Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №212/9060/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/9060/25

2/212/493/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Попик С.Д., розглянувши без присутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у відкритому судовому засіданні цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування, –

встановив:

05 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Дащишак Оксану Степанівну через підсистему «Електронний суд» звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат, ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , матері ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Для оформлення своїх спадкових прав вона звернулася в Самбірську державну нотаріальну контору Львівської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказана відмова аргументована тим, що відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, який є його складовою частиною. Крім того, нею не доведено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як матір`ю та сином, оскільки у свідоцтві про смерть померла вказана як ОСОБА_4 , а в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 06.02.1959 р. матір`ю ОСОБА_3 вказана ОСОБА_4 .

У зв`язку із вищенаведеним, позивач просить суд встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мамою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була його тіткою, належність та визнати за позивачем право власності на спадкове майно.

Вважає, що не має іншої можливості оформити право власності на спадкове майно, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача, адвокат Дащишак О.С., звернувся до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності, вимоги заяви підтримала, просила позов задовольнити.

Від відповідача, ОСОБА_2 , на адресу суду надійшла заява в якій просила розглядати справу без її участі та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Згідно з п. 1), п. 6) ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а також належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Як зазначив ВС в постанові від 03 листопада 2021 року у справі за № 691/1237/20 встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими особами не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що виконавчим комітетом Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області складено актовий запис № 35 від 14 грудня 2017 року та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Званівка Сталинської області згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06 лютого 1959 року Званівською сільською радою; у вказаному свідоцтві його матір`ю вказано ОСОБА_4 .

Із свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 10 серпня 1972 року відомо, що її дівоче прізвище « ОСОБА_5 »; батьками зазначені - батько ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 25 вересня 1976 року Васюковською сільською радою Артемівського району Донецької області, ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 , після укладення шлюбу змінила прізвище із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_9 ».

Згідно договору про поділ спадкового майна від 04.03.2021 року, посвідченого Літвіновою В.А., приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області спадкоємцями після смерті матері, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є: син спадкодавця, ОСОБА_3 , дочка спадкодавця, ОСОБА_1 , дочка спадкодавця ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що необхідно встановити факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мамою ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки, ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , матері ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Після смерті ОСОБА_3 , позивач, у встановлений законом шестимісячний строк звернулася в Самбірську державну нотаріальну контору Львівської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказана відмова аргументована тим, що відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, який є його складовою частиною. Крім того, нею не доведено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як матір`ю та сином, оскільки у свідоцтві про смерть померла вказана як ОСОБА_4 , а в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 06.02.1959 р. матір`ю ОСОБА_3 вказана ОСОБА_4 . Копію постанови нотаріуса надано.

На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого Відділом комунального господарства Артемівського райвиконкому 06 квітня 1988 року згідно з розпорядження (наказом) від 20.01. 1988 року за № 22/2, та зареєстрованого в Артемівському бюро технічної інвентаризації 06.04.1988 року за № 1-105, власником даного будинку за вказаним документом є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно Договору про поділ спадкового майна після смерті матері, ОСОБА_4 від 04.03.2021 року, посвідченого Літвіновою В.А., приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого Відділом комунального господарства Артемівського райвиконкому 06 квітня 1988 року згідно з розпорядженням від 20 січня 1988 року за № 22/2, та зареєстрованого в Артемівському бюро технічної інвентиризації 06.04.1988 року за № 1-105 – перейшло до сина спадкодавця, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області від 18.11.2025 року № 1330/02-32 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказана відмова аргументована тим, що відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, який є його складовою частиною.

Зазначені вище обставини підтверджується матеріалами спадкової справи №629/2023, яка заведена Самбірською державною нотаріальною конторою Львівської області, та копія якої мається у матеріалах цивільної справи.

Верховний Суд зауважує, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої-другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 77, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог стосовно визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд зазначає наступне.

Статтями 1216 та 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв спадщину, житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав на підставі Договору про поділ спадкового майна від 04.03.2021 року посвідченого Літвіновою В.А., приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Як роз`яснено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування ,свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, постанова нотаріуса від 18.11.2025 року про відмову видати позивачці свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 свідчить про відсутність у позивачки можливості захистити свої спадкові права в позасудовий спосіб і є підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на майно після смерті ОСОБА_3 , що відповідає приписам ст.16 ЦК України про право на захист особою свого цивільного права шляхом визнання за нею права власності на майно.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку. Надані позивачем докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається. Кожний аргумент, наведений позивачем, відноситься до предмета спору, обґрунтований з огляду на законодавство і містить підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 76-81, 89, 258-259, 263-265ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мамою ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено 15 січня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта