Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №520/13040/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 р. № 520/13040/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567546, вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01104) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служб України щодо несвоєчасного виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року по справі № 638/705/21, яке набрало законної сили 02.08.2021 року;

- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 77 517,46 грн та 3% річних у розмірі 14 109,85 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Державна казначейська служба України всупереч вимогам Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виплатила із затримкою грошові кошти на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року по справі № 638/705/21. Відповідач протиправно не нарахував три відсотки річних від невиплачених у встановлений строк сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних з Казначейства, оскільки у розумінні статті 625 ЦК України Казначейство не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання за судовим рішенням.

Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 по справі №638/705/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування задоволено, зокрема, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у виді недоотриманої пенсії в сумі 137776 (сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн 76 коп нарахованої померлому ОСОБА_2 , які входять до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2020 року, яке видане державним нотаріусом П`ятої Харківської нотаріальної контори Лакіза І.В. та зареєстровано в реєстрі № 9-593.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.08.2021 по справі №638/705/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 по справі №638/705/21 - залишено без змін.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 по справі №638/705/21 набрало законної сили 02.08.2021.

На виконання рішення судів у справі №638/705/21 Дзержинським районним судом м.Харкова 17.08.2021 видано виконавчі листи про стягнення з Державної казначейської служби України коштів на користь ОСОБА_1 .

Позивач 26.01.2022 звернувся до відповідача із заявою у якій, зокрема, просив прийняти до виконання виконавчий лист по справі №638/705/21, виданий 17.08.2021 Дзержинським районним судом м.Харкова, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 грошових коштів у виді недоотриманої пенсії в сумі 137 776,76 грн, що підтверджується копією зазначеної заяви у матеріалах справи.

Листом від 27.01.2022 04-22/575 ДКС України повідомила позивача про те, що перерахування коштів за пред`явленими виконавчими листами буде здійснюватися Казначейством України у третю чергу за черговістю надходження зазначених виконавчих документів в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а Головне управління не має відповідних бюджетних призначень за програмою (КПКВ 3504040) та забезпечує лише передачу відомостей та документів до Казначейства України.

В адміністративному позову позивач посилається на те, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 в частині стягнення грошових коштів у виді недоотриманої пенсії в сумі 137776,76 грн не виконувалось відповідачем у період з 01.12.2021 по 30.04.2025.

Позивач не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна казначейська служба України діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215).

Згідно з пунктом 4 Положення № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Стаття 12 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади) видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Уряд України відповідно до статті 117 Конституції України та на виконання зазначених вище положень БК України, затвердив Порядок № 845.

Алгоритм безспірного списання коштів на підставі рішення про стягнення коштів з державного підприємства (за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) регламентований пунктами 47-51 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Згідно з п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів.

Виконавчі документи оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження", згідно з абз.3 п.2 Порядку № 845.

Відповідно до п.6 Порядку № 845 стягувач подає органові Казначейства, зокрема, оригінал виконавчого документа.

Згідно з пунктами 47-51 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

При цьому, згідно ст.3 Розділу ІІ Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п. 3 Порядку, виконання рішення про стягнення коштів здійснюється у порядку черговості їх надходження, після надання стягувачем всіх документів.

Заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду від 04.03.2021 у справі № 638/705/21 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії у сумі 137 776,76 грн та судовий збір у сумі 1377,76 грн.

На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист, який разом із з заявою позивача подано до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області.

Виходячи із приписів пункту 3 розділу ІІ Закону про гарантії, заборгованість ГУПФУ у Харківській області перед позивачем за рішенням суду про стягнення недоотриманої пенсії у сумі 137 776,76 грн відноситься до першої черги, а стягнення судового збору у сумі 1377,76 грн – до третьої черги.

Виконавчий лист в частині стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії у сумі 137 776,76 грн, що перебував у першій черзі, виконано 01.05.2025, а в частині стягнення судового збору, що відноситься до третьої черги, перебуває на обліку (виконанні) у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Стаття 6 Конституції України гарантує, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів і затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Частина друга статті 95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до статті 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (стаття 93 Конституції України).

Згідно зі статтями 116, 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Верховна Рада України передбачила, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (частина перша статті 23 БК України).

Так, діяльність Казначейства як державного органу не є автономною (самостійною), оскільки вона спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів (пункт 1 Положення № 215).

Міністерство фінансів України (далі Мінфін), згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 , є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань (пункт 4 Положення № 375), зокрема, виконує такі повноваження:

- визначає обсяги фінансування державного бюджету та орієнтовні граничні показники видатків державного бюджету на середньостроковий період;

- розробляє в установленому порядку проєкт закону про Державний бюджет України на відповідний рік та готує відповідні матеріали, що додаються до нього;

- забезпечує здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в центральних органах виконавчої влади, діяльність яких координується та спрямовується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів;

- складає розпис Державного бюджету України та вносить зміни до нього за загальним фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюджету.

Згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про гарантії, бюджетні асигнування на погашення заборгованості" визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік за КПКВК 3504040 передбачено відповідні асигнування.

Однак, Законами України про Державний бюджет України на 2021-2025 роки не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 на виконання рішень суду, віднесених до першої та другої черги погашення заборгованості.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов, зокрема, зазначив, що станом на 04.06.2025, за бюджетною програмою КПКВК 3504040 перебуває понад 66 тисяч справ на загальну суму 5,8 млрд грн., що підтверджується витягом з АРМ Реєстр судових рішень АС «Є-Казна» WEB. Вказані рішення підлягають виконанню в порядку черговості.

Отже, заборгованість за виконавчими листами може бути погашена після виконання судових рішень, які обліковуються за попередньою чергою та/або надійшли на виконання раніше, ніж зазначене рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що пункт 49 Порядку № 845 передбачає, що коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Міністерству фінансів (далі - Мінфін) пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 4 Положення № 375, саме Мінфін є головним розпорядником бюджетних коштів за КВК 350 «Міністерство фінансів України» (зокрема, за КПКВК 3504040).

Згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії, бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст. 23 БК України).

Відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2021 №845, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Щодо заходів, вжитих Казначейством у межах наданих повноважень, слід взяти до уваги, що у відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет України.

При цьому, Казначейство відповідно до наданих повноважень не має права законодавчої ініціативи та не має можливості самостійно встановлювати або змінювати бюджетні призначення.

Відповідний висновок викладений у постановах Касаційного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі № 804/3242/17, від 25.07.2018 у справі № 466/3828/17, від 15.05.2019 у справі № 688/4324/17, від 13.08.2020 у справі № 818/1653/17, від 06.11.2019 у справі № 803/1449/16.

Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Однак у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом встановленого строку від дати подання необхідних документів за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган або підприємство, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Казначейство допустило протиправну бездіяльність.

Також слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 30.04.2020 по справі №804/2076/17 сформована правова позиція, за якою сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач, маючи реальну можливість здійснити перерахування коштів за виконавчими листами у межах передбачених бюджетних призначень та з дотриманням встановленої Законом та Порядком №845 черговості, безпідставно утримався від вчинення необхідних дій або порушив визначений законом алгоритм виконання виконавчих документів, що, у свою чергу, спричинило порушення прав та інтересів позивача.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що відповідач прийняв виконавчі документи до виконання та повідомив позивача про порядок їх виконання, у тому числі про здійснення перерахування коштів у порядку черговості та в межах бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 3504040, а також про відсутність у Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області відповідних бюджетних призначень за зазначеною програмою і необхідність обліку виконавчих документів у Реєстрі судових рішень АС «Є-Казна».

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність саме у розумінні статті 2 КАС України як невчинення дій, які він був зобов`язаний і мав можливість вчинити.

Суд також бере до уваги, що обставини виконання рішень суду за рахунок коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 об`єктивно зумовлені обсягом бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, та наявністю значної кількості рішень, що підлягають виконанню у порядку черговості, а отже сам по собі факт тривалості виконання, без встановлення порушення відповідачем процедури, строків у межах наявних асигнувань або безпідставного ігнорування поданих документів, не може свідчити про порушення прав позивача з боку Казначейства.

Суд зазначає, що підставою для застосування певного зобов`язання до сторони судового процесу є підтверджений у визначеному законодавством порядку факт порушення чи недотримання нею відповідних нормативних приписів, що змушує суд вжити належних заходів для припинення такого порушення та недопущення настання негативних наслідків.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Разом з тим, законодавчим актом, що визначає порядок виконання судового рішення у справі, є вказаний вище Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який визначає право стягувача за судовим рішенням про стягнення коштів з державного підприємства на погашення заборгованості за рахунок бюджетних асигнувань, розмір яких визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік, нарахування компенсації у розмірі 3% річних після перерахування коштів (погашення заборгованості) з порушенням тримісячного строку.

Таким чином, якщо держава протягом трьох місяців не виконає судове рішення, вона гарантує сплату стягувачу лише компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Натомість, у спірних правовідносинах, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.

Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо порядку та умов виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, є спеціально врегульованими Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та підзаконним нормативним актом – Порядком №845, які визначають механізм перерахування коштів у межах бюджетних асигнувань, черговість виконання виконавчих документів, наявність спеціальної компенсації виключно у розмірі трьох відсотків річних у разі порушення встановленого строку перерахування коштів у визначених законом випадках.

Окремо суд звертає увагу на правову природу компенсації, передбаченої статтею 5 Закону про гарантії та пунктом 50 Порядку №845.

Така компенсація є спеціальним передбаченим законом механізмом відшкодування наслідків порушення строку перерахування коштів, і її нарахування та виплата здійснюються у порядку та за умов, визначених спеціальними нормами.

Компенсація за Порядком №845 виплачується за черговістю надходження відповідних заяв стягувачів після погашення заборгованості за рішеннями суду згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону про гарантії.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою про виплату компенсації.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243,246,249, 250, 255,295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567546, вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01104) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 січня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях