Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №500/7102/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7102/25

15 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27 жовтня 2025 року за № 192650014596 про відмову у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати для обчислення стажу для призначення пенсії за віком до загального трудового стажу всі періоди роботи згідно записів Трудової книжки НОМЕР_1 від 17.12.1982;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона має право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

20 жовтня 2025 року після досягнення 65 років Позивачка звернулася до Відділу обслуговування громадян № 12 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії. Вказану заяву за принципом екстериторіальності передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачці пенсії за віком відмовлено, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, необхідний для призначення позивачці пенсії за віком.

Вказане рішення про відмову в призначенні пенсії позивач вважає протиправним, оскільки на її думку відповідачем протиправно не зараховано до загального трудового стажу позивачки періоди роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 17.12.1982 року.

З урахуванням викладеного, просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці прийняте без порушень законодавства, оскільки до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи, відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки позивачки не читається печатка організації, яка її видала, що є порушенням Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників № 259/34/5 від 08.06.2001 року (арк. справи 22-29).

З урахуванням викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 19.12.2025 відповідач отримав 19.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались.

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 жовтня 2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком (арк. справи 9).

11 листопада 2025 року позивачку повідомлено, що, відповідно до рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії № 192650014596 від 27.10.2025 року, їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком. На час прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, територіальним органом Пенсійного фонду України зараховано страховий стаж позивачки 7 років 0 місяців 10 днів, про що зазначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у листі від 27.10.2025 № 162825/01-16 (арк. справи 10-12).

Згідно з формою PC-право № 192650014596, територіальним органом Пенсійного фонду України зараховано страховий стаж в загальному розмірі 7 років, 0 місяців, 10 днів, а саме: з 04.10.2010 року по 15.07.2014 року (3 роки, 8 місяців, 7 днів), з 11.09.2014 року по 31.05.2016 року (1 рік, 8 місяців, 19 днів), з 01.06.2016 року по 31.12.2016 року (7 місяців), з 01.01.2017 року по 23.01.2018 року (1 рік 0 місяців 14 днів), що не заперечується відповідачем у доводах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Не погодившись із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні/перерахунку пенсії № 192650014596 від 27.10.2025 року позивач звернулася з даним позовом до суду.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку правомірності рішенню відповідача, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначені періоди, з яких складається страховий стаж, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV вказує, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У статті 56 Закону України від 05.11.1991 року "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На час здійснення правовідносин, пов`язаних із заповненням та видачею позивачці трудової книжки НОМЕР_1 від 17.12.1982 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки, зокрема, вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Згідно з пунктом 2.10 вищевказаної Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції № 162, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зі змісту наведених положень Інструкції вбачається, що заповнення трудової книжки відноситься до повноважень роботодавця. Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань обчислення страхового стажу при призначенні пенсії.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 259/34/5 від 08.06.2001, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, висновки якого суд враховує, відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2

Розділ "Відомості про роботу трудової книжки" позивачки містить записи щодо її трудової діяльності у спірний період, а саме: з 16.12.1982 по 13.03.1983 року, з 30.03.1983 по 06.08.1983, з 27.01.1984 по 09.08.1984, з 08.12.1984 по 11.03.1985, з 21.03.1985 по 01.06.1985, з 01.07.1985 по 18.07.1985, з 25.07.1985 по 14.08.1986, з 15.09.1986 по 20.07.1987, з 22.07.1987 по 01.02.1988, з 02.02.1988 по 17.02.1988, з 23.02.1988 по 20.05.1992, а також період знаходження позивачки на обліку у Чортківському районному центрі зайнятості населення з 04.07.2002 по 31.01.2003 та 02.03.2003 по 30.03.2003 (арк. справи 14-17).

Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки ОСОБА_1 , при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірного періоду трудової діяльності позивачки до її страхового стажу.

При цьому за обставин встановлених у цій справі, позивачка не повинна надавати інші документи для підтвердження наявного трудового стажу за спірний період. У трудовій книжці позивачки у відомостях про роботу наявні достатні та належні записи про прийняття її на роботу (переведення) та звільнення з роботи у періоди з 16.12.1982 по 13.03.1983 року, з 30.03.1983 по 06.08.1983, з 27.01.1984 по 09.08.1984, з 08.12.1984 по 11.03.1985, з 21.03.1985 по 01.06.1985, з 01.07.1985 по 18.07.1985, з 25.07.1985 по 14.08.1986, з 15.09.1986 по 20.07.1987, з 22.07.1987 по 01.02.1988, з 02.02.1988 по 17.02.1988, з 23.02.1988 по 20.05.1992, а також період знаходження позивачки на обліку у Чортківському районному центрі зайнятості населення з 04.07.2002 по 31.01.2003 та 02.03.2003 по 30.03.2003.

Суд ще раз наголошує, що виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні записів трудової книжки ОСОБА_1 за правильність внесення яких працівник не відповідає, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував спірні періоди до страхового стажу позивачки.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи протиправні дії відповідача, належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивачки, на переконання суду, буде зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди трудової діяльності, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.12.1982 та зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо призначення позивачці пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Судові витрати

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн., сплачений згідно з квитанцією № 101 від 11.12.2025 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27 жовтня 2025 року за № 192650014596 про відмову у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати для обчислення стажу для призначення пенсії за віком до загального трудового стажу незараховані періоди роботи, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 17.12.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49094 код ЄДРПОУ 21910427);

Головуючий суддя Юзьків М.І.