Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №520/9985/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.01.2026 р. справа №520/9985/25 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря судового засідання - Карапетян М.О., представника позивача - Вінніченка В.А., представника відповідача - Головаша П.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі за текстом - позивач, заявник)

до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.03.2025р. №00136370705.

Аргументуючи цю вимогу, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом необґрунтовано, упереджено, на підставі матеріалів проведеного заходу податкового контролю, котрі містять помилкові судження про вчинення податкового правопорушення. Твердив, що у межах спірних правовідносин не вдавався до порушень податкової дисципліни у сфері справляння ПДВ, податковий обов"язок з обчислення ПДВ виконав належно, на розрахунки віднесені лише належно оформлені первинні документи, які були складені у межах реальних господарських операцій.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що платник податків сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, які не розкривають ані суті, ані змісту, ані обсягів кожної окремої господарської операції з надання послуг.

Суд, вивчив доводи усіх приєднаних до справи процесуальних документів, заслухав представників сторін, повно виконав процесуальний обов`язок із збору доказів, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, з`ясував обставини фактичної дійсності, проаналізував зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив доводи сторін добутими доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, є резидентом України - юридичною особою приватного права, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під реєстраційним кодом - 30378024, набув правового статусу платника податку на додану вартість; на обліку у якості платника податків (зборів) знаходився в установі відповідача; вказані обставини сторонами по справі не заперечуються.

Між ТОВ “Кернел-Трейд" (у якості виконавця; Експедитор; ідентифікаційний код - 31454383) та заявником (у якості замовника; Клієнт) було укладено договір від 01.07.2024 року №ТЕО-204/560-24 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів (далі за текстом - Договір).

Договір з боку ТОВ "Кернел-Трейд" був підписаний кваліфікованим електронним підписом Генерального директора - Мірошниченка М.В.

Договір з боку заявника - СТОВ "Мрія" був підписаний кваліфікованим електронним підписом директора - Кондратенко Ю.А.

Відповідно до Договору Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги (далі ТЕП), пов`язані із здійсненням перевезення зернових та олійних вантажів Клієнта, а також продуктів їх переробки залізничним, автомобільним чи іншим транспортом при здійсненні перевезень всередині України та/або на експорт. Експедитор відповідно до Договорів, який є дорученням Клієнта, за винагороду (оплату) підписує договори про організацію перевезень вантажів Клієнта залізницями України, іншими транспортними організаціями, а також інших транспортних послуг, шляхом підписання відповідних договорів з підприємствами та організаціями залізничного транспорту або іншими юридичними особами. Зазначені договори підписуються від імені Експедитора. Протягом всього терміну роботи Експедитора з вантажем (в т.ч. зерном) Клієнта, право власності на нього належить Клієнту. Діяльність Сторін регламентується чинним законодавством України та міжнародними угодами, ратифікованими Україною, які регулюють відносини у сфері міжнародних перевезень.

Згідно з п.2.1.15 Договору після закінчення відвантаження вантажу Клієнта (але не пізніше 5-го числа) Експедитор надає за минулий місяць документи за надані послуги ТЕО: рахунок-фактуру; акти виконаних робіт з реєстром відправлених транспортних засобів.

Відповідно до п.2.2.7 Договору право на підписання документів від імені ТОВ "Кернел-Трейд" надано: Руда Наталія Михайлівна, ОСОБА_1 .

Доказів набуття повноважень на складання за Договором від імені ТОВ "Кернел-Трейд" іншими особами, окрім: Генеральним директором - Мірошниченком М.В., Рудою Наталією Михайлівною, ОСОБА_1 матеріали судового справи не містять.

Згідно з п.3.2 Договору ціна послуги включає в себе суму винагороди Експедитору і загальну суму витрат Експедитора.

У межах Договору ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» були виписані та зареєстровані податкові накладні від 31.08.2024р. №728 (на суму 5.790.574,01грн., у т.ч. ПДВ - 965.095,67грн.) (т.1 а.с.114) та від 30.09.2024р. №940 (на суму 9.125.273,04грн. у т.ч. ПДВ - 1.520,878,84грн.) (т.1 а.с.116) за номенклатурою товарів/послуг: ТЕО ст. КРАСНОГРАД - ст. ЧОРНОМОРСЬК-ПОРТ- ЕКСПОРТ, Пшениця 4 клас; ТЕО ст. ЛИХАЧОВЕ - ст. ЧОРНОМОРСЬК-ПОРТ- ЕКСПОРТ, Кукурудза 3 клас; ТЕО ст. КРАСНОГРАД - ст. ЧОРНОМОРСЬК-ПОРТ- ЕКСПОРТ, Пшениця 4 клас; ТЕО ст. КРАСНОГРАД - ст. ЧОРНОМОРСЬК-ПОРТ, Пшениця 4 клас; ТЕО ст. ПОЛТАВА-КИЇВСЬКА - ст. ЧОРНОМОРСЬК-ПОРТ-ЕКСПОРТ, Олія соняшникова нерафінована; ТЕО ст. ПОЛТАВА-КИЇВСЬКА - ст. ЧОРНОМОРСЬК- ПОРТ-ЕКСПОРТ, Шрот соняшниковий високопротеїновий тостований на загальну суму ПДВ - 2.485.974,51 грн.

Розрахунки коригування до вищезазначених податкових накладних не виписувались та не реєструвались за даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Станом на 31.08.2024р. (подія виписування податкової накладної від 31.08.2024р. №728) та станом на 30.09.2024р. (дата виписування податкової накладної від 30.09.2024р. №940) заявник не здійснював оплату вартості послуг у спосіб перерахування безготівкових коштів на рахунки ТОВ "Кернел-Трейд" в установах банків.

За твердженням заявника, розрахунки за надані послуги проводились в безготівковій формі вже після надання послуг (складання актів наданих послуг), у бухгалтерському обліку СТОВ «МРІЯ» вищевказані операції відображено проводками Дт 934 Кт 63112, Дт 6442 Кт 63112, Дт 63112 Кт 311. Станом на 30.09.2024 року кредиторська заборгованість по договору від 01.07.2024 року № ТЕО-204/560-24 складає 9 125 273,04 гривень.

Також у межах Договору між заявником та ТОВ "Кернел-Трейд" були складені акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р., а також Звіт експедитора до акту виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609, Звіт експедитора до акту виконаних робіт від 30.09.2024р. № КТ25-04138.

Тож, податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940 були складені ТОВ "Кернел-Трейд" за першої подією виникнення податкових зобов"язань з ПДВ, а саме: за подією передачі виконаних робіт - 31.08.2024р. за актом виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і за подією передачі виконаних робіт - 30.09.2024р. за актом виконаних робіт від 30.09.2024р. № КТ25-04138.

Проте, акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 у розумінні ст.6 Закону України від 22.05.2003р. №851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" у якості юридично значимого письмового документу був створений лише - 06.09.2024р., позаяк - 05.09.2024р. був підписаний з боку ТОВ "Кернел-Трейд", а - 06.09.2024р. був підписаний з боку заявника. (т.1. а.с.67).

Тож, станом на 31.08.2024р. акту виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 не існувало у якості речі матеріального світу - офіційного письмового документа.

Саме лише обставина найменування цього документу як акту від 31.08.2024р. об`єктивно не здатна змінити факту відсутності існування письмового документа як реально існуючої речі матеріального світу до настання події фізичного підписання первинного документу обома учасниками конкретної господарської операції.

Акт виконаних робіт від 30.09.2024р. № КТ25-04138 у розумінні ст.6 Закону України від 22.05.2003р. №851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" у якості юридично значимого письмового документу був створений лише - 07.10.2024р., позаяк - 04.10.2024р. був підписаний з боку ТОВ "Кернел-Трейд", а - 07.10.2024р. був підписаний з боку заявника. (т.1 а.с.68).

Тож, станом на 30.09.2024р. акту виконаних робіт від 30.09.2024р. № КТ25-04138 не існувало у якості речі матеріального світу - офіційного письмового документа.

Саме лише обставина найменування цього документу як акту від 30.09.2024р. об`єктивно не здатна змінити факту відсутності існування письмового документа як реально існучої речі матеріального світу до настання події фізичного підписання первинного документу обома учасниками конкретної господарської операції.

У декларації з ПДВ за вересень 2024р. заявником була відображена сума від"ємного значення з ПДВ у розмірі - 10.196.081,00грн. до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку та сума від`ємного значення з ПДВ до зарахування до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі - 59.871.951,00грн.

Суб"єктом владних повноважень було видано наказ від 04.11.2024р. №5014-п про призначення документальної позапланової перевірки заявника на підставі п.п.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024р. від"ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно наказу ГУ ДПС області від 04.11.2024 № 5014-п (виданого на підставі п.п.191.1.6 ст.191, п.п.20.1.4 ст.20, п.п.75.1.2 ст.75, п.п.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку заявника з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.10.2024 за № 9311602041 від`ємного значення з податку на додану вартість.

Результати перевірки були оформлені актом від 28.11.2024р. №54220/20-40-07-05-03/30378024 (далі за текстом - Акт №54220).

У тексті Акту №54220 викладені власні судження суб"єкта владних повноважень про вчинення заявником податкового правопорушення, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ на 2.485.975,00грн. за рахунок включення виписаних ТОВ "Кернел-Трейд" податкових накладних від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940 та завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Агро-Днепр" та ТОВ "Аніс Компані" на суму - 103.302,00грн.

Із посиланням на Акт №54220 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2025р. №00001400705.

Заявник оскаржив назване рішення контролюючого органу в адміністративному (позасудовому) порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 20.03.2025р. №7890/6/99-00-06-01-03-06 було скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.01.2025 № 00001400705 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 103.302,00 грн.

Після прийняття рішення ДПС України від 20.03.2025р. №7890/6/99-00-06-01-03-06 відповідачем- суб"єктом владних повноважень 25.03.2025р. було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2025р. №00136370705.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення контролюючого органу за вказаним вище правовим актом індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу суті та меж податкового обов`язку, змісту податкової дисципліни, обсягу повноважень органів публічної адміністрації у галузі податкової справи, механізмів та заходів податкового контролю, приводів та порядку і способів та підстав застосування заходів податкового примусу, складу протиправних діянь у вигляді податкових правопорушень, міри юридичної відповідальності винних осіб та правил її реалізації з 01.01.2011р. унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

При цьому, відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України, а відносини з приводу справляння податку на прибуток з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. “а” п.185.1 ст.185 та п.п. “б” п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу та операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За визначенням п.п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.231 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, а відповідно до п.п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, п.п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України чітко визначено, що податкова накладна у випадку виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у господарських операціях з поставки послуг може бути складена за датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У силу спеціального застереження ст.6 Закону України від 22.05.2003р. №851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Відтак, податкова накладна повинна бути виписана у межах кожної окремої реальної господарської операції (або самостійного епізоду цієї операції), котра є об"єктом справляння ПДВ або: 1) на дату зарахування коштів на банківський рахунок продавця - платника ПДВ у якості оплати товарів/послуг, що підлягають постачанню; 2) на дату відвантаження товарів чи дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд відзначає, що у розумінні ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що саме подія проставлення на конкретному первинному документі особистого підпису (як фізичного, так і кваліфікованого електронного) уповноваженого працівника однієї із сторін господарської операції свідчить про вчинення волевиявлення з приводу досягнення домовленості на зміну стану виконання господарських зобов`язань, а відтак надання події вчинення цього підпису ретроспективної дії суперечить правовій природі та суті первинного документа як технічного відображення господарської операції.

Тому суд повторно нагадує, що у межах спірних правовідносин станом на 31.08.2024р. та 30.09.2024р. заявник не перерахував на користь ТОВ "Кернел-Трейд" жодних безготівкових коштів на банківські рахунки у межах виконання зобов"язань за Договором, а акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р. №КТ25-04138 були оформлені у якості юридично значимих документів лише - 06.09.2024р. та 07.10.2024р. відповідно.

Тож, станом на 31.08.2024р. та станом на 30.09.2024р. ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» були безпідставно виписані податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940, адже на ці календарні дати був відсутній факт настання першої події виникнення податкових зобов"язань з ПДВ.

Сам по собі факт реєстрації ТОВ "Кернел-Трейд" виписаних податкових накладних від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940 в Єдиному реєстрі податкових накладних з наведених вище міркувань жодного юридичного значення не має.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 цієї ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тож, з положень норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) настання події реєстрації контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такі ж самі правила підлягають застосуванню і до випадку обчислення податку на прибуток за п.п.134.1.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, де указано, що: об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу; базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу; податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Визначення та вимоги до змісту і форми первинних документів викладені законодавцем у ч.1 ст.1 та ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/7044; далі за текстом – Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж у силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

При цьому, у силу спеціального застереження ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічний припис міститься і у п.2.3 Положення №88.

Отже, до кола неістотних недоліків первинних документів законодавцем віднесено такі дефекти та вади, котрі не створюють об`єктивних перешкод у визначенні змісту господарської операції або обсягу господарської операції.

Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

Тож, будь-який первинний документ (видаткова накладна, акт виконаних робіт, податкова накладна тощо) набувають правового статусу письмового документа як реально існуючої речі матеріального світу виключно після настання події проставлення на цих документах належної кількості особистих підписів уповноважених осіб, відповідальних за проведення конкретної господарської операції (як фізичних підписів, так і кваліфікованих електронних підписів), тобто після завершення процедури створення відповідного документа.

При цьому, подія набуття юридичного статусу первинного документа відбувається не раніше від календарної дати проставлення означених підписів, а до цього моменту первинного документа не існує як такого.

Суд повторно нагадує, що у межах спірних правовідносин станом на 31.08.2024р. та 30.09.2024р. заявник не перерахував на користь ТОВ "Кернел-Трейд" жодних безготівкових коштів на банківські рахунки у межах виконання зобов"язань за Договором, а акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р. №КТ25-04138 були оформлені у якості юридично значимих документів лише - 06.09.2024р. та 07.10.2024р. відповідно.

Тож, станом на 31.08.2024р. та станом на 30.09.2024р. ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» були безпідставно виписані податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940, адже на ці календарні дати був відсутній факт настання першої події виникнення податкових зобов"язань з ПДВ.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

З огляду на положення ч.5 ст.242 КАС України окружний адміністративний суд відмічає, що правові висновки Верховного Суду з приводу вимог до змісту первинних документів були сформульовані у низці постанов, зокрема: постанові Верховного Суду від 23.08.2023р. у справі №826/11362/16, постанові Верховного Суду від 23.08.2023р. у справі №320/5943/20, постанові Верховного Суду від 23.08.2023р. у справі №440/12447/21, постанові Верховного Суду від 24.08.2023р. у справі №440/2552/20.

Так, силу правових висновків постанови Верховного Суду від 23.08.2023р. у справі №826/11362/16: 1) правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника; 2) Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод; 3) Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості; 4) Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 23.08.2023р. у справі №320/5943/20 на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.08.2023р. у справі №440/12447/21 правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 24.08.2023р. у справі №440/2552/20: 1) Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру); 2) Водночас, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди; 3) Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України); 4) Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності; 5) Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності; 6) Із визначеного ПК України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості; 7) Із наведеного вище можна дійти висновку, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

Суд відмічає, що у контексті дотримання податкової дисципліни при справлянні ПДВ в аспекті ст.200 Податкового кодексу України окреме самостійне юридичне значення мають як обставини співвідношення змісту та суті конкретної документально оформленої господарської операції платника податків із наявністю чи відсутністю прагнення до безпідставного набуття податкової вигоди, так і обставини належності оформлення первинних документів.

При цьому, у разі неналежності оформлення первинних документів за конкретною господарською операцією суб"єкт владних повноважень - контролюючий орган фактично позбавляється фізичної змоги здійснити перевірку належності цієї документально оформленої господарської операції до господарської діяльності платника податків у розумінні п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Між тим, ані у ході проведених суб"єктом владних повноважень заходів податкового контролю, ані у ході розгляду справи заявником до суду не подано жодних об`єктивних даних, котрі б поза розумним сумнівом розкривали суть кожної господарської операції за згаданими в Акті №54220 податковими накладними (податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940), зміст господарської операції за згаданими в Акті №54220 податковими накладними (податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940), обсяг кожної господарської операції за згаданими в Акті №54220 податковими накладними (податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940); кількісні та вартісні показники кожної господарської операції за згаданими в Акті №54220 податковими накладними (податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940).

При цьому, акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р. №КТ25-04138 складені від імені ТОВ "Кернел-Трейд" Пижовою Іриною Валентинівною, хоча згідно з Договором Пижова Ірина Валентинівна на уповноважена на складання будь-яких електронних первинних документів від імені ТОВ "Кернел-Трейд".

Звіти Експедитора за Договором (т.1 а.с.69, 70) також складені від імені ТОВ "Кернел-Трейд" Пижовою Іриною Валентинівною, хоча згідно з Договором Пижова Ірина Валентинівна на уповноважена на складання будь-яких електронних первинних документів від імені ТОВ "Кернел-Трейд".

Окремо суд зважає, що акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р. №КТ25-04138 не містять суті та змісту господарської операції у розумінні п.3.2 Договору, згідно з яким розмір ціни (тобто вартості послуги) складається із винагороди Експедитора та із витрат Експедитора.

До того ж у межах провадження власної господарської діяльності заявником не забезпечено отримання від Експедитора - ТОВ "Кернел-Трейд" об"єктивних даних про визначення такої складової ціни послуги згідно з п.3.2 Договору як витрати Експедитора з урахуванням ПДВ на вартість послуг сторонніх учасників суспільних відносин з фізичного переміщення товару чи без урахування ПДВ на вартість послуг сторонніх учасників суспільних відносин з фізичного переміщення товару.

Відтак, акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р. №КТ25-04138 мають явний та очевидний, нездоланний та непереборний і істотний дефект змісту не лише у вигляді відсутності особистих підписів уповноважених посадових (службових) заявника та ТОВ "Кернел-Трейд" станом на 31.08.2024р. та станом на 30.09.2024р. (що із невідворотною неминучістю спричиняє відсутність цих документів як первинних документів станом на 31.08.2024р. та станом на 30.09.2024р.), а й у вигляді відсутності належного рівня деталізації суті та змісту господарської операції.

У ході розгляду справи судом не виявлено ані інших суміжних доказів, котрі б висвітлювали параметри кількісних та вартісних показників господарських операцій між заявником та ТОВ "Кернел-Трейд" у межах спірних правовідносин, ані ознак існування джерел здобуття доказів за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України стосовно правомірності діяння заявника з приводу віднесення до податкового кредиту податкових накладних, виписаних за відсутності першої події виникнення податкових зобов"язань з ПДВ.

Тому суд вкотре нагадує, що у межах спірних правовідносин станом на 31.08.2024р. та 30.09.2024р. заявник не перерахував на користь ТОВ "Кернел-Трейд" жодних безготівкових коштів на банківські рахунки у межах виконання зобов"язань за Договором, а акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р. №КТ25-04138 були оформлені у якості юридично значимих документів лише - 06.09.2024р. та 07.10.2024р. відповідно.

Тож, станом на 31.08.2024р. та станом на 30.09.2024р. ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» безпідставно були виписані податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940, адже на ці календарні дати був відсутній факт настання першої події виникнення податкових зобов"язань з ПДВ.

Відтак, за будь-яких обставин означені податкові накладні не могли бути віднесені заявником на збільшення податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду - серпень 2024р. та звітного податкового періоду - вересень 2024р.

Суд зважає, що у розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

За приписами абз.2 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.112.1 ст.112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як-то указано у п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Звідси слідує, що законодавець обтяжив саме контролюючий органом обов`язком у межах процедури здійснення заходу податкового контролю довести як подію і факт вчинення особою податкового правопорушення, так і відсутність поза межами розумного сумніву інакшого тлумачення реально наявного вчинку особи, окрім як у якості умисного податкового правопорушення.

Оглянувши та детально вивчивши відомості складених ТОВ "Кернел-Трейд" у спірних правовідносинах податкових накладних, суд доходить до переконання про те, що ці документи містять відомості про суто найменування (назву) різних послуг, а не про зміст кожної окремої господарської операції та не про обсяг кожної окремої господарської операції.

Відтак, ці документи містять нездоланний дефект змісту, а тому відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.3 Положення №88 не можуть бути віднесені на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

До того ж, суд вкотре нагадує, що у межах спірних правовідносин станом на 31.08.2024р. та 30.09.2024р. заявник не перерахував на користь ТОВ "Кернел-Трейд" жодних безготівкових коштів на банківські рахунки у межах виконання зобов"язань за Договором, а акт виконаних робіт від 31.08.2024р. №КТ 25-02609 і акт виконаних робіт від 30.09.2024р. №КТ25-04138 були оформлені у якості юридично значимих документів лише - 06.09.2024р. та 07.10.2024р. відповідно.

Тож, станом на 31.08.2024р. та станом на 30.09.2024р. ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» безпідставно були виписані податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940, адже на ці календарні дати був відсутній факт настання першої події виникнення податкових зобов"язань з ПДВ.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Таке тлумачення судом змісту ч.4 ст.9, ч.1 ст.77, ч.2 ст.77, ст.90, ст.211 КАС України є цілком релевантним правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних суб`єктивних прав та інтересів приватної особи.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб”єктом владних повноважень було доведено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з”ясовані з достатньою повнотою, положення належної норми права були витлумачені вірно, унаслідок чого було зроблено правомірний висновок про те, що податкові накладні на послуги у даному конкретному випадку не можуть бути кваліфіковані у якості належно складених (оформлених) первинних документів через відсутність необхідних відомостей про конкретний зміст кожної господарської операції та відсутність необхідних відомостей про конкретний обсяг кожної господарської операції.

Окрім того, факт відсутності у заявника порушеного права (інтересу) у спірних правовідносинах підтверджується тим, що станом на 31.08.2024р. та станом на 30.09.2024р. ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» безпідставно були виписані податкові накладні від 31.08.2024р. №728 та від 30.09.2024р. №940, адже на ці календарні дати був відсутній факт настання першої події виникнення податкових зобов"язань з ПДВ.

Відтак, у спірних правовідносинах відсутній доведений матеріалами справи факт безпідставного погіршення правового становища заявника як учасника суспільних відносин - платника ПДВ, що є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

Відтак, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт дотримання суб`єктом владних повноважень вимог ч.2 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.2 КАС України та навпаки не доведеним за правилами ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат належить провести за правилом ст.ст.132-143 КАС України та співвідносно результату розв`язання спору по суті.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі було складено (виготовлено) - 15.01.2026 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко