Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №460/12607/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2026 рокум. Рівне№460/12607/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №262240032294 від 05.06.2025;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 та пільгового стажу роботи на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах, повний робочий день з 22.05.2002 по 26.05.2025 відповідно до наказу №186 К-1 від 22.05.2002, згідно довідки №55 Філії КП «КИЇВПАСТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо» від 26.05.2025;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи на посаді прибиральниці в Інституті географії Національної Академії Наук України з 15.04.1991 по 18.02.2011 та згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990; період роботи з 22.05.2002 по 26.05.2025 згідно довідки №55, виданої Філією КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо», від 26.05.2025 року до пільгового стажу водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.05.2025 і призначити та виплатити позивачу пільгову пенсію за віком, починаючи з 29.05.2025.

Позивач в обґрунтування позову зазначає про протиправність прийнятого відповідачем рішення №262240032294 від 05.06.2025 про відмову в призначенні їй пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. Вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 22.05.2002 по 26.05.2025 з підстав не підтвердження повної зайнятості, оскільки позивачем були надані належні докази на підтвердження повної зайнятості та пільгового періоду роботу у Філії КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке Трамвайне Ремонтно-Експлуатаційне Депо». З огляду на вказане, вважає рішення відповідача протиправним та просить його скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 24.07.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 24.07.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Досягнувши 55-річного віку позивач 29.05.2025 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач).

05.06.2025 відповідачем прийнято рішення №262240032294, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. У рішенні також зазначено, що страховий стаж позивача становить 37 років 2 місяці 27 днів, пільговий стаж відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 року, оскільки в скан-копії трудової книжки, доданої до електронної пенсійної справи, не можливо ідентифікувати дату наказу на звільнення. за по доданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.05.2002 26.05.2025 згідно довідки №55 від 26.05.2025 року, оскільки даний період перетинається з роботою в Інституті географії Національної Академії Наук України з 22.05.2002 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.11.1990 року та даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, повна зайнятість не підтверджена та пільговий період потребує перевірки.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах від 05.06.2025 №262240032294 та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи на посаді прибиральниці в Інституті географії Національної Академії Наук України з 15.04.1991 по 18.02.2011 та згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 року; період роботи з 22.05.2002 по 26.05.2025 згідно довідки №55, виданої Філією КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо» від 26.05.2025 року до пільгового стажу водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.05.2025 року, призначити та виплатити позивачу пільгову пенсію за віком, починаючи з 29.05.2025 року.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в частині 1 статті 26 Закону №1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.

Так, відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим-третім цього пункту, у період до 01.04.2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим-двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Таким чином, пункт 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент звернення позивачки за призначенням пенсії) визначав, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:

- досягнення особою 55-річного віку;

- наявності у особи загального страхового стажу: не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;

- наявності у особи стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобуса, тролейбуса, трамвая): не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.

З рішення відповідача №262240032294 від 05.06.2025 слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV слугувала відсутність необхідного пільгового стажу. У спірному рішення відповідачем до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 22.05.2002 26.05.2025 згідно довідки №55 від 26.05.2025 року, оскільки даний період перетинається з роботою в Інституті географії Національної Академії Наук України з 22.05.2002 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.11.1990 року та даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, повна зайнятість не підтверджена та пільговий період потребує перевірки. Також відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 року, оскільки в сканкопії трудової книжки, доданої до електронної пенсійної справи, не можливо ідентифікувати дату наказу на звільнення.

Вирішуючи спір щодо такого не зарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, суд виходить з наступних міркувань.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст. 56-63 Закону №1788-ХІІ.

Згідно статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

З наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.11.1990 слідує, що в період з 15.04.1991 по 28.02.2011 позивач працювала на посаді прибиральниці в Інституті географії Національної Академії Наук України. При цьому записи трудової книжки виконані чітко, без підтирань та закреслень, містять чіткий відтиск печатки підприємства, на якому працював позивач, а також матеріали справи не містять доказів визнання недостовірними записів трудової книжки позивача щодо періодів його роботи.

Окрім того, період роботи позивача в Інституті географії Національної Академії Наук України з 15.04.1991 по 28.02.2011 також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Інституту географії Національної Академії Наук України від 21.05.2025 №42-к та №41-к. У вказаних довідках містяться посилання на номери та дати наказів про прийняття та звільнення позивача з посади прибиральниці, які в свою чергу були наявні у відповідача на момент прийняття спірного рішення, однак не були ним взяті до уваги, враховуючи підставу не зарахування спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу через те, що в скан-копії трудової книжки, доданої до електронної пенсійної справи, не можливо ідентифікувати дату наказу на звільнення..

Окрім того суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.3, 2.4 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.8 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Пунктом 8.1. Інструкції №162 встановлено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року №656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (далі- Постанова №656).

Так, відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 та Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників".

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, у постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №307/541/17.

Суд зазначає, що за основними критеріями записи трудової книжки позивача відповідають вимогам оформлення трудових книжок, зокрема, містять дані про працевлаштування, окрім того, зазначені періоди роботи позивача містять посилання на накази, згідно яких позивача прийнято та звільнено з роботи, інформацію про роботодавців, записи про звільнення засвідчені печатками підприємств, що унеможливлює неврахування періодів роботи позивача зазначених в трудовій книжці до його страхового стажу.

Суд також зауважує, що інших недоліків трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про періоди роботи позивача, відповідачем при розгляді заяви позивача не встановлено та у рішенні не зазначено та доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано.

Відтак, суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що містить відомості про стаж позивача в періоди його роботи. Отже, суд зазначає, що позивач не є та не може бути відповідальною особою за ведення та заповнення трудової книжки.

Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства-роботодавця, архівних установ, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.

У спірному випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

Отже, в суду відсутні сумніви щодо працевлаштування позивача в спірний період з 15.04.1991 по 18.02.2011, який підтверджується записами трудової книжки, які безпідставно не взяті до уваги відповідачем під час винесення рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, а відтак такий період роботи позивача підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Окрім того, суд зазначає щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача період його роботи з 22.05.2002 26.05.2025 у Філії КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке Трамвайне Ремонтно-Експлуатаційне Депо», оскільки даний період перетинається з роботою в Інституті географії Національної Академії Наук України з 22.05.2002 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.11.1990 року та даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а отже на думку відповідача повна зайнятість не підтверджена та пільговий період потребує перевірки.

Як слідує з наявної в матеріалах справи довідки Філії КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке Трамвайне Ремонтно-Експлуатаційне Депо» від 26.05.2025 №55, позивач працювала повний робочий день у Філії КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке Трамвайне Ремонтно-Експлуатаційне Депо» у період з 22.05.2002 по теперішній час (станом на дату видачу довідки від 26.05.2025) на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутках (перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті). Така довідка видана на підставі особової картки ф. П-2, наказів по особовому складу, відомостей про нарахування заробітної плати. Окрім того, матеріали справи не містять доказів, що така довідка будь-ким оскаржена та не визнана недійсною, а відтак підлягає врахуванню.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

Отже, на переконання суду, вказаною довідкою підтверджується період роботи позивача у Філії КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке Трамвайне Ремонтно-Експлуатаційне Депо» у період з 22.05.2002 по 26.05.2025 з повним робочим днем, який повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача та безпідставно не врахований відповідачем.

Щодо відмови відповідача у зарахуванні такого періоду роботи позивача до його пільгового стажу з тих підстав, що пільговий період потребує перевірки, то суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно зі статтею 64 Закону №1058-IV територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Таким чином, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже, у разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії позивачу, пенсійний орган має вимагати відповідні додаткові документи від підприємств, організацій, окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі або здійснювати зустрічну перевірку.

Докази щодо здійснення повноважень, передбачені Законом №1058-IV та Порядком №22-1, відповідач не надав. Також не надав докази, які б підтверджували той факт, що вчинялись відповідні дії щодо здійснення перевірки первинних документів для підтвердження спірних періодів роботи позивача, що в свою чергу могло б свідчити про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення з дослідженням всіх обставин для правильності його прийняття. Водночас, саме лише посилання у рішенні на потребу у проведенні перевірки, не може вважатись обґрунтованою підставою для відмови у зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача, який підтверджений належними доказами, враховуючи також те, що відповідачем не ініційовано проведення такої перевірки, а доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає позивачу право на пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає, що наявність у позивача уточнюючих довідок про характер роботи та характеристики виконуваної роботи, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду його роботи у Філії КП «КИЇВПАСТТРАНС» «Дарницьке Трамвайне Ремонтно-Експлуатаційне Депо» з 22.05.2002 по 26.05.2025.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення №262240032294 від 05.06.2025 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення від №262240032294 від 05.06.2025, суд застосовуючи механізм ефективного захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати позивачу до його страхового стажу період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 та до пільгового стажу період роботи з 22.05.2002 року по 26.05.2025 на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах з повним робочим днем у Філії КП «КИЇВПАСТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо».

При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії та здійснював підрахунок його стажу, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача №262240032294 від 05.06.2025 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 року та до пільгового стажу період роботи з 22.05.2002 року по 26.05.2025 на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах з повним робочим днем у Філії КП «КИЇВПАСТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо»; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати позивачу до його страхового стажу період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 та до пільгового стажу період роботи з 22.05.2002 року по 26.05.2025 на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах з повним робочим днем у Філії КП «КИЇВПАСТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо».

6. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованими позовні вимоги позивача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №262240032294 від 05.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її страхового стажу період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 року та до пільгового стажу період роботи з 22.05.2002 року по 26.05.2025 на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах з повним робочим днем у Філії КП «КИЇВПАСТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 15.04.1991 по 18.02.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 та до пільгового стажу період роботи з 22.05.2002 року по 26.05.2025 на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах з повним робочим днем у Філії КП «КИЇВПАСТРАНС» «Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК