Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №520/29959/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 р. № 520/29959/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 №547 в частині відмови виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , згідно з клопотанням Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на ім`я Харківського міського голови від 07.03.2025 вих.583/1330.

- зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 , згідно з клопотанням Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на ім`я Харківського міського голови від 07.03.2025 вих. 583/1330, для забезпечення ОСОБА_2 постійним житлом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 № 547 в частині відмови виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , згідно з клопотанням Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на ім`я Харківського міського голови від 07.03.2025 вих. 583/1330. За доводами позивача, зазначене рішення відповідача порушує його права. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 17.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття провадження доставлена представнику позивача, відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши про відсутність порушення прав позивача з боку виконавчого комітету Харківської міської ради та її виконавчих органів. Відповідач зазначив, що не заперечує право позивача на виключення спірного житла, яке він займає, з числа службового, проте таке право може бути реалізоване лише за умови дотримання при направленні Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням відповідного клопотання, зокрема, п. 7 розділу VII Інструкції. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Підполковник ОСОБА_1 (позивач) проживає в службовій квартирі Харківського КЕУ № 71 буд. АДРЕСА_2 на підставі службового ордера № 000052 виданого виконкомом ХМР 23.02.2024 р. у зв`язку з проходженням військової служби, що підтверджується доданими копіями довідок та службового ордеру.

Позивач має календарну вислугу років у ЗСУ повних 33 роки, ветеран війни - учасник бойових, що підтверджується доданою копією довідки, посвідчення та послужного списку, та наразі перебуває на квартирному обліку в Управлінні військових сполучень на Південній залізниці як особа, що потребує поліпшення житлових умов, копією довідки Харківського КЕУ.

У зв`язку з тим, що позивач має право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення його квартири з числа службових, керуючись пунктом 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 р. за № 1020/32472 за його зверненням, відповідно до пунктів 3,10 Розділу 7 Інструкції, рішенням житлової комісії Управління військових сполучень на Південній залізниці від 01.10.2024 р. (витяг з протоколу №2) погоджено виключення з числа службових однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Наказом Управління військових сполучень на Південній залізниці від 01.10.2024 р. № 79 вищезазначений протокол житлової комісії затверджено.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Позивач звертався до Харківського квартирно-експлуатаційного управління з проханням щодо підготовки та направлення його квартирної справи для прийняття рішення щодо погодження виключення його квартири з числа службових.

Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням відмовлено позивачу у виключенні з числа службових квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла з числа службового розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою Харківського квартирно-експлуатаційного управління позивач звертався до суду задля захисту своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі №520/29503/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, за участі третьої особи - Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, яка викладена в листі від 24.09.2024 р. за вих. № 583/4871 в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р., порядку права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання, про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 .

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі №520/29503/24 Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова направлено до Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службової житлової площі - квартири АДРЕСА_1 , яку займає позивач.

Проте, розглянувши зазначене клопотання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 № 547 "Про виключення житлової площі із числа службової" відмовлено у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , яку займає позивач.

Як підставу для відмови зазначено про відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) списку.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 № 547 "Про виключення житлової площі із числа службової" в частині відмови у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі за текстом - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов визначає Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 (далі - Інструкція №380).

Відповідно до п. 10 Розділу VIІ Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Положеннями Інструкції №380 передбачено процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими частинами якої (процедури) є: розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення; направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини; підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю; підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Відповідно до п. 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 (далі - Порядок №1081), житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Отже, у спірних правовідносинах саме виконавчий комітет ХМР наділений повноваженнями приймати рішення про виключення житлового приміщення з числа службового, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до п. 10 Розділу VIІ Інструкції №380 виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (п. 11 Порядку №1081).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі №520/29503/24 Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова направлено до Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службової житлової площі - квартири АДРЕСА_1 , яку займає позивач.

Розглянувши клопотання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 №547 "Про виключення житлової площі із числа службової" відмовлено у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , яку займав позивач.

Як на підставу для відмови зазначено про відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) списку.

Однак, суд зазначає, що ані Порядок №1081, ані Інструкція №380 не містять такої підстави для відмови виконавчим органом районної, міської, районної у місті у виключенні житлового приміщення з числа службового, як відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України списку або ненадання певних документів.

Крім того, виконавчим комітетом ХМР не враховано того, що в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі №520/29503/24, залишеному без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025, яким задоволено позовні вимоги позивача, суд дійшов висновку про наявність у позивача всіх необхідних, визначених п. 10 Інструкції, умов для реалізації права на виключення житла, яке він займає, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

При цьому, щодо питання застосування частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що Верховний Суд вже неодноразово формулював свої правові висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 03.08.2022 по справі №160/5671/21, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 "Про виключення житлової площі із числа службової" в частині відмови у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій - квартири АДРЕСА_1 , яку займав позивач, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на лист Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України від 27.11.2025, в якому зазначено що подання на затвердження заступнику Міністра оборони України списків надання житла для постійного проживання шляхом його виключення з числа службового здійснюється лише за умови внесення вказаних списків на розгляд Комісії з контролю та прийняття нею відповідного рішення, суд зазначає, що відмова виконавчого органу місцевого самоврядування в задоволенні клопотання квартирно-експлуатаційного органу про виключення квартир (житлового приміщення) з числа службових для забезпечення ним для постійного проживання військовослужбовця та членів його сімей може відбуватися лише у визначених законодавством випадках.

Тобто, вимоги Закону України №280/97-ВР, ЖК України, Положення №37, Інструкції №380, якими відповідач мотивував оспорюване рішення, не містять такої підстави для відмови у виключенні з числа службових квартири (житлове приміщення), як відсутність разом з поданим квартирно-експлуатаційним органом клопотанням затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) списку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005)

Практика Верховного Суду вказує на те, що рішення суб`єкта владних повноважень, що прийняте без належних правових підстав, всупереч встановленій процедурі або без дотримання вимог Конституції та законів, визнається протиправним, оскільки це суперечить принципу верховенства права, що вимагає юридичної визначеності та правової передбачуваності.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах слід задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 № 547 "Про виключення житлової площі із числа службової" в частині відмови у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 та зобов`язання виконавчого комітету Харківської міської ради прийняти рішення про виключення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 , з числа службового згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління, з урахуванням висновків суду в цій справі.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Так, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61003, ЄДРПОУ 07923280), третьої особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, ЄДРПОУ 07923280) про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 № 547 "Про виключення житлової площі із числа службової" в частині відмови у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 .

Зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради прийняти рішення про виключення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 , з числа службового згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління, з урахуванням висновків суду в цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Харківської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН