Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №520/29837/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 р. № 520/29837/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області щодо не надання листом вих. №01-01-19/1152 від 09.10.2025 достовірної, точної та повної інформації на запит №9 про надання публічної інформації від 30.09.2025;

- зобов`язати Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області повторно розглянути запит №9 про надання публічної інформації від 30.09.2025 року по суті, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, за результатами розгляду якого відповідачем було надано відповідь, в якій зазначено про надсилання запитуваної інформації у вигляді додатків на двох аркушах, однак таких додатків відповідь не містила. Позивач уважає, що відповідач своїми діями порушив право позивача на отримання публічної інформації, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою судді від 17.11.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов. Витребувано у Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області докази розгляду запиту №9 про надання публічної інформації від 30.09.2025, із доказами направлення позивачу. Витребувані документи зобов`язано надати до суду протягом п`ятнадцяти календарних днів із моменту отримання даної ухвали суду.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що відповідь на запит була надіслана відповідачем своєчасно та у повному обсязі, включаючи додаток зазначеній у відповіді, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Надав витребувані судом документи. Заперечив проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що з наданих відповідачем, на виконання ухвали судді, доказів убачається, що документ, відправлений на пошту позивача (розміром 197 Кб), більш ніж в два рази менший документу (розмір 444 Кб), наданого відповідачем суду як доказ відповіді. Надав до суду записування з екрану.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом установлено таке.

Позивач 30.09.2025 звернувся до начальника Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області із запитом №9 на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію стосовно переліку комунальних підприємств, установ та закладів, що діють на території Старосалтівської селищної територіальної громади (а.с.13).

Відповідач листом від 09.10.2025 №01-01-19/1152 повідомив позивача про таке: «На ваш запит № 9 на отримання публічної інформації Старосалтівська селищна військова адміністрація надсилає відповідну інформацію стосовно переліку комунальних підприємств, установ та закладів що діють на території Старосалтівської селищної територіальної громади, яка зазначена в додатку до цього листа. Додаток: додаток на 2 аркуші» (а.с.8-9).

За доводами представника позивача, відповідач тільки повідомив, що надсилає відповідну інформацію, яка зазначена у додатку до листа, однак запитуваної інформації так і не надав.

Позивач, уважаючи протиправними дії Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області щодо розгляду інформаційного запиту, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію" (у редакції від 14.06.2025) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI, у редакції від 08.08.2025).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.

При цьому, Законом №2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до положень статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Вимоги щодо запиту на інформацію встановлені частиною 5 статті 19 Закону України №2939-VI.

Так, запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Частина 1 ст. 20 Закону № 2939-VI зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону № 2939-VI передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

У силу ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

За приписами ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 7 Закону Закон №2657-XI суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частинами другою і третьою статті 23 Закону №2939-VI встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь. При цьому, незалежно від результатів розгляду запиту про надання інформації (його задоволення чи відмова в задоволенні, відстрочка в задоволенні, перенаправлення належному розпоряднику, тощо) такий суб`єкт зобов`язаний проінформувати про це заявника з дотриманням вимог.

Судом установлено, що позивач 30.09.2025 звернувся до начальника Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області із запитом №9 на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію стосовно переліку комунальних підприємств, установ та закладів, що діють на території Старосалтівської селищної територіальної громади (а.с.13).

Відповідач листом від 09.10.2025 №01-01-19/1152 повідомив позивача про таке: «На ваш запит №9 на отримання публічної інформації Старосалтівська селищна військова адміністрація надсилає відповідну інформацію стосовно переліку комунальних підприємств, установ та закладів що діють на території Старосалтівської селищної територіальної громади, яка зазначена в додатку до цього листа. Додаток: додаток на 2 аркуші» (а.с.8-9).

За доводами представника позивача, відповідач тільки повідомив, що надсилає відповідну інформацію, яка зазначена у додатку до листа, однак запитуваної інформації так і не надав.

Ухвалою судді від 17.11.2025 витребувано у Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області докази розгляду запиту №9 про надання публічної інформації від 30.09.2025, із доказами направлення позивачу

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідь на запит була надіслана відповідачем своєчасно та у повному обсязі, включаючи додаток, зазначений у відповіді. Враховуючи, що позивач самостійно обрав такий засіб комунікації, як електронна пошта, належним та допустимим доказом направлення відповіді є скріншот з інтерфейсу поштової скриньки відправника, який фіксує факт успішної відправки листа на адресу отримувача, дату та час такої відправки, а також наявність вкладених файлів, який долучив до матеріалів справи.

За доводами представника відповідача, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що він дійсно не отримав відповідь на свій запит або отримав неповну відповідь.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що з наданих відповідачем, на виконання ухвали судді, доказів убачається, що документ, відправлений на пошту позивача (розміром 197 Кб), більш ніж в два рази менший документу (розмір 444 Кб), наданого відповідачем суду як доказ відповіді. Зазначив, що відповідачем не доведено, що відповідь, надана на електронну пошту позивача, містила в собі супровідний лист та додатки на двох аркушах.

Разом із тим, на підтвердження своїх доводів, представником позивача подано відеозапис екрану електронної пошти, який відображає зміст отриманого від відповідача електронного повідомлення.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що на електронну адресу позивача надійшов лише супровідний лист від 09.10.2025 №01-01-19/1152, без будь-яких вкладених файлів або додатків, зокрема, додатку на двох аркушах, про які зазначено у супровідному листі.

Водночас, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт направлення саме додатків до листа та спростовували доводи представника позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належне виконання обов`язку щодо надання відповіді на запит позивача, а надіслання виключно супровідного листа без додатків не може вважатися належною та повною відповіддю по суті запиту.

Отже, доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду запиту позивача №9 від 30.09.2025 та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача №9 від 30.09.2025.

При цьому, суд зазначає, що оскільки відповідач не розглянув належним чином запит позивача, підстави для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача надати точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн до суду надано копії: договору про надання правничої допомоги від 13.10.2025 №13/10/25, рахунку для сплати правничої допомоги адвоката від 06.12.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої допомоги.

Дослідивши вказані документи щодо надання правничої допомоги позивачу, судом установлено, що вказаним договором представник позивача прийняв на себе зобов`язання щодо складання позовів та інших процесуальних документів, представництва в судах з питання оскарження в суді протиправних дій та бездіяльності Старосалтівської селищної військової адміністрації Харківської області щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації на запит №9 про надання публічної інформації від 30.09.2025.

Пунктом 5.1 указаного договору передбачено, що визначення розміру оплати праці (гонорару) Адвоката проводиться за попередньо домовленістю з громадянином Маєвським Олександром Сергійовичем у фіксованому розмірі, яка дорівнює 6000 (шість тисяч) 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата правової допомоги Адвоката в обумовленому розмірі здійснюється Клієнтом на підставі виставлених Адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки. Складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється.

Рахунком для сплати правничої допомоги адвоката від 06.12.2025 передбачено обов`язок позивача сплатити 6000,00 грн на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 13.10.2025 протягом тридцяти днів з часу набуття чинності рішення суду по справі №520/29837/25.

Так, суд ураховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів, тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; всі надані докази наявні у позивача.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи. Представником позивача лише подано до суду позовну заяву та в подальшому подано відповідь на відзив, інших дій не вчинялося.

Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За обставин цієї справи, суд, окрім наведеного вище, також ураховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.

Також, суд приймає до уваги доводи представника відповідача щодо неспівмірності заявленої позивачем суми на відшкодування витрат на правничу допомогу з обсягом наданих представником позивача послуг у межах даної справи.

Окрім того, з програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом установлено, що позивачем за участі адвоката Івахненка Максима Андрійовича у 2025 році подавалися до Харківського окружного адміністративного суду позови фактично аналогічного змісту щодо ненадання повної інформації на його запит (справи № 520/25884/25 та №520/29914/25) до того ж відповідача, з тим самим фактичним та нормативним обґрунтуванням та зазначенням вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн у кожній справі.

У даній справі представником позивача складено та подано до суду через систему "Електронний суд" позовну заяву, яка за фактичним та нормативним обґрунтуванням повторює зазначені вище позовні заяви, подані представником позивача до Харківського окружного адміністративного суду, а також відповідь на відзив, яка фактично повторює зміст позовної заяви. Інших дій представником позивача під час розгляду даної справи не вчинялося.

Виходячи з описаних вище обставин справи, зважаючи на те, що підготовлена представником позивача позовна заява не потребує значних затрат часу для її складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 500,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області (вул. Перемоги, буд. 14, с-ще Старий Салтів, Чугуївський р-н, Харківська обл., 62518, ЄДРПОУ 44918448) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області щодо розгляду запиту позивача №9 від 30.09.2025.

Зобов`язати Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області повторно розглянути запит позивача №9 від 30.09.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн (п`ятсот гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН