Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №640/10948/21 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2026 року м. Рівне№640/10948/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доОб`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих

визнання протиправним рішення, зобов`язати вчинити дії., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих, в якому просить визнати недійсним протокол відповідача № 25 в частині зняття з квартирного обліку підполковника запасу ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача поновити позивача на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення відповідача порушує його гарантоване Конституцією України право на житло, зняття з квартирного обліку через звільнення зі служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту вважає неправомірним. Позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач до суду відзиву не подав.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва Келеберди В.І. від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/10498/21. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інших процесуальних рішень по справі не виносилось. Спір по суті не вирішено.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом в.о.керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2025 року для розгляду справи №640/10948/21 визначено суддю С.М. Дуляницьку.

Ухвалою від 11.03.2025 справу прийнято до провадження, про що повідомлено сторін. Інших заяв по суті справи не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач проходив військову службу в ЗСУ на різних посадах та у різних військових частинах з 25.07.1995. Станом на 27.11.2019 вислуга років позивача складала 24 роки 05 місяців.

29.04.2020 позивача зараховано на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою житловою площею) на склад сім`ї 1 (одна) особа (він, 1977 р.н.) з 29.04.2020 (а.с.19).

Згідно з витягом із наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.09.2020 № 29, відповідно до пункту другого частини п`ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу живучості та вибухопожежобезпеки управління забезпечення живучості Центрального управління безпеки військової служби ЗСУ звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) (а.с.9).

Рішенням Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих, прийнятим на засіданні комісії, оформленим протоколом № 25 від 18.12.2020 позивача знято з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням у м.Києві зі складом сім`ї 1 (одна) особа (а.с.20).

Позивач з таким рішенням не погодився, та оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 47 Конституції України держава бере на себе обов`язки надавати безоплатно житло громадянам, які потребують соціального захисту. Щодо інших категорій громадян обов`язок держави полягає у створенні умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Частинами першою та другою статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 118 Житлового кодексу України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до статей 121-122 Житлового кодексу України, порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом , іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі Порядок № 1081).

Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку № 1081.

Пунктом 30 вищевказаного Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому, вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

В даному випадку судом встановлено, що позивач проходив військову службу та потребував поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 30 наведеного Положення, щодо позивача не встановлено.

Пунктом 1 частини другої статті 40 Житлового кодексу України визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Згідно з матеріалами справи, при зарахуванні позивача на квартирний облік на отримання житла та перебування його на квартирному обліку порушень позивачем допущено не було, під час проходження військової служби та на момент звільнення позивач постійним або службовим житлом не забезпечувався і перебував на обліку для поліпшення житлових умов, вислуга років у Збройних Силах України становить понад 20 років, що виключає підстави, визначені законом, для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправними та скасування рішення Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих, оформленого протоколом №25 від 18.12.2020, в частині зняття позивача з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями; зобов`язання Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих поновити позивача на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею).

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих, оформленого протоколом №25 від 18.12.2020, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею).

Зобов`язати Об`єднану житлову комісію Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 січня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Об`єднана житлова комісія Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин безпосередньо йому підпорядкованих (пр-т Повітрофлотський 6, Київ, 03168,

Суддя С.М. Дуляницька