Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №204/6845/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/6845/25

Провадження № 2/204/398/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

15 січня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3% річних та інфляційних витрат, -

У С Т А Н О В И В:

26 червня 2025 року ТОВ Порше Лізинг Україна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вимогою про солідарне стягнення 3% річних та інфляційних витрат (а. с. 1-8 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року (справа 204/8054/15-ц) задоволено позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг № 00007222 від 14 травня 2013 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» основну суму заборгованості за договором фінансового лізингу №00007322 від 14 травня 2013 року у розмірі 4025 гривень 44 копійки, збитки у розмірі 265403 гривні 52 копійки, штраф у розмірі 1612 гривень 50 копійок, пеню у розмірі 571 гривня 28 копійок, 3% річних у розмірі 171 гривня 39 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2140 гривень 51 копійка, а загалом 273924 гривні 64 копійки. Стягнуто у рівних частинах із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» судовий збір у розмірі 4108 гривень 87 копійок. Вказує, що на виконання вказаного рішення суду видано виконавчі листи. Однак, відповідачі рішення суду не виконують, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом та прохає стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості, яка утворилася станом на 10 квітня 2025 року, у сумі 139 874 гривні 89 копійок, яка складається із: розміру 3 % річних – 25 045 гривень 87 копійок; розміру інфляційних витрат – 114 829 гривень 02 копійки, яку позивач прохає стягнути з відповідачів разом із судовими витратами у сумі 3 028 гривень.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 66 та на звороті).

23 липня 2025 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 01 липня 2025 року, позивачем усунуто (а. с. 70-83).

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін й призначено судове засідання на 14 годину 30 хвилин 08 жовтня 2025 року (а. с. 89), копія якої надіслана учасникам справи 22 вересня 2025 року за вихідним № 23391/25-вих/2/204/3494/25 (а. с. 90).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с.132-133), в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, прохає його задовольнити, не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 120, 121), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року (справа 204/8054/15-ц) задоволено позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг № 00007222 від 14 травня 2013 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» основну суму заборгованості за договором фінансового лізингу № 00007322 від 14 травня 2013 року у розмірі 4 025 гривень 44 копійки, збитки у розмірі 265 403 гривні 52 копійки, штраф у розмірі 1 612 гривень 50 копійок, пеню у розмірі 571 гривня 28 копійок, 3% річних у розмірі 171 гривня 39 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2 140 гривень 51 копійка, а загалом 273 924 гривні 64 копійки. Стягнуто у рівних частинах із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» судовий збір у розмірі 4 108 гривень 87 копійок (а. с. 14-17 та на звороті).

Вказане судове рішення набрало законної сили – 28 березня 2017 року.

07 квітня 2017 року позивачем за вказаним рішення суду отримано виконавчі листи (а. с. 12, 13).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

07 квітня 2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчі листи по справі № 204/8054/15-ц (а. с. 11, 12).

10 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис № 1665 (а. с. 33), яким запропоновано повернути від ОСОБА_1 на користь позивача транспортний засіб Volkswagen Polo Sedan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за невиплату у період з 16 квітня 2014 року по 17 липня 2014 року заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00007322, у сумі 15 230 гривень 26 копійок несплачених лізингових платежів, 2 006 гривень 35 копійок штрафних санкцій за прострочення будь-яких платежів.

За вказаним виконавчим написом старшим державним виконавцем Новокодацького ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Кузнецовим О.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 45418388 (а. с. 36-37, 38), яке в подальшому було закінчено у зв`язку з його повним фактичним виконанням (а. с. 34).

З відповіді Другого Правобережного ВДВС у Чечелівського та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 54606348 від 03 квітня 2025 року (а. с. 42) вбачається, що у відділі перебувало одне виконавче провадження № 54606348 відносно ОСОБА_1 , відкрите за виконавчим листом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська № 204/8054/15-ц від 12 квітня 2016 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 273 924 гривні та судовий збір у розмірі 4 108 гривень 87 копійок, яке було завершено 26 листопада 2018 року та передано до архіву та в подальшому знищено. Разом з цим зазначено, що з цих підстав надати будь-яку інформацію за даним виконавчим провадженням не має можливості.

26 листопада 2018 року державним виконавцем Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Кравченко Є.С., у виконавчому провадженні ВП № 54606348, було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підстав п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», із зазначенням того, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 26 листопада 2021 року (а. с. 43).

З відповіді Другого Правобережного ВДВС у Чечелівського та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 108610 від 07 квітня 2025 року (а. с. 47) вбачається, що у відділі перебувало виконавче провадження № 54613744 відносно ОСОБА_2 , відкрите за виконавчим листом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська № 204/8054/15-ц від 12 квітня 2016 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 273 924 гривні та судовий збір у розмірі 4 108 гривень 87 копійок, у якому державним виконавцем Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Саламахою Д.І. 19 жовтня 2018 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підстав п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 43).

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, за період з 10 квітня 2022 року по 10 квітня 2025 року, за відповідачами перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 139 874 гривні 89 копійок, яка складається із 3 % річних – у сумі 25 045 гривень 87 копійок та інфляційних витрат – у сумі 114 829 гривень 02 копійки (а. с. 10-11).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року у цивільній справі № 204/8054/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» основну суму заборгованості за договором фінансового лізингу №00007322 від 14 травня 2013 року у розмірі 4025 гривень 44 копійки, збитки у розмірі 265403 гривні 52 копійки, штраф у розмірі 1612 гривень 50 копійок, пеню у розмірі 571 гривня 28 копійок, 3% річних у розмірі 171 гривня 39 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2140 гривень 51 копійка, а загалом 273924 гривні 64 копійки. Стягнуто у рівних частинах із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» судовий збір у розмірі 4108 гривень 87 копійок (а. с. 14-17 та на звороті). Вказане рішення суду набрало законної сили 28 березня 2017 року.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на норми статті 625 ЦК України та просив стягнути з відповідачів солідарно 3 % відсотки річних та від простроченої суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 00007322 від 14 травня 2013 року та інфляційні витрат, разом у сумі 139 874 гриві 89 копійок, яка утворилася за період з 10 квітня 2022 року по 10 травня 2025 року, посилаючись при цьому на те, що на даний час рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року у цивільній справі № 204/8054/15-ц відповідачами не виконане.

Водночас, з Автоматизованої системи виконавчих проваджень судом встановлено, що відкрите 01 вересня 2017 року, за заявою стягувача ТОВ «Порше Лізинг Україна», виконавче провадження ВП №54606348, з примусового виконання рішення суду Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, відносно відповідача ОСОБА_1 , має статус завершеного.

При цьому, суд зазначає про те, що будь-які відомості про виконавчі провадження відносно відповідачки Автоматизована система виконавчих проваджень не містить так само, як і не містить про неї відомостей Реєстр боржників.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

При цьому, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. При цьому, розрахунок 3 % річних здійснюється з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Однак, позивачем не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року у цивільній справі № 204/8054/15-ц на теперішній час відповідачами не виконане та заборгованість за договором фінансового лізингу № 00007322 від 14 травня 2013 року в повному обсязі не погашена.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ч. 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відсутність належних, допустимих та достатніх доказів того, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року у цивільній справі № 204/8054/15-ц на теперішній час відповідачами не виконано та заборгованість за договором фінансового лізингу № 00007322 від 14 травня 2013 року ними в повному обсязі не погашена, виключає можливість застосування судом до відповідачів відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо стягнення з них 3-х % річних, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких достатніх підстав вважати, що відповідачі на теперішній час не виконали рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року у цивільній справі № 204/8054/15-ц та не погасили заборгованість за договором фінансового лізингу № 00007322 від 14 травня 2013 року, що давало б суду підстави притягнути відповідачів до передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання, під час розгляду даної справи судом не встановлено, оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У частині 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, про що зазначено у частині 7 статті 81 ЦПК України.

Оскільки під час розгляду справи не доведено факту невиконання відповідачами рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року по справі № 204/8054/15-ц та факту наявності на теперішній час у останніх заборгованості перед позивачем, то у суду відсутні будь-які підстави вважати, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право вимагати стягнення з відповідачів на його користь трьох відсотків річних на суму боргу за договором лізингу №00007322 від 14 травня 2013 року та інфляційних витрат у сумі 139 874 гривні 89 копійок.

З огляду на викладене, суд доходить до переконливого висновку, що заявлені ТОВ «Порше Лізинг Україна» позовні вимоги про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних витрат є недоведеними.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оскільки відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен установити чи дійсно було порушено право позивача.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для судового захисту будь-якого права є наявність достовірних даних про те, що право особи порушено, не визнане або оспорене іншою особою.

Однак, на теперішній час судом не встановлено порушення відповідачами прав позивача ТОВ «Порше Лізинг Україна».

При цьому, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси осіб, при доведеності того, що відповідач порушив ці права.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів того, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року по справі № 204/8054/15-ц на теперішній час відповідачами не виконано та заборгованість за договором лізину не погашена, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з відповідачів трьох відсотків річних на суму боргу за договором фінансового лізингу № 00007322 від 14 травня 2013 року та інфляційні витрат у сумі 139 874 гривні 89 копійок, яка утворилася за період з 10 квітня 2022 року по 10 квітня 2025 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд визнає, що наданими до суду доказами позивач не довів підстав для задоволення заявлених ним вимог про стягнення із відповідачів трьох відсотків річних на суму боргу за договором фінансового лізингу № 00007322 від 14 травня 2013 року та інфляційні витрат, через що підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 247, 258, 265, 279, 280-289, 354-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02098, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; ЄДРПОУ 35571472) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про солідарне стягнення 3% річних та інфляційних витрат – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачів протягом двадцяти днів зо дня отримання ними копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна