначалося судом, позивач у даній справі просить стягнути середній заробіток в межах шести місяців, тобто застосувати лише редакцію статті 117 КЗпП України з 19.07.2022.

Суд звертає увагу на те, що 6 місяців у періоді з 02.09.2022 по 26.06.2025 становить 184 дні.

Відтак, розмір середнього заробітку позивача за шість місяців (184 календарних дні) становить 91 606,24 грн (497,86грн х 184 дні), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде стягнення на його користь 57 608,56 грн грн, як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.05.2022 по 25.06.2024, але не більше 6 місяців.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що наявні правові підстави для повного задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 91 606,24 грн, що у співвідношенні до загальної суми позову становить 100%.

Отже, такий самий відсоток судового збору від сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви необхідно стягнути на його користь, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно 100% від сплаченого судового збору за подання цієї позовної заяви становить 968,96 грн, що має бути відшкодований за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вулиця Жон Мироносиць, будинок 13, місто Харків, Харківська область, Харківський район, 61002, код ЄДРПОУ: 40108599) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.09.2022 по день фактичної виплати заборгованості 26.06.2025.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 02.09.2022 по 26.06.2025 у розмірі 91 606,24 грн (дев`яносто одна тисяча шістсот шість гривень 24 копійки).

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА